У Берегові вшанували пам’ять мучеників Арада

6 жовтня в усьому Закарпатті відбулися пам’ятні заходи, в рамках яких місцеві угорці вклонилися пам’яті героїв, страчених після придушення Угорської революції та визвольної боротьби 1848-49 років. Берегівський міський осередок Товариства угорської культури Закарпаття в День пам’яті мученікв Арада організував ушанування на подвір’ї Культурного центру, колишнього родинного маєтку барона Жиґмонда Перені на околиці міста.

Після виконання національної молитви угорців, з промовою виступив голова Берегівського осередку ТУКЗ-КМКС Іштван Молнар. «Минуло 176 років з того часу, як 6 жовтня 1849 року в Араді було страчено тринадцять офіцерів угорської армії. Вони віддали своє життя за батьківщину та свободу, але їхні вчинки й донині служать нам прикладом, показуючи взірець мужності, витримки та вірності. Коли ми згадуємо мучеників Арада, згадуємо не лише сумний історичний факт, адже їхнє послання показує нам шлях, як пройти через нинішній складний період, адже угорці Закарпаття сьогодні також перебувають у нелегкій ситуації. Ми живемо в тіні війни, багато хто був змушений покинути батьківщину заради безпеки та засобів до існування. Але багато хто залишився вдома. Вони вірять, що наша культура, наша нація, наш дім можуть бути збережені тут, на Закарпатті, потрібна лише витримка та воля. Угорська історія сповнена особистостей, які відкладали власні інтереси, щоб служити громаді. Колишній власник цього маєтку, барон Жиґмонд Перені, був одним із них. Він також служив своїй батьківщині, також пожертвував своїм життям за свободу». «Коли ми покладаємо вінки пам’яті, ми не лише схиляємо голови перед нашими героями, але й зміцнюємо в собі віру, що які б труднощі не виникали, ми ніколи не повинні здаватися. Адже угорська громада на Закарпатті все ще сильна, ми все ще тут і все ще боремося за збереження. Цінність свободи та вірності не буде втрачена, якщо буде хтось, хто передасть її далі. Нехай послання, що жертва, принесена за свободу, честь і громаду, ніколи не буває марною, завжди слугує нам дороговказом», – наголосив він.

Оскільки тим часом почав накрапати дощ, захід продовжили в актовому залі Культурного центру, де до присутніх першим звернувся консул Угорщини в Берегові Дьордь Балог. «Ми вшановуємо пам’ять тринадцятьох генералів. Чоловіків, котрих доля покликала захищати те, що Творець дав їм як покликання захищати, і нести жертву, надану Творцем. […] Не забуваймо Жиґмонда Перені пам’ять якого нині зберігає це місце, головного нотаріуса Березької жупи, члена парламенту та ішпана Угочанського комітату, який став мучеником як політик у Війні за незалежність 1848–1849 років разом із прем’єр-міністром Лайошем Баттяні. Через його особу розправа символічно вдарила по верхній палаті законодавчого органу, яка була заснована на нових підвалинах, адже 29 травня 1849 року, як голова верхньої палати, він також підписав Декларацію незалежності Лайоша Кошута. Проявивши серйозну організаторську роботу, він зробив усе для того, щоб законодавча влада діяла в правових рамках, і саме йому належать неоціненні заслуги у збереженні легітимності 1848–1849 років, оскільки найважливіші рішення ухвалювали обидві палати Народних представників. Тому після придушення Війни за незалежність австрійська влада заарештувала його, засудила до смертної кари через повішення та стратила 24 жовтня 1849 року. Тут, на Закарпатті, його пам’ять особливо незабутня, – наголосив дипломат. – Мученики Арада та інші відомі й невідомі жертви, страчені, ув’язнені та депортовані в рамках репресій у стилі Гайнау, стали мучениками Угорської війни за незалежність у момент своєї смерті; для нашої нації вони є героями, справжніми та хоробрими людьми, батьками та люблячими чоловіками, перед якими ми схиляємо голови з трепетним і вдячним серцем».

«6 жовтня ми згадуємо не трагедію, а безмежну наполегливість та людську гідність. Згадаймо тринадцятьох мучеників Арада. Своєю рішучістю вони проклали шлях до миру. Це непохитне почуття мети — те, що пов’язує нас з ними сьогодні, – підкреслив під час виступу голова Берегівської міської територіальної громади Золтан Бабяк. – «Рішучість мучеників свідчить про те, що ми повинні використовувати можливості в кожній ситуації та будувати нашу громаду всіма засобами. Мешканці Берегова – це українці та угорці, які разом переживають щоденні виклики, що робить нас унікальною силою. Наше завдання зараз – йти шляхом до миру та розвитку. […] Наша витримка – це спадщина тринадцяти мучеників».

Атмосферу заходу підкреслив виступ учнів Закарпатського угорського ліцею та Берегівського ліцею ім. Габора Бетлена. Прозвучали тематичні вірші, а також історичний екскурс про події, що відбулися після придушення Угорської революції та війни за незалежність, згадали імена тринадцяти мучеників Арада та прем’єр-міністра Лайоша Баттяні, якого також стратили 6 жовтня, а також інформація про барона Жиґмонда Перені, який народився тут, на околиці Берегова, 18 листопада 1783 року. Талановитого та сміливого молодого дворянина було обрано головним нотаріусом Березької жупи, потім віце-губернатором, а в 1808 році – депутатмом парламенту. У парламенті 1825–1827 років Жиґмонда Перені був серед вільнодумної опозиції. У 1835 році він став ішпаном Угочанської жупи, а невдовзі – суддею Ради семи осіб. У 1847 році він був присутній на засіданнях, що готували публікацію Декларації опозиції. У травні 1848 року відповідальний угорський уряд призначив його другим спікером Верхньої палати, а потім він став членом Комітету національної оборони. Барон Жиґмонд Перені також підписав декларацію про зречення, проголошену в Дебрецені 14 квітня 1849 року. Він підтримував угорський уряд, слідуючи за ним з Дебрецена до Сегеда та Арада. Лайош Кошут призначив його головою Ради з семи осіб. Після капітуляції його заарештували, він постав перед військовим трибуналом, котрий засудив до смертної кари через повішення. Вирок було виконано 24 жовтня 1849 року в Араді. Пам’ять про барона досі зберігається у Виноградові, палаці ролини Перені у Виноградові, а мешканці Берегова щороку згадують мучеників Угорської війни за незалежність тут, перед меморіальною дошкою на будинку- місці його народження. «Наша угорська нація — особливий народ. Бурі історії розірвали на шматки нашу батьківщину в Карпатському басейні та рознесли тисячі співвітчизників по всіх куточках світу, на далекі континенти. Саме тому наша рідна мова, культура та історія є для нас особливо важливою об’єднуючою силою», – зазначалося у виступі.

На завершення священник греко-католицької церкви Іштван Мароші попросив Божого благословення на присутніх. Затим представники угорських установ та організацій Берегова поклали вінки пам’яті до пам’ятної дошки Жиґмонда Перені, розташованої на стіні будівлі під супровід жіночого хору місцевої реформатської громади.

CsA/Kárpátalja hetilap