На Берегівщині готували та дегустували страви зі свіжини

Протягом багатьох років на Закарпатті існувала традиція, що в останню суботу січня жителі села Геча на Берегівщині прокидалися під вереск свиней, адже в той день проходив Міжнародний міжнародний фестиваль різників, в якому брали участь десятки команд з усього Карпатського басейну й тисячі гостей. Це свято з роками перетворилося в один із найбільших гастрофестивалів Закарпаття.

Масштабний захід приваблював туристів як із різних регіонів України, так із-за кордону. Повномасштабна війна, що спалахнула в лютому 2022 року, наразі не дозволяє провести змагання різників у колишніх масштабах, але традиція знайшла продовження у Дні різників, що проводиться в селі Чома на Берегівщині, котре Товариство угорської культури Закарпаття цього року організувало 25 січня у візит-центрі Меморіального парку, розташованованому в селі.

Різання свині – давня традиція, яка тісно пов’язана із сільським життям. Зазвичай ця подія відбувається взимку, в холодні місяці, коли свинина найкраще зберігається. Забій свиней – це не лише про заготівлю м’яса, часто – це ще й громадський захід, який збирає родичів та друзів для спільного виконання важливої справи. Подія часто перетворювалася на свято, спільну трапезу, спілкування. Забій свині – символ економічної самодостатності, який став невід’ємною частиною життя в селі. Фестиваль різників у наші дні – нагода для старшого покоління продемонструвати свої знання та вміння молоді, котра таким чином знайомиться зі звичаями і традиціями, пізнає важливість спільних вражень.

День різника у селі Чома розпочався рано-вранці з обробки туш. Команди з різних куточків області готували смачні традиційні страви зі свіжини. Хоча в нашому краї свиней тримають дедалі менше, у більшості сіл різання поросяти залишається важливою подією. Передача відповідних звичаїв з покоління до покоління значною мірою сприяє збереженню культурної ідентичності та місцевих традицій. Крім того, важливо знати й гастрономічні звичаї різних регіонів, оскільки спосіб приготування та приправлення їжі відрізняється. Так, команда з Верхньотисянського регіону готувала типовий лише для Тячівщини суп із капустою і м’ясними фрикадельками. Представники Виноградівщини у змелену ковбасну масу додавали червоне вино, у казанку смажили свіжину, яку подавали із квашенням. Команди Берегівщини приготували кров’янку та ковбасу з печінкою, традиційний суп, сальтисон і рульку. Ужгородщину представляла велика група газдинь, які готували гурки та ковбаси. Долучилася до конкурсу і команда берегівського театру, представники якої смажили свіжину та варили холодець.

Генеральний консул Угорщини в Ужгороді під час виступу на офіційному відкритті Дня різників наголосив, що культура – це те, що вирізняє нас з-поміж інших. Гастрономічні традиції закарпатської угорської громади, зокрема страви зі свіжини – частина загальної угорської культури, — зазначив дипломат, додавши, що багато країн не знає про ритуал різання свиней, а отже не знають і про традиційні страви зі свіжини, тож ці страви роблять угорську гастрономію унікальною.

Заступник голови ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін під час виступу пригадав давні традиції різання свиней, наголосивши, що завдяки зокрема збереженню цих звичаїв закарпатська угорська громада може пережити нинішні складні часи. Традиція різання свиней – невід’ємна частина угорської культури вже протягом століть – жива і сьогодні. Для угорського газди тримати свиней споконвіку означало багатство і процвітання, а різання взимку – час достатку, багатого застілля, зазначив Йожеф Шін.

Секретар з економічних питань ТУКЗ-КМКС, голова Закарпатської угорської туристичної ради Андраш Мештер під час виступу зазначив, що цей захід – «молодший брат» традиційного фестивалю різників, який протягом багатьох років проводився у селі Геча, і характеризується сімейною атмосферою». Водночас він висловив сподівання, що настане довгоочікуваний мир, наступного року фестиваль знову відбудеться і збере тисячі гостей.

Після вітальних промов актори Закарпатського обласного угорського драматичного театру виступили з тематичною гастрономічною постановкою за допомогою якої глядачі зокрема дізналися, що спільного між відомими угорськими поетами та письменниками, а саме, що їжа та прийом їжі були ключовими для всіх. Однією з улюблених страв Петефі були галушки із сиром, Йокаї любив боб-гуяш, Міксат – палоц-левеш. Також було пролито світло на багато цікавих фактів. Моріц, наприклад, писав під час їжі, а для Ендре Аді голубці відправляли поштою до Парижа. Виступ акторів прикрасили народні пісні «під вино». Виставу завершив вірш про хліб зі смальцем.

Відтак подружжя Ковач-Радванських із села Галабор затанцювало чардаш. Після цього присутні сіли за стіл, щоби скуштувати приготовлені смачні страви.

Під кінець дня стало зрозуміло, що різання свиней – це не суто практична процедура заготівлі м’яса, а й культурна подія, глибоко вкорінена в угорських традиціях.

CsA/Kárpátalja hetilap