У селі Великі Береги музей-садиба відкрив активний робочий сезон
Музей-садиба села Великі Береги розпочав осінній сезон відкриттям виставки й тематичними заходами, пов’язаними з періодом збору винограду.
Заклад уперше відчинив свої двері десять років тому, в лютому 2013-го, як установа Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ. Загальновідомо, що хороший музей-садиба – це не тільки виставковий, а й освітній та громадський простір, завданням якого є плекання і збереження традицій. Цього принципу дотримується й Великоберезький будинок-музей, де дітей регулярно ознайомлюють із заняттями пращурів.
З нагоди відкриття осіннього сезону громадська організація Pro Cultura Subcarpathica традиційно підготувала тематичні заходи, пов’язані з періодом збору врожаю. Діти, які навідалися в садибу-музей, ознайомилися з народними іграми й танцями, долучилися до майстер-класів із рукоділля та переглянули виставку «Наша спадщина».
Захід почався з виступу учнів Великоберезького ліцею та вихованців Дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан танода», філія якої працює в селі.
Президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, голова громадської організації Pro Cultura Subcarpathica Ілдика Орос висловила радість з приводу активної діяльності музею-садиби, популярність якого підтвердила зацікавленість близько сотні дітей, що завітали на захід. За її словами, збір урожаю, який супроводжувався народними гуляннями, – визначна традиція Берегівщини. На завершення свого виступу Ілдика Орос побажала, щоб музей-садиба завжди був наповнений людьми і радістю.
«Співіснування кількох національностей, зустріч різних культур, повага до традицій одне одного – усе це чинники зміцнення толерантності, що дуже важливо в такій багатонаціональній спільноті, як Закарпаття», – наголосив під час виступу консул Угорщини в Берегові Міклош Юстин. «Угорська культура – це наше тисячолітнє минуле в Карпатському басейні, наші мова, література, народні пісні, музика, казки, традиції та віра. Зберігати, плекати й передавати нащадкам угорську культуру – наше завдання та обов’язок», – підкреслив дипломат. На Закарпатті з давніх-давен займаються виноградарством, тож збір урожаю завжди був важливою частиною суспільного життя. Крім того, це період знайомств, коли молодь і представники старшого покоління весело проводили час разом, додав він.
Після вітальних промов координаторка Великоберезького музею-садиби Адель Ґал ознайомила присутніх з програмою дня. Поки діти займалися на подвір’ї, дорослі учасники заходу всередині будинку відкрили виставку тканих виробів, які дотепер зберігають елементи угорського народного мистецтва.
Останнє десятиліття принесло для музею-садиби чимало новацій, що сприяли навчанню та розвитку його співробітників. «Ми продовжуємо навчатися професійно організовувати не лише розважальні, а й конструктивні, освітні заходи, застосовувати на заняттях досвід і вміння наших предків та ефективно ознайомлювати молодше покоління з успадкованими від них традиціями», – підкреслила Адель Ґал, а відтак висловила переконання, що музеї-садиби слугують фундаментом для збереження культурної спадщини та самобутності.
З нагоди ювілею організатори виставки представили традиційні цінності села – ткані вишиті вироби. Великоберезькі ткані рушники є частиною традиційної народної культури та народного мистецтва. Ткацтво – одне з найдавніших ремесел. Характерний тканий рушник супроводжував кожну подію сільського життя: як будні, так і свята.
Виставка тканих виробів діятиме в музеї-садибі до кінця жовтня. До її організації долучилися місцеві мешканці, які надали експонати зі своїх скринь. Тут є полотна навіть столітньої давнини. Усі вони незалежно від віку представляють роботу дбайливих жіночих рук. На виставці можна побачити 136 чудових експонатів, у створення яких було вкладено любов і часточку душі тутешніх мешканців. До оформлення виставки долучилася й народна майстриня Маріанна Профус.
Ілдика Орос процитувала уривок із вірша «По дорозі додому» відомої поетеси, уродженки села Великі Береги Магди Фюзеші: «Ця земля – моя колиска і моя фортеця, Тут тримали мотику всі мої предки. Мої ноги пестять нові паростки, Мій спадок у вині та пшениці».
«Пам’ятати про це треба завжди! Наш скарб і наша спадщина – це великобезькі ткані вироби, це ремесло, яке зберегли й передали молоді наші предки. Ми повинні цим пишатися!» – додала Ілдика Орос.
Атмосферу заходу підкреслив виступ викладачки Дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан танода» Вероніки Марко, яка заспівала в’язанку тематичних народних пісень під супровід цитри.
Тим часом діти на подвір’ї завершили чавлення винограду, чищення кукурудзи та нанизування перцю. У рамках майстер-класів малеча опановувала техніку плетіння з лози, виготовляла сопілки з очерету, квіти з листя кукурудзи.
На завершення відбулося частування гостей запашним чаєм та смачними тістечками, приготовленими в печі музею-садиби.
(CsA/Kárpátalja hetilap)
Підпишись на спеціальний телеграм канал де кожна новина розміщена у повному обсязі. Твій телефон завантажуватиме новини у фоні тільки тоді, коли це можливо, і ти завжди будеш у курсі останніх подій.
Підписатися