Скільки коштує непридатна вода, що тече з кранів у м. Чоп

На питання, чому водопроводом м.Чоп донині тече непридатна вода, адміністрація міста не в змозі дати відповідь роками.

У найзахіднішій точці країни – Чопі – однією з найактуальніших проблем у 2020 році є питання постачання питної води.

Чотири роки тому, на початку 2016 року, щоб вирішити проблему, влада вела переговори про підключення системи водопостачання питної води міста до системи водопостачання сусіднього м.Загонь (по той бік кордону), забезпечивши таким чином жителів міста питною водою високої якості. Для цього потрібно було лише прокласти магістральний трубопровід на п’ятикілометровій ділянці, щоб з’єднати водопровідну мережу двох міст. До речі, таке можливе вирішення цього питання виникало кілька разів із початку 1990-х (протягом майже тридцяти років!), однак завжди був стримуючий факт: ціна за воду. Важливо згадати, куди відноситься водопровідна система прикордонного міста. Система водопроводу м.Чоп належить Укрзалізниці, яка з того часу перетворена на акціонерне товариство, що ускладнює ситуацію, оскільки місто не може безпосередньо подати заяву на модернізацію системи. Тоді нова адміністрація міста на чолі з мером Валерієм Самардаком та заступником міського голови Оскаром Балогом продовжувала переговори до лютого 2017 року, припускаючи, що рішення буде спільним угорсько-українським транскордонним проєктом, який фінансуватиметься Європейським Союзом. Проєкт, який готується більше року та в який угорською стороною було інвестовано не один мільйон форинтів, мав забезпечити здоровою питною водою м.Чоп та довколишні населені пункти з надмірної потужності Притисянського регіонального водогону Гьорчеї (Tiszamenti Regionális Vízművek Zrt. Győröcskei Víztelep). Плани, включаючи також екологічні інвестиції, були підтримані Товариством угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС), Закарпатською обласною радою, всіма організаціями-партнерами в Угорщині та муніципалітетом сусіднього міста Загонь.

Однак несподівано справи різко перевернулися. На спільній зустрічі з угорськими партнерами 21 лютого міський голова Валерій Самардак та заступник міського голови Ігор Гіжан придумали новий власний план, який передбачав встановлення водопровідних колодязів. Це ознаменувало кінець співпраці.

Наприкінці травня 2018 року результати аналізу водопровідної води викликали величезне обурення серед населення. Передумовою розслідування стало те, що дівчина, місцева жителька, потрапила до лікарні із сильним отруєнням. Батьки потерпілої були впевнені, що причиною отруєння стала неякісна вода, тому її почали перевіряти відразу після інциденту. Результат шокував усіх: у пробі води були знайдені фекалії, коліформи, залишки ртуті та миш’яку. У зв’язку з інцидентом мер міста Чоп заявив, що їм не вдалося дійти згоди з «Укрзалізницею», тому розпочато будівництво міського водогону, який, сподіваємось, забезпечить громадськість якісною чистою водою до кінця року.

Надворі 2020-й. Із кранів у місті й надалі тече забруднена, каламутна, непридатна для вживання вода, що потрапляє у чопський водопровід із річки Латориці, без будь-якої фільтрації або очищення. 6 лютого на сайті Чопської міської ради також була оприлюднена письмова інформація про те, що Укрзалізниця значно підвищила ціну на центральне водопостачання в місті. Непридатна вода з крану коштує 25,64 гривні за кубометр. Ціна за відведення каналізації також зросла: у серпні 2018 року вона зросла вдвічі – з 7,1 до 14,3 гривні, а в серпні 2019 року – до 16,89 гривні за кубометр. Коли було підведено підсумки тарифів водопроводу та системи відведення каналізації, виявилося, що ці послуги коштують 42,53 гривні за кубометр.

Виходячи з цифр, стає очевидно, що мешканці Чопа повинні платити більше за непридатну воду, ніж жителі сусіднього м.Загонь, незважаючи на те, що користувачі в Угорщині додатково сплачують так звану щомісячну базову плату та плату за забруднення навколишнього середовища.

Якщо уважніше придивитись, то можна помітити, що добування питної води є додатковими витратами для жителів Чопа: в різних районах міста її ціна від 1 до 1,2 гривні за літр (мінеральна вода ще дорожча), і її ще треба донести додому.

Побудова чопської водопровідної системи все-таки коштує чималих грошей, і я поцікавилася, як ідуть роботи у Балог Оскара, керівника фракції ТУКЗ-КМКС Чопської міської ради. «На березневому засіданні ради ми прийняли доповнення до водного проєкту. Вартість очисної споруди, що будується у парку, зросла на 7 мільйонів гривень через інфляцію та підвищення заробітних плат. 3 мільйони були виділені з місцевого бюджету та 4 мільйони очікуються із цьогорічного державного бюджету. 2-й етап будівництва нової водопровідної системи, як і було заплановано, розпочнеться цього року. Ця інвестиція, вартістю 10 мільйонів гривень, охоплює частину від центру міста до млина. Цього року для такої справи було виділено 3,5 мільйона гривень. На проєктну документацію 3-го етапу у бюджеті на 2020 рік було передбачено 250 000 гривень. Це продовження першого етапу до населеного пункту Тисаашвань. Два тижні тому міська адміністрація сподівалася розпочати нове водопостачання перед виборами. Скільки коштуватиме один кубічний метр води? На це питання ніхто не міг відповісти. Однак залізниця врешті-решт передасть будівлю лікарні місту та хоче приєднати свою існуючу очисну споруду й водопровідну систему до неї. Це буде ще одним цікавим питанням», – каже Оскар Балог.

Те, що відбувається, – недбалість: мер та його команда відремонтували систему водопроводу у рамках свого проєкту; під час прокладання водопровідних труб вони не забезпечили можливість нормального, безперешкодного пересування дорогою; не забезпечили й належного відновлення тротуару; бруківка та бордюри були покладені назад абияк. До речі, угорською стороною також було б гарантовано відведення стічних вод, щоб ті не потрапляли в Тису неочищеними. Такими темпами біля «воріт до Європи» і надалі не буде європейського водопостачання, а станція очищення води, збудована в парку, кане у вічність, так само, як її попередник.

Однак питання залишається відкритим: коли в Чопі з крану буде текти очищена питна вода?

Csuha Alexandra/Газета Карпатолйо