Закарпатська реформатська церква

Більшість закарпатських угорців належать до реформатської, римо-католицької та греко-католицької конфесій. Три історичні церкви забезпечують духовне живлення своїх вірян і допомагають нужденним. Вони відіграють важливу соціальну роль у житті угорської громади. У церквах слово Боже проповідують угорською мовою, організовують також чимало заходів для угорців.

70% закарпатських угорців об’єднує Закарпатська реформатська церква, котра, як і інші, дуже постраждала від радянської системи. Після Другої світової війни та приєднання нашої області до Радянського Союзу парафії, бібліотеки, школи, чотири друкарні й решта майна реформатської церкви були націоналізовані. Церкві заборонили займатися з дітьми та молоддю, вона була затиснута між церковними стінами. Кілька храмів закрили, зокрема у Вербовці, Пийтерфолво та Текові. Тривалий час не дозволялося навчати пасторів, що призвело б до занепаду церкви. Колишній єпископ Ласло Горкаї в передмові до видання «Закарпатські реформатські церкви», яке вийшло друком у 2000 році, написав: «Перед Другою світовою війною на Закарпатті були 104 пастори та релігійні вчителі. У 1974 році в краї жило і працювало лише 20, багато з них старі й такі, що пережили табори ГУЛАГу. З 1974-го влада дозволила кожні два роки приймати на навчання заочно двох кандидатів на місце померлих пасторів, так у Берегові відкрилося заочне відділення. Цього було достатньо, щоб вижити, щоб не порвався ланцюг і церкви не спорожніли. У 1990 році в краї були 24 пастори. З 1991-го теологічне навчання розпочалося в Угорщині, а згодом у Клуж-Напоці та Комаромі». Підготовка вчителів релігієзнавства почалася в 1990 році, після 45-літньої перерви. Здобути освіту виявили 48 осіб, і сьогодні кожна церква має кваліфікованого вчителя, який навчає дітей. Крім того, у краї служать 74 пастори.

– Закарпатська реформатська церква нараховує 108 громад, у яких зареєстровано 58 723 вірян. З них у списку виборців значаться 47 202 особи, неповнолітніх – 11 521. У маромороській реформатській єпархії найбільшою за чисельністю вірян є парафія Вишкова (1925 осіб), найменшою – парафія Вилоку (70 осіб). Є також парафія в Рахові з 40 вірянами. На Берегівщині найбільша парафія в Дерцені, яка налічує 2 132 членів, а найменша в Куклі – 16 вірян. До цієї парафії належить і київська, котра налічує 14 вірян. В Ужгородському районі найбільшою парафією є Великодобронська з 4 930 вірянами. У Сваляві зареєстровано 36 вірян, – розповідає єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан.

– Кількість вірян зменшується чи залишається на одному рівні? Як війна впливає на їхню кількість?

– Зменшення кількості віруючих триває з 1988-го. Через війну не було зростання громад, протягом минулого року зменшилася кількість хрестин і вінчань. На жаль, війна змусила багатьох людей залишити країну. Близько 4700 вірян виїхали за кордон.

– Чому з 1988 року кількість віруючих зменшується?

– З одного боку, тому що в радянські часи розвивалася модель дводітної сім’ї. Але якщо в сім’ї виховується тільки двоє дітей, то чисельність населення не збільшується, зростання починається лише тоді, коли в батьків народжується троє дітей. Модель дводітної сім’ї залишилася і в часи незалежної України. Ситуація починає змінюватися лише останнім часом, – пояснює пастор Ференц Радванський. – Крім того, на зменшення кількості населення впливає й еміграція. За останні три десятка років були щонайменше три хвилі еміграції. Перша – під час зміни режиму, тоді виїхали насамперед інтелектуали, які не мали змоги розвиватися, тож шукали можливості для себе в Угорщині. Друга хвиля припала на кінець 1990-х, коли ті, хто розчарувався в зміні влади, виїхали за кордон. Третя почалася у 2012 році й була спричинена погіршенням економічної ситуації.

– Молодь теж виїжджає?

– Так. Еміграція молоді дуже значна і зростає. Звісно, є молоді люди, які знаходять себе вдома, але багато хто вважає, що може забезпечити собі кращу якість життя лише за кордоном, мати вищий дохід і менше фінансових турбот. Це трагічний розвиток подій з точки зору закарпатських угорців, але люди не винні в тому, що доводиться емігрувати. Винне керівництво держави, яке за три десятиліття не спромоглося побудувати злагоджену національну економіку, яка б забезпечувала належний рівень життя працездатного населення.

Але повернемося до Закарпатської реформатської церкви… Через дуже погану демографічну ситуацію у 2017 році з нагоди 500-річчя Реформації було започатковано програму «Діти Реформації», яка підживлюється надією, що кожна народжена дитина своєю вірою внесе оновлення в життя церкви. У рамках програми організовуються дитячі заходи та сімейні вечори, кампанії для популяризації багатодітності.

Парафії створили дитячі куточки у своїх церквах і залах зборів, збудували дитячі майданчики на церковних подвір’ях. Програма оголошена для майбутнього покоління, яке буде продовжувати нашу віру і нашу мову. У 2019 році зменшення кількості вірян почало знижуватися. У багатьох родинах народилася друга чи третя дитина. Але, на жаль, з часом тенденція погіршилася через погану економічну ситуацію, а зараз на заваді реалізації програми стала війна.

– І продовжуючи тему роботи з молоддю…

– Зараз у ліцеях реформатської церкви навчаються 529 учнів. У 2022 році в літніх таборах узяли участь майже 1200 дітей, а в Біблійних тижнях під час канікул – майже 7 тисяч. У церковних дитячих садочках навчаються 388 малят. Останнім часом у наших навчальних закладах ремонтів не було, адже найважливішим завданням стало створення укриттів, – каже Шандор Зан Фабіан.

Щодо церков, то після зміни влади закриті храми відкривалися та оновлювалися, навіть будувалися нові. Нині, за словами єпископа, у краї загалом 105 реформатських церков. Крім того, створено молитовні будинки, де проводять богослужіння. За останні п’ять років у всіх церквах відбувся невеликий чи капітальний ремонт. Разом з тим, на жаль, через війну та збільшення кількості заробітчан вірян, які ходять до церкви, стало менше, як і тих, хто відвідує церковні заходи.

– Яка ситуація з колишнім церковним майном?

– На жаль, і в містах, і в селах є ще кілька об’єктів, які через націоналізацію не повернули парафіям. Ми маємо відповідний облік і віримо, що їхня доля зміниться.

– Насамкінець, розкажіть про дияконічну роботу Закарпатської реформатської церкви.

– Дияконічний центр церкви розпочав свою діяльність у 1993-му. Він надає допомогу найбільш нужденним: сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, одиноким людям похилого віку, багатодітним родинам, дітям-сиротам та тим, хто опинився в бідності внаслідок втрати роботи, хвороби чи інвалідності. Центр співпрацює із закордонними благодійними організаціями, які підтримують закарпатців. Гуманітарна допомога розподіляється серед нужденних, церковних установ: лікарень, дитячих садків, шкіл, інтернатів, дитячих будинків. Нині, під час війни, обсяг гуманітарної допомоги зріс у рази. У 2013 році відкрився кризовий будинок для вагітних жінок і матерів з маленькими дітьми, які зазнають психологічного та/або фізичного насильства вдома. Були створені будинки престарілих і центри для людей похилого віку, де можна отримати медичну допомогу. Соціальних кухні церкви забезпечують літніх та малозабезпечених осіб гарячими обідами та свіжим хлібом, випеченим у пекарнях дияконічного центру.

У Берегові було створено надзвичайно багатий музей історії церкви, який представляє 500-літню історію реформатської церкви нашого краю. Але для того щоб ми мали майбутнє, потрібні збільшення народжуваності та зменшення еміграції, а це вимагає масштабних і сприятливих політичних, економічних та соціальних змін.

Мігай Лайош/Lajos Mihály/Kárpátalja hetilap