Чорнобильські собаки мутували не через радіацію

Згідно з новим дослідженням, опублікованим у науковому журналі PLOS One, мутації, спричинені радіацією, можуть не стояти за генетичною дивергенцією в популяціях собак, яка відбулася з приводу аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 році найбільш відома жахливими наслідками радіоактивного забруднення, але очищення території та ліквідація наслідків катастрофи також призвели до викиду в навколишнє середовище низки інших шкідливих речовин. Норман Клейман, дослідник зі Школи громадського здоров’я Колумбійського університету – і один з авторів нового дослідження – розповів журналу Independent: «Думки про Чорнобиль часто обмежуються радіоактивними опадами, але потенційно шкідливі наслідки для здоров’я набагато ширші. Це також пов’язано з багатьма іншими токсинами, що потрапили в навколишнє середовище під час очищення та реабілітації, які тривають вже понад три десятиліття, такими як важкі метали, свинцевий пил, пестициди та азбест».

Що зробило чорнобильських собак мутантами?

В останні роки дослідники регулярно вивчали собак у цій зоні, щоб оцінити вплив радіації та інших токсинів, вивільнених внаслідок катастрофи. Вибух, що пролунав у будівлі ядерного реактора, забрав життя кількох робітників, постраждало також багато пожежників і працівників, які займалися дезактивацією.

Вчені продовжують спостерігати за дикою природою в цьому районі, щоб зрозуміти довгострокові наслідки впливу ядерної аварії на навколишнє середовище. За словами Метью Бріна з Університету штату Північна Кароліна, їхня головна мета – з’ясувати, чи можуть існувати довгострокові, низькодозові токсини навколишнього середовища (такі як радіація або свинець), які могли спричинити генетичні зміни у собак.

Старі та нові результати

Попереднє дослідження виявило 391 послідовність ДНК у генетичному складі чорнобильських собак, які відрізнялися від собак з навколишніх регіонів. Кілька генів, пов’язаних з відновленням пошкоджень ДНК, були приховані в геномі досліджуваних собак. Але нове дослідження пішло глибше: дослідники детально вивчили генетичний матеріал собак, щоб побачити, наскільки велика варіація обернулася можливими мутаціями, які накопичилися тут із часом.

Результати показують, що генетика собак, які живуть поблизу Чорнобиля, значно збігається з генетикою собак у Росії, Польщі та прилеглих територіях. Таким чином, використовуючи місцевих собак як контрольну групу, можна було порівняти їх з тваринами в безпосередній близькості від атомної електростанції. Особливу увагу дослідники приділили ДНК клітин, що беруть участь у розмноженні, оскільки нащадки успадковують ці генетичні особливості.

Хоча сучасна популяція собак більш ніж на 30 поколінь старша за групу, що жила під час катастрофи 1986 року, якби існували якісь мутації, що надають перевагу у виживанні, їх все одно можна було б виявити зараз», – пояснив доктор Брін. Але тести не виявили таких мутаційних слідів.

Втім, це не виключає можливості того, що фактори навколишнього середовища – чи то радіація, чи то інші токсичні речовини – відіграли певну роль у генетичних відмінностях між двома популяціями собак.

Цілком можливо, що собаки, які тут жили достатньо довго, щоб розмножуватися, могли вже володіти певними генетичними особливостями, які сприяли виживанню. Таким чином, після початкового екстремального відбору популяція собак, які жили біля реактора, стала відрізнятися від міської групи», – додає Меган Діллон, докторантка Університету штату Північна Кароліна.

За словами вчених, необхідні подальші дослідження, щоб зрозуміти, наскільки умови навколишнього середовища після катастрофи могли вплинути на еволюцію генетики собак.

Джерело: origo.hu