Щорічне оглядове інтерв'ю з головою Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса

Під час підсумкового щорічного інтерв’ю ми поговорили з Агнеш Кулін, головою Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса (РІТ), про насичені програми, радісні події, відкриття галерей, виставки, мистецьку освіту в краї, живопис на відкритому повітрі та плани на поточний рік.

– Російсько-українська війна торкнулася кожного, в тому числі й мешканців Закарпаття, а митці – мабуть, навіть більш чутливі особи, ніж пересічні люди. Як члени РІТ пережили 2024 рік, як проходили тво,рчі години, якими були найважливіші події та досягнення в житті товариства?

– 2024 був складним роком, оскільки події, які перевернули все наше життя, продовжуються. Це був час, коли робота сім’ї, друзів, колег та громадських об’єднань і товариств, що підтримують нас, стала ще більш цінною. Ми намагалися більше дослухатися один до одного, допомагати творити, щоб принести трохи світла в розруху, яка затьмарювала наші дні. Кожна мить, проведена разом, кожна розмова, кожна виставка – це джерело тепла і світла, яке допомагає нам пережити цей важкий час.

2024 рік також мав дуже складний початок, але ми вирішили розпочати його, вдаючи, що все гаразд, і показати, що ми все ще можемо реалізовувати наші програми. Тож, зрештою, я можу сказати: якщо не все було досягнуто, ми завершили рік, сповнений дуже насиченими проєктами та виставками. Перші збори товариства відбулися в лютому, коли я представила програму, і члени здивувалися, коли я розповідала про те, чого ми хочемо досягти.

– Незважаючи на війну та економічні труднощі, товариство організувало велику кількість виставок, художники брали участь у численних виставках на різних майданчиках.

– Однією з причин цього є створення нової культурної інституції в Берегові – галереї «Na’Conxypan». Це була дуже важлива подія для всіх нас і для угорської культури на Закарпатті, адже відтепер місто Берегово має міську галерею, до якої можна потрапити з головної площі. У цьому приміщенні і раніше були галереї, починаючи з 2002 року, коли це була виставкова зала Товариства ім. Імре Ревеса, але зараз простір було відновлено. Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II є утримувачем закладу, а Товариство угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса займається організацією програм, кураторською роботою, організацією виставок та мистецькою освітою. Цікавий вибір назви, усім цікаво, звідки вона походить. Na’Conxypan – дуже цікаве місце. Його придумав Лайош Гулачі, угорський художник-символіст і модерніст із закарпатським корінням. Це вигаданий ним фантастичний світ, місце усамітнення від проблем зовнішнього світу. Сюди він тікав від сірих, сумних моментів повсякденного життя і жахів, з якими не міг упоратися. Він також жив у важкий час, під час Першої світової війни, і для нього Na’Conxypan був справжнім світом мрій, де могло статися все, що завгодно, траплялися позитивні речі, люди могли закохуватися. Ці персонажі жили в минулому золотому столітті рококо, і він намалював усе це. Лайош Гулачі також має відношення до Берегова через свого батька, тож ми подумали, що в цей складний період нам потрібні такі пейзажі мрій. Ми також хотіли, щоб галерея стала простором для такого ескапізму та мрійливості. Минулого року ми організували там чотири виставки, і, здається, ця ідея припала до душі людям, багато з яких прийшло, щоб «помріяти».

– Якими були ці виставки?

– У 2024 році ми організували там ювілейну виставку до 30-річчя дитячого журналу «Ірка», потім весняну виставку робіт членів РІТ, ретроспективну меморіальну виставку Дьордя Бенкьо «In Memoriam» восени та групову виставку 6 художників-ювілярів із РІТ на завершення року.

“Ірка” – подруга дитинства багатьох поколінь закарпатців, у тому числі й мого. Цілі покоління закарпатських угорців виросли на дитячому журналі, який виходить уже 30 років. Спочатку я була читачкою журналу, згодом стала його ілюстратором. Ми хотіли відзначити останні три десятиліття, представивши візуальний світ “Ірки”. У лютому ми відсвяткували ювілей виставкою обкладинок та ілюстрацій зі 137 номерів, що вийшли до цього часу.

У березні відкрилася весняна виставка РІТ у рамках серії заходів «Дні Ракоці», цим самим ми відродили традицію, яка була перервана раніше, оскільки востаннє «Дні Ракоці» включали весняну виставку робіт об’єднання у 2018 році, але останні шість років брак місця не дозволяв презентувати більші виставки. На виставці було представлено понад 40 скульптурних, живописних та графічних робіт 23 закарпатських митців.

У вересні ми організували ретроспективну виставку робіт художника Дьордя Бенке. Я знала його як художника і як члена сім’ї, адже він був моїм дядьком. Дьордь Бенке почав займатися мистецтвом у дуже молодому віці, ще підлітком, але його головною амбіцією було стати не художником, а священником. Пізніше, однак, його вчителі, Гізелла Дравай та Анна Горват, помітили його вправність і підтримали його в мистецькій кар’єрі. Окрім живопису, Дьордь Бенке цікавився літературою, і його вірші, оповідання та рецензії з’являлися в місцевих газетах, починаючи з 1980-х років. Організовуючи цю виставку, ми мали на меті показати якомога більше його облич, а також запропонувати щось нове тим, хто знав його протягом багатьох років.

Минулий рік був особливим, адже двом нашим художникам, Ендре Гіді-старшому, Степану Шолтесу виповнилося 80 років, двом нашим Яношам, Яношу Клісі та Яношу Реті, – 75, а Тібору Віллашеку та Франциску Ерфану – 65. Це прекрасні, ювілейні дати, і ми хотіли представити творчість цих художників більш детально. У листопаді в галереї Na’Conxypan відкрилася групова виставка ювілярів Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса. Подію прикрасила присутність Адама Штіфтера, заступника держсекретаря з питань розвитку східних відносин Міністерства закордонних справ і торгівлі Угорщини, який відвідав наш регіон із робочим візитом.

– Окрім проведення виставок, галерея Na’Conxypan виконує якусь іншу функцію?

– Окрім організації великої кількості виставок, у цій установі ми взяли на себе нове завдання – організовувати мистецькі освітні сесії. Галерея не обмежується відкриттям виставки, тобто ми не просто відкриваємо її, виголошуємо тост і розмовляємо, а картини виставляються на місяць для огляду публіки. Для нас було важливо зробити щось таке, що приваблювало б перехожих, і ми хотіли сформувати у молоді звичку ходити на виставки, тому ми організовували різні заходи під час виставкових періодів: у нас були тренінги, майстер-класи, дискусії і, звичайно ж, екскурсії для відвідувачів, від дошкільнят до дорослих. Спершу ця співпраця зі школами та дитячими садочками розпочалася з труднощами, але до кінця року вони запитували і чекали, коли буде наступна програма і коли вони зможуть прийти до нас знову. Ідея спрацювала настільки добре, або ми були настільки голодні до таких програм, що до нашої останньої виставки ми іноді навіть не могли вмістити групи відвідувачів. Ми закрили групову виставку робіт РІТ із більш ніж 500 відвідувачами, що для Закарпаття є справжнім подвигом. Від шкіл Ужгорода до Тячева учні та дорослі групи приходили, щоб записатися на ці заняття. У зв’язку з проведенням тематичних майстер-класів організатори чекають на заявки від груп, які хочуть узяти в них участь. Звертатися можна через контакти галереї (naconxypan.galeria@kmf.org.ua або за номером: +380665238816).

– Протягом багатьох років товариство плідно співпрацює з кількома іншими установами та фондами.

– Окрім ЗУІ, ми також співпрацюємо з благодійним фондом «GENIUS», ще одним давнім нашим партнером. Минулого року відбувся 14-й творчий табір «Jankovics Mária», який носить ім’я одного із засновників нашого товариства. Ми організували мистецькі табори у двох місцях – у с. Пийтерфолво та Берегові – і РІТ надає художні матеріали та професійну підготовку, а наші члени беруть участь у роботі цих таборів. У 2024 році ми допомогли більш ніж 58 дітям провести тут літні канікули, творячи мистецтво.

– Якою була осінь для товариства?

– Осінь – це дуже напружений і насичений час для всіх нас. Ми також ініціювали кілька виставок, у тому числі поїздку до Києва, організовану Міністерством закордонних справ Угорщини. Товариство ім. Імре Ревеса представило себе на груповій виставці в нашій столиці, в Метрополітен-музеї, де 23 із 25 наших активних членів показали 1-2 роботи. У зв’язку з цим днем організовуються міжнародні програми скрізь, де є угорська публіка, яка любить мистецтво, та угорська творча спільнота. З нагоди цієї події Посольство Угорщини в Києві запросило нашу компанію організувати групову виставку в столиці України. Я рада, що ми змогли привезти роботи РІТ у центр Києва в ці складні часи, і ми сподіваємося, що зможемо брати участь у подібних програмах в мирні часи, щоб підвищити репутацію угорської культури та образотворчого мистецтва на Закарпатті.

– Чи вдалося вам зібратися для творчості на свіжому повітрі в минулому році?

– Коли ми повернулися з групової виставки, то одразу ж поїхали до Липовець, Неліпино, де наприкінці осені біля підніжжя гір організували творчий табір, в якому могли взяти участь по кілька осіб, і нас зустріла чудова карпатська погода. Я думаю, що для багатьох із нас це був надихаючий час, він дав нам багато досвіду, який ми будемо використовувати в майбутньому.

– Вже стало традицією, що в грудні художники товариства підбивають підсумки творчого процесу за рік на зимовій виставці.

– І ось настала завершальна частина року, коли, за традицією, ми готувалися до нашої зимової виставки, річної виставки авторів, а також вручали премії та стипендії Імре Ревеса. З премією Імре Ревеса не все пішло так, як планувалося, оскільки вже два роки ми хотіли вшанувати память мецената Яноша Арпада Потапі, який, на жаль, пішов із життя. Тож разом з організаторами, Генеральним консульством Угорщини в Ужгороді та ТУКЗ-КМКС, ми вирішили вперше вручити посмертну премію ім. Імре Ревеса і таким чином хотіли подякувати йому за 10 років підтримки, яку він надавав угорській культурі Закарпаття.

Стипендія ім. Імре Ревеса також була дещо незвичною у порівнянні з попередніми роками, оскільки ми присуджували її вже вшосте, досі ми завжди нагороджували молодого художника, скульптора чи візуального митця закарпатського походження, якому не виповнилося 30 років, але минулого року ми нагородили молоду письменницю та поетесу Кату С. Карпаті. Їй теж близька ідея візуального мистецтва, оскільки також була присутня на презентації проєкту «Відкрите вікно – слова в картинках, картинки в словах», започаткованого у 2020 році спільно з Літературним товариством ім. Ковача Вільмоша, і брала в ньому активну участь, створивши понад шість художніх творів, віршів та короткої прози за мотивами творів наших митців. Проєкт засвідчує, як можуть взаємодіяти митці-артисти, художники, що працюють у різних жанрах.

– Чи є щось таке, чого не вдалося досягти з програмного плану, розробленого в лютому минулого року?

– На 2024 рік ми запланували багато програм, різноманітних акцій, адже підтримували членів товариства, брали участь у мистецькій освіті Закарпаття, а також встигли реалізувати виставки та проєкти. Деякі ідеї, які були озвучені на лютневих зборах, ще не реалізовані. Тоді ми поставили собі за мету встановити меморіальні дошки трьом нашим членам-засновникам, і ця робота триває. Дошки вже виготовлені, залишилося тільки організувати їх розміщення, яке було перенесено на 2025 рік. 2024 рік був дуже яскравим і насиченим подіями, які відбулися в роботі Товариства ім. Імре Ревеса, і ми сподіваємося розпочати 2025 рік із тими ж планами. Ми бачимо, що у нас ще є над чим працювати, перед нами стоять нові завдання, і ми хотіли б скласти таку ж саму насичену програму на 2025 рік. Сподіваємося, що у більш мирний період нам вдасться усе це матеріалізувати.

Джерело: Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap