На Ужгородщині виступив угорський співак і казкар Андраш Берец

Андраш Берец – оповідач, збирач казок, дослідник фольклору, співак, лауреат звання «Митець нації», лауреат Премії ім. Кошута – є постійним гостем Закарпаття.

Цього разу виконавець приїхав у наш край на запрошення Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС). У четвер він виступив в Ужгороді, а в п’ятницю – у Великій Доброні та Чопі перед тими, хто готовий приймати казку з відкритим серцем. Казку, яка не тільки веселить, але й змушує задуматись, у якій переплетені гумор та народна мудрість, що дає можливість на певний час забути про важкі будні.

– Андраш Берец у нас не вперше. Ще у 2007 році Ужгородський районний осередок ТУКЗ-КМКС запрошував його до Чопа для виступу на дитячому святі. Тоді місцеві мешканці так полюбили казкаря, що ми кличемо його регулярно. Подібних виступів ТУКЗ-КМКС не влаштовував давно. Але тепер організація, та й я особисто, коли відвідувала села Ужгородщини, відчула, що чогось бракує для душі, чогось, що надає сили, відволікає від щоденних проблем. Так і припав вибір на Андраша Береца, – розповіла голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС Лівія Балог.

В Ужгороді виступ казкаря відбувся в кафе-музеї «Під замком». Приміщення було заповнене вщент, прийшли не лише ужгородці, але й мешканці навколишніх сіл. Більше того, навіть гості з Києва, котрі перебувають в обласному центрі.

Присутніх привітала Лівія Балог.

– Я дуже рада, що ми знову зібралися разом і заповнили цей унікальний простір. Дякуємо Юрію Руснаку, власнику кав’ярні, за гостинність. Рада знову вітати співака й оповідача Андраша Береца, який є лауреатом звання «Митець нації» та Премії ім. Кошута, а також нашим другом. Дослідженням фольклору в Європі займаються з ХІХ століття. Нам, угорцям, пощастило мати живу традицію народних казок, їх збирання та оповідання. Скрізь в угорськомовних регіонах є казкарі та оповідачі, – зазначила вона, передавши слово Андрашу Берецу, одному з найкращих представників цього жанру.

Гість розпочав свій виступ з розповіді про одного з учителів початкової школи, покійного Пішти Газуґа. «Сину, якщо ти опинився в подібній ситуації, обов’язково зроби три речі: стань високо, щоб тебе побачили, відкрий горло, щоб тебе почули, і будь коротким, щоб тебе полюбили! Останнє є найважчим. Світ настільки сповнений балаканини, що не хоче ні з ким конкурувати», – зауважив оповідач.

Присутні дізналися, що хоча, на думку казкаря, передмова часом може затуляти суть, він любить її, бо вона дає можливість налагодити зв’язок з аудиторією.

На основі мудрості парних розмов зазначалося, що «жінці, яка не може звинуватити свого чоловіка у власній провині, не можна дозволяти годувати груддю», а також що «розум лектора дзеркальний і здатний перевернути все з ніг на голову, саме це й робив, зокрема, Вільям Шекспір. Справжні істини потрібно вкладати в уста придворного блазня. Тоді їх почують».

Розповідь Есті-нийни про жіночий розум викликала в аудиторії сльози, звісно, ​​через добродушний сміх: «Коли Марош розлився і все село шукало жінку вниз за течією повноводної річки, її чоловік, Емре ба’, вирушив у протилежному напрямку: «Як її чоловік я б’юсь об заклад, адже знаю, що їй усе було недобре. Невже вона підкориться Марошу?».

«Ми різні. Наприклад, англійці йдуть, не попрощавшись, натомість угорець прощається, але не йде», – звернув увагу Андраш Берец. Майже півтори години казкар ділився унікальною народною мудрістю, зокрема гумористичними оповідками.

Час від часу Андраш Берец співав народні пісні, а насамкінець побажав гарного майбутнього та якнайшвидшої зустрічі з іменинною піснею, записаною Бейлою Бартоком у 1930-х роках.

– Давно спостерігаю за слухачами казок і помітив, що там, де ситуація складна, де горе і страх, там найбільша радість. Це захоплює мене. Душа людини дуже цікава, непередбачувана. Я охоче приїжджаю на Закарпаття, бо знаю, що в цій ситуації особливо яскраво видно, на що здатна робота оповідача – піднімати людям настрій. Щоб вижити, бути веселим, відкритим до весни, треба підняти носа й піднести душу, – зауважив після виступу Андраш Берец і додав, що не часто отримує таку локацію для виступу. – Чудовий розмір, глядачі зблизька бачать, коли я червонію, коли блідну, коли не знаю, що говорю, коли лунають гарні зовнішні голоси, звучать серйозні речення, ніби тут є якийсь детектор правди. Як похвалити аудиторію, щоб вона не зазналася? Не знаю. Це була дуже хороша аудиторія. Вони зітхали там, де треба, тому що оплески лунають скрізь. Зітхання – оплески оплесків. Це знав і Шекспір, який, прощаючись зі сценою в драмі «Буря», згадує зітхання. Таке можна побачити не всюди, але тут – так! – підкреслив митець.

Другою зупинкою туру Андраша Береца була Велика Добронь, де він з великим успіхом виступив у стінах місцевого Угорського дому. Своїми жартівливими, але глибокими за сенсом оповіданнями митець прикрасив сповнене випробувань повсякденне життя місцевих мешканців.

Третьою локацією стало місто Чоп. Усі, хто слухав виступ Андраша Береца в п’ятницю ввечері, отримали незабутні враження. Його казки, веселі оповідання, органічно пов’язані з ними народні пісні мали своєрідну цілющу дію на громаду.

– Глядачі чудово провели час, активно реагували, справді переживали ті історії, сприймали жарти та гумор. Крім того, ми влаштували для нашого гостя екскурсії, зокрема в обласний музей архітектури та побуту під відкритим небом і в будинок-музей дзвонаря Ференца Еґрі в Малих Геївцях, адже Андраш цього року також матиме на Закарпатті фотовиставку дзвонів, – повідомила Лівія Балог.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap