Василь Брензович: «Тепер завдання нашого покоління – утримувати тут угорців, як робили це наші предки!»

4 червня 1920 року, рівно 100 років тому, укладений Тріанонський мирний договір між союзними державами Антанти у Першій світовій війні та Королівством Угорщина. 

«Відповідно до договору, Угорщина втратила значну частину територій, третина всіх угорців опинилася за кордоном країни», – каже у зв’язку з цією сумною датою голова Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС).

«Всі закордонні угорські громади пережили нелегкі часи протягом останніх ста років. Не є винятком і закарпатська угорська громада, – зазначає політик. – Протягом цих ста років закарпатські угорці жили в п’яти державах та пройшли через нелегкі випробування. Згадаймо лише, зокрема, зміну імперій, приєднання до Чехословацької республіки. Багато хто втратив роботу, угорську культуру та мову намагалися придушити. Потім Закарпаття на короткий час знову приєднали до Угорщини, затим розпочалася Друга Світова війна та всі її жахіття. А в 1944 році на ці території увійшла радянська армія. Саме тоді сталася найбільша трагедія в житті закарпатських угорців, репресії чоловіків-угорців, втрата майна, «залізна завіса» та багато іншого, що поставило під питання існування невеликої угорської громади на батьківщині. Проте завжди жили такі люди, котрі були здатні приносити жертви задля збереження угорської мови, культури, освіти, а отже й угорської громади. З 1991 року ми живемо в новій державі – Україні. Тепер завдання нашого покоління – утримувати тут угорців, як робили це наші предки!»

«Протягом минулих десятиліть нам удалося досягти чимало результатів: серед усіх прикордонних з Угорщиною територій, саме на Закарпатті було створено першу організацію, покликану захищати інтереси закордонних угорців у 1989 році – Товариство угорської культури Закарпаття. Також ми створили театр, інститут, релігійні ліцеї, гімназії. Ми змогли досягти результатів навіть у непростих умовах. Звичайно, для цього була необхідна підтримка Угорщини. Дуже важливо і те, що, коли всі вважали: довгий процес утиску та націоналізації соціалістичною системою вже вбив почуття солідарності в угорцях в Карпатському басейні та в усьому світі, відбулося багато подій, яких раніше не було: значна підтримка з Угорщини всіх сфер життя; відновлення контакту та співпраці із сусідніми регіонами; десять років тому парламент Угорщини прийняв закон, що дозволив  повернути угорське громадянство», – наголосив голова ТУКЗ-КМКС.

Разом із тим, громаді дісталося й чимало негативу: «Коли ми вже думали, що настав час для вільного розвитку культури та освіти, вільного використання мови, у Верховній Раді були прийняті закони, які поставили це під сумнів. Вони раніше не були типовими, оскільки жодна влада ніколи не ставила під сумнів: чи можуть існувати угорські школи на Закарпатті, чи можна використовувати угорську мову, чи можуть бути газети, телебачення або радіо нашою рідною мовою – на жаль, це все наразі ставиться під сумнів. І саме наша відповідальність та наше завдання – продовжувати зберігати закарпатських угорців як громади, спільноти. І ми маємо намір робити це і в наступний період! Разом ми досягнемо успіху!» – резюмував Василь Брензович.

Csuha Alexandra/TV21 Ungvár/Kárpátalja hetilap