Товариство угорських митців Закарпаття: підсумки року

Про події минулого року та плани на 2024-й ми поспілкувалися з Аґнеш Кулін, очільницею Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса, заснованого 33 роки тому.

– Торік нам виповнилося 33, тобто Товариство угорських митців Закарпаття вступило у «вік Христа». Рік був непростим, адже події, які перевернули життя кожного з нас, тривали і вплинули в тому числі й на роботу нашого Товариства. Труднощі, які ми переживаємо в кризовій ситуації війни, котра триває вже два роки, по-різному впливають на всіх нас. На плечах, на душі кожного з нас важкі тягарі, турботи і переживання. Ці тягарі впливають і на творчий настрій. Зараз під час роботи у мене виникає чимало запитань, зокрема, чи на часі тепер саме оця картина, чи в правильному вона місці знаходиться. Відтак я часто відмовляюся від реалізації певних ідей. Цього року я би хотіла позбутися цього і приділити більше уваги творчості.

– Повсякденні виклики впливають і на творчість?

– Для когось це активний період, адже процес творіння – певна терапія і може допомогти опрацювати виклики, які створюють труднощі. Це стосується не лише митця, але й глядача, оскільки роботи можуть допомогти в такому опрацюванні. Є й інші, ті, хто навпаки – не знаходить свого місця і тієї форми вираження, яку б вони вважали доречною в цей період. Обидва погляди зрозумілі; ми стежимо за подіями зі співчуттям і співпереживанням.

– Товариство традиційно завершило і минулий рік Зимовим вернісажем – підсумковою виставкою, врученням премій та стипендій.

– Протягом близько місяця в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Йосипа Бокшая тривала виставка, на якій експонувалося понад 60 картин 23 художників. Роботи ми представили в тематичних групах. У центральному залі експонували пейзажі, портрети та натюрморти, виконані у традиціях закарпатської школи живопису, в роботах художників – зміни пір року, чудовий букет карпатської тематики. Тут же – і скульптура «Архангел» Петра Матла та керамічні скульптури жіночих фігур Ендре Гіді старшого. Лауреати премії ім. Імре Ревеса – Наталія Грабар та Ян Павло Роман також представили тут по кілька своїх робіт. А також володарка минулорічного стипендіального гранту ім. Імре Ревеса – Ноемі Русин виставила одну зі своїх робіт на наше запрошення. Третій (кутовий) зал був теж розділений тематично: з одного боку були представлені сакральні твори Юрія Дикуна та Яноша Рейті, а поруч – скульптури Василя Сочки. У третьому залі було презентовано декоративний розпис, ілюстративну графіку та прикладне мистецтво.

– Яким чином ви можете допомогти членам як мистецька організація?

– Як організація, котра підтримує діяльність художників, ми надаємо нашим членам надійну підтримку в цей період – чи то мистецькими засобами, чи душевними розмовами. Потреби різні, але Товариство угорських митців Закарпаття намагається надавати підтримку членам у міру своїх можливостей, і ми продовжуватимемо це робити і надалі. Творча діяльність не припинялася, ось чому в експонованих роботах можна побачити, що суспільна атмосфера відображена і в творчості художників. Вдалося зібрати масштабний експозиційний матеріал, серед якого хочеться відзначити роботи скульпторів, адже було представлено більше ніж раніше фігур із дерева, скла та кераміки. Одна з улюблених моїх робіт на виставці – композиція «Сім’я» Ендре Гіді молодшого, яка розкриває перед глядачем прекрасну, інтимну тему в формі дископодібних ваз. Ваза-мама і ваза-малюк, оснащені відбитком пальця у ще вологій глині, набули дуже милої форми. Фото цієї роботи не здатне передати всього спектру вражень, які викликає ця композиція, адже скульптура рухома, імітує погойдування.

Робота «Під тиском» із порцеляни та бетонних цеглинок Олівії Жиґо – це теж потужні відображення у формі поточної, просто-таки гнітючої та напруженої ситуації. Крок за кроком, рухаючись виставковим залом, ми зустрічали роботи, які викликали протилежні емоційні реакції.

– Чим іще займалося Товариство, чи вдалося долучитися до пленерів?

– Окрім творчої активності, результати якої були представлені на виставці, у 2023-му ми співпрацювали зокрема з БФ «GENIUS», долучилися до творчого табору ім. Марії Янкович та інших мистецьких ініціатив, організованих для молодих художників шкільного віку. Минулого року Товариство проводжало осінь на пленері в Липовці, і кілька створених там робіт також були представлені на підсумковій експозиції. Члени нашої організації у 2023-му були також учасниками кількох творчих симпозіумів, творчих таборів, зокрема міжнародних.

– Цього року виповнюється 165 років із дня народження Імре Ревеса, ім’я якого носить організація. Чи плануєте проводити якісь заходи з цього приводу?

– Торік разом із Франциском Ерфаном мали взяли участь у презентації книги «Документи про творчість художника Імре Ревеса» та роботу очолюваної ним мистецької колонії в Кечкемейті, автор – Дьордь Шумеґі. Незважаючи на те, що Імре Ревес багато в чому пов’язаний із Закарпаттям, зокрема, саме він був учителем Йосипа Бочкая та Адальберта Ерделі в Будапешті, все ж його творчість маловідома краянам. Оскільки у 2024 році ми відзначаємо 165-ту річницю від дня народження Імре Ревеса, ми також хочемо організувати презентацію книги з авторами на Закарпатті.

– Які плани на майбутнє?

– Цього року буде реалізований ще один важливий мистецький проєкт, в організації якого взяло участь Товариство. У зв’язку з 30-річчям дитячого журналу «Ірка» ми беремо участь в організації виставки дитячих ілюстраторів, на якій плануємо вшанувати часопис, котрий вплинув на багатьох із нас, і представити у новій інтерпретації графіки зокрема мої, Марії Янкович, Аґоти Вереш, Еріки Калітич. Це буде перший захід у 2024 році, на який запрошуємо усіх бажаючих.

Планувати і дивитися у майбутнє – важливо. Насамперед ми не плануємо зупинятися і сподіваємося, маємо надію, що поціновувачі мистецтва продовжуватимуть стежити за нашою роботою і надалі.

– Як вам вдається знаходити фінансове підґрунтя для різноманітної діяльності організації?

– За те, що ми можемо говорити про наші реалізовані проєкти та плани, ми завдячуємо багатьом організаціям. Насамперед це Державний секретаріат з питань національної політики Угорщини, Фонд ім. Ґабора Бетлена, Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді, Консульство Угорщини в Берегові. Також дякуємо за співпрацю та підтримку Товариству угорської культури Закарпаття (КМКС). Дякуємо і Закарпатському угорському інституту ім. Ференца Ракоці ІІ за допомогу в проведенні наших заходів. Ми також вдячні за співпрацю департаменту культури Закарпатської ОВА. Я, в свою чергу, дякую членам нашого товариства за спільну роботу! Ми – тут, залишаємося тут жити і не дозволимо перерватися творчому та мистецькому процесу!

R. V./Kárpátalja hetilap