Пам’ять мучеників Угорської революції 1848-49 років вшанували і у Виноградові

Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) цього року вшанувало пам’ять мучеників Угорської революції та визвольної боротьби 1848-49 років в обмеженому колі тихим покладанням вінків пам’яті. Зокрема у Виноградові 6 жовтня меморіальний захід провели біля погруддя Жиґмонда Перені, встановленого на подвір’ї школи, яка носить його ім’я.

На початку заходу присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв війни.

«Нині ми згадуємо сумну подію, котра сталася 173 роки тому, мучеників визвольної боротьби 1848-49 років. Ту революцію придушили, але вісімнадцять років потому в результаті була підписана австро-угорська угода. Ми теж живемо в непростий час, в Україні триває війна, але ми дуже сподіваємося, що і тут скоро буде угода», – зазначив у своїй короткій промові голова Виноградівського осередку ТУКЗ-КМКС Золтан Кудрон. Відтак, зачитав імена тринадцяти угорських офіцерів, які вірили у свободу, боролися за батьківщину та стали взірцем нації.

Затим присутні поклали вінки до погруддя Жигмонда Перені, уродженця нашого краю, ішпана Уґочанської жупи, який також став мучеником визвольної боротьби.

«Цього року Товариство угорської культури Закарпаття вшановує пам’ять тринадцяти мучеників, страчених у місті Арад після придушення революції та визвольної боротьби 1848-49 років тихим покладанням вінків. А також, зокрема, голови першого незалежного уряду Угорщини графа Лайоша Баттяні, котрий був страчений у Пешті 24 жовтня, та барона Жиґмонда Перені, ішпана Уґочанської жупи, мученика визвольної боротьби, котрого стратили того ж дня, також у Пешті», – повідомив журналістам заступник голови ТУКЗ-КМКС Йосип Борто.

„Ось уже друге століття ми, угорці, через політичні причини вшановуємо пам’ять героїчних мучеників боротьби за свободу з вимушеними перервами, але, поки існує угорська нація, ми будемо завжди пам’ятайте про них, адже з них ми можемо брати приклад способу життя і набиратися сил для нашої боротьби. Брати приклад мужності, вірності, героїзму, волелюбності та любові до батьківщини. Ці благородні людські якості були потрібні завжди, потрібні і сьогодні, й, мабуть, так буде і в майбутньому», – наголосив Йосип Борто.

Олександра Чуга/Csuha Alexandra, Kárpátalja hetilap