У Мукачеві вшанували пам’ять Тиводара Легоцького

5 листопада в Мукачеві організували День пам’яті Тиводара Легоцького з нагоди 110 річниці від дня смерті видатного науковця. Захід організував Угорський дім ім. Мігая Мункачі. Дійство відбулося на трьох локаціях за участі зокрема учнів мукачівської середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ, ліцею ім. святого Іштвана, студентів історичного факультету Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ. На заході пригадали, яким був життєвий шлях та найважливіші етапи діяльності відомого історика.

Першою локацією Дня пам’яті став колишній будинок Тиводара Легоцького в Мукачеві. Будівля, де історик жив і працював шість десятиліть, вже була позначена на мапах 1700-х років. Дух будинку та його місця розташування має особливе значення, оскільки саме тут створювалися роботи та дослідження краю.

Нинішній власник будинку, відомий закарпатський скульптор, художник графік та кераміст, лауреат премії ім. Мункачі Петро Матл розповів присутнім про історію цього будинку. Він зазначив, що власноруч виготовив дерев’яну табличку, розташовану на стіні, що виходить на вулицю, на прохання Шандора Пака, і що будинок досі зберігає свою історичну атмосферу. Митець  також поділився особистими історіями, які йому були відомі, про будівлю та власну родину, яка проживає на цьому обійсті понад сто років, адже предки придбали нерухомість у самого Легоцького.

Петро Матл розповів, що в стінах будівлі досі замуровані оригінальні сталеві ядра, які нагадують про військове минуле Тиводара Легоцького. Історик воював артилеристом у Визвольній боротьбі 1848–1849 років, і ці ядра, ймовірно, також датуються тим самим часом. Художник власноруч відреставрував ці реліквії. У будинку також було знайдено благословення, в якому вгадується почерк історика і в якому він висловив вдячність за спадщину та просив Божого благословення для своєї родини та батьківщини.

Після змістовної екскурсії присутні на події представники консульства Угорщини в Берегові, Угорського дому ім. Мігая Мункачі та школярі поклали вінки до пам’ятної дошки, вклонившись пам’яті Легоцького. 

Після цього учасники заходу перейшли до римо-католицького кафедрального костелу святого Мартина, де похований Тиводар Легоцький. Тут виступив історик, краєзнавець Бейло Попович. Присутні спустилися до крипти церкви, до могили Легоцького, що стало особливою нагодою, оскільки крипта зазвичай закрита для широкого загалу.

Краєзнавець пригадав життя та діяльність Тиводара Легоцького, відзначивши важливу роль діяльності висококваліфікованого історика у житті Мукачева та Березького комітату. У 18-річному віці Легоцький перервав навчання та як артилерист взяв участь у Визвольній боротьбі під керівництвом Ракоці. Після розформування військового корпусу повернувся до навчання, завершив його. До Мукачева Легоцький потрапив у 25-річному віці, працював головним прокурором домінії родини Шенборнів. Завдяки професійним знанням та людяності він швидко став однією з найавторитетніших фігур у місті, до його думки прислухалися в усіх державних справах.

Бейло Попович наголосив, що Тиводар Легоцький був не лише вченим, а й суспільним діячем, керував розкопками, розмовляв кількома мовами, збирав народні пісні та глибоко поважав усе, що пов’язано з минулим угорців. Він казав: «Чим більше я знаю, тим більше я розумію, що нічого не знаю». І ця скромність та вимогливість характеризували цього благородного, глибоко релігійного угорця, людину, котру мешканці Мукачева досі з повагою згадують. Він знайшов знамениті артефакти часів Завоювання на Малій горі в Берегові,  а також поблизу Сваляви, які передав у Національний музей Угорщини.

У тихому приміщенні, освітленому свічками, ліцеїсти та представники Угорського дому ім. Мігая Мункачі поклали вінки до меморіальної дошки на стіні крипти історика.

Заключний етап заходу відбувся в Угорському домі ім. Мігая Мункачі, де організатори поклали вінок до пам’ятної дошки, яка знаходиться на стіні цієї установи. Директор Угорського дому Йосип Торпої зазначив, що в останні роки викладачі та студенти Закарпатського угорського університету організували кілька досліджень про життя Тиводара Легоцького, а День пам’яті проводять із метою, щоби молодь не лише слухала лекції, а знайомилася із історичними місцями.

«Тиводар Легоцький помер 110 років тому, маємо говорити про нього. Ще важливіше, щоби присутні історики, які проводитимуть дослідження в майбутньому, відчули дух цього місця. Сподіваємося, що ця ініціатива  продовжиться», – зазначив Йосип Торпої.

Після цього з презентацією на тему «Життя та діяльність Тиводара Легоцького» виступив історик Дьордь Чатарі. Він розповів про діяльність дослідника, його роботи в дослідженні історії Березького комітату, про відданість справі, яка керувала ним протягом усього життя. Історик наголосив, що Легоцький прожив найбільш плідний період свого життя в Мукачеві, де проводив численні історичні та етнографічні дослідження. «Ми, закарпатські історики, зобов’язані плекати пам’ять про нього, оскільки його документальна спадщина – рукописи, документи – донині повністю не опрацьована», – додав він.

Дьордь Чатарі також розповів про нові наукові ініціативи, започатковані для обробки спадщини Легоцького. Завдяки співпраці між Закарпатським угорським університетом та обласним краєзнавчим музеєм розпочалося оцифрування археологічних щоденників Легоцького. 

На завершення заходу відбулося невелике частування, тож учасники мали можливість поспілкуватися у невимушеній атмосфері.

Вікторія Кун/Kun Viktória/Kárpátalja hetilap