Закарпатський обласний угорський драматичний театр розпочав сезон прем’єрою за п'єсою Брайана Фріла «Танці на свято врожаю» 

«Танець п’яти жінок, одного ще не чоловіка, одного майже вже чоловіка і одного вже не чоловіка…» Закарпатський обласний угорський драматичний театр свій тридцятий сезон 22 вересня відкрив постановкою «Танці на свято врожаю» (Танці на Луназу) за п’єсою Брайана Фріла. 

Перед прем’єрою глядачів привітала виконуюча обов’язки директора театру Едіна Шін:  «Неможливо передати словами, наскільки ми раді, що на тлі подій останніх 19 місяців ми маємо можливість вкотре виступати з новою постановкою перед вами». За словами очільниці театру, шлях до прем’єри був дуже довгий, адже процес репетицій часто був несприятливим. Саме тому в постановці простежується певна витримка і боротьба, яка притаманна закарпатським угорцям, котра, можливо, вже вважається їхньою особливістю. «Ми тут і раді перебувати тут. Ми живемо з любов’ю до нашої угорської культури, зокрема до угорського театру. Бажаю, щоб і ви відчули цю відданість і продовжували своє повсякденне життя, наповнене цією духовністю, долаючи труднощі, залишаючись угорцями на Закарпатті», – наголосила Едіна Шін.

Збереженням та плеканням культури не можна нехтувати навіть у воєнний час, адже це означає дати надію людям, закарпатським угорцям, які залишилися вдома та вірять у майбутнє, – акцентував під час виступу Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаі.

«Як театру потрібні ми, глядачі, наші оплески, наше підбадьорювання, наша вдячність, так і нам потрібен наш театр, оскільки він представляє  нам угорську та міжнародну культуру і щоразу радує нас своїми чудовими виставами», – підкреслив, у свою чергу, голова Берегівського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Йожеф Шін. Він зазначив, що як актори залишаються з театром, так із ним залишаються і глядачі, адже заклад уже тридцять років тішить і захоплює закарпатського угорського глядача. Йожеф Шін нагадав про події дев’яностих років минулого століття та наголосив, що у той складний період закарпатські угорці, Товариство угорської культури Закарпаття засновували школи, виш, театр, долаючи всі труднощі, перешкоди. 

«Трупа берегівського угорського театру виступила у більш як двадцяти країнах, представляючи культуру закарпатських угорців. Незважаючи на нинішні воєнні умови, театр продовжує жити, творити, підбадьорює і дає нам віру. Єдиний на Закарпатті угорський театр живе і хоче жити. Про це свідчить і те, що після весняної прем’єри комедії Гоголя «Сватання» нині колектив глядачеві презентує ще одну прем’єру.

Після вітальних промов розпочався виступ. П’єса Брайана Фріла «Танці на Луназу» була написана у 1990 році і з тих пір отримала чимало слів визнання. Події твору розгортаються  влітку 1936 року. Життя родини Манді, яка живе на фермі поблизу невеликого села в графстві Донегал на північному заході Ірландії, порушують дві події. У їхньому будинку з’являється технічне досягнення того часу – радіо, а також у дім незаміжніх племінниць після двадцяти п’яти років місіонерського священицького служіння в угандійській колонії прокажених переїжджає найстарший член сім’ї (Джек – Віктор Івашкович).

Перед нами постає світ п’яти жінок доволі глибоко віруючих католичок, які живуть у дуже скромних умовах (Кейт – Магдолна Ваш, Меґґі – Мелінда Орос, Аґнеш – Іболя Орос, Роуз – Наталія Ґал, Кріс – Дора Монуш), з яких лише наймолодша мала справи з чоловіком, її позашлюбний син також живе з ними. Саме від його імені (Майкл – Даніель Шера, Олівер Івашкович), вже дорослого, який згадує минуле, і ведеться розповідь: наближається час збору врожаю, всі  місцеві готуються до свята Лунаси, стародавнього язичницького бога родючості, яке відзначають і жертвоприношенням тварин, і нестримними дикими танцями. Четверо сестер із задоволенням взяли б участь у ньому, але старша, яка об’єднує сім’ю, хоче стримати їх будь-якою ціною в ім’я християнської віри.

Крім того, несподівано з’являється невірний коханець (Ґеррі – Аттіла Ференці), батько Майкла, і разом із ним у їхній дім проникає спокуса. Чи є вихід із тенет бідності, невдоволення, упереджень і замкнутості? На щастя, кожна з дівчат успадкувала від своїх предків багато любові, ніжності та відданості одна одній, подолати навіть найскладніші ситуації їм також допомагають спокій і стійкість. А ще особлива здатність втопити свої бажання та біль у музиці та танці.

Текст п’єси для Берегівського театру  був підготовлений за перекладом Ласло Упора. Режисером вистави стала Естер Дєві-Біро, яка працює з трупою вже 15 років.

«Через нинішні історичні події ми мали можливість використовувати невелику кількість акторів, тому вибір припав на п’єсу Брайана Фріла «Танці на Луназу», яка написана для восьми акторів, п’яти жінок і трьох чоловіків, але чоловічі ролі ми показуємо у записі. Це не монологи, а діалоги з присутніми героями, і записати цей діалог, зібрати його, а потім реалізувати, вплести у виставу так, ніби ці герої теж тут перебувають, було дуже серйозним завданням, яке, на мою думку, нам удалося виконати», – повідомила режисерка.

Доведено, з якими б проблемами ми не стикалися, через мистецтво можна знайти шлях до гармонії та краси життя. Під час прем’єри всі процеси, що відбувалися в Берегівському театрі останніми місяцями, зійшлися в одне ціле. Відсутність чоловіків у драмі багато в чому перегукується із закарпатським жіноцтвом, змальовуючи повсякденні труднощі жінок, тоді як чоловічі персонажі, які постають віртуально, є не лише технічним досягненням, а відображенням повсякденної реальності. 

У жовтні постановка вже буде представлена у програмі театру. Крім того, з нагоди ювілею Закарпатський обласний угорський драматичний театр порадує глядачів міжнародним театральним фестивалем, який триватиме протягом 3-9 жовтня.

(CsA/Kárpátalja hetilap)