«Дні Ракоці – 2026»: тиждень пам’яті, єдності та живої історії у Берегові

Щороку, вже як добра і глибоко вкорінена традиція, Закарпатський угорський університет імені Ференца Ракоці II організовує цикл урочистих заходів «Дні Ракоці», приурочених до дня народження свого покровителя. Це не просто серія подій, це духовний простір, у якому минуле зустрічається із сучасністю, а історія оживає в серцях нових поколінь. 

Цьогорічні «Дні Ракоці», що відбулися 22-27 березня, стали вже 21-ми за ліком. І попри роки ця традиція не втрачає своєї сили, а навпаки, з кожним роком набуває нових сенсів, глибини та особливого звучання. Адже пам’ять це не лише про вшанування минулого, а відповідальність перед майбутнім, яку несе кожне покоління.

Кульмінацією тижня став заключний день 27 березня. У самому серці Берегова, біля величної кінної статуї Ференца Ракоці II, зібралися ті, для кого ім’я князя є символом свободи, гідності та національної єдності. Керівництво університету, викладачі, студенти та почесні гості стали єдиною спільнотою, об’єднаною спільною історією та цінностями.

Особливого значення події надало усвідомлення того, що саме цей край є колискою визвольної боротьби Ракоці. Саме тут лідер куруців Тамаш Ессе розгорнув прапор князя, закликаючи до боротьби проти габсбурзького гніту. Ці історичні відгомони й сьогодні знаходять відгук у серцях присутніх, нагадуючи про силу духу та прагнення до свободи.

У межах урочистостей відбулася церемонія покладання вінків до статуї князя. Квіти лягли до підніжжя монумента як знак пошани, вдячності та пам’яті. Атмосфера була водночас урочистою і щирою, що об’єднує покоління.

Подія набула й міжнародного звучання. Серед почесних гостей були міністр культури та інновацій Угорщини Балаж Ганко, державна секретарка з питань вищої освіти Угорщини Вероніка Варга-Баюс, депутатка Європейського парламенту Вікторія Ференц, а також Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Федір Шандор. Їхня присутність підкреслила значення цієї традиції не лише на регіональному, а й на загальноєвропейському рівні.

Особливу атмосферу створювала музика. Мелодії епохи Ракоці у виконанні Імре Голожаї переносили слухачів у далекі століття, коли ці пісні звучали як заклик до боротьби та надії.

Важливе місце в програмі посіли й хорові виступи. Пісні куруцької доби у виконанні хору Інституту фахової передвищої освіти. Русинські рекрутські пісні у виконанні університетського хору додали події багатогранності, підкресливши культурне різноманіття Закарпаття, де традиції різних народів гармонійно доповнюють одна одну.

Продовження урочистостей відбулося вже в стінах університету, де учасники поклали вінки до погруддя Ілони Зріні. Цей символічний жест став гідним завершенням святкової програми, адже історія Ракоці нерозривно пов’язана з постаттю його матері, сильної, відданої та незламної жінки. Її образ нагадує: боротьба за свободу це не лише справа воїнів, а й сила духу, яка передається з покоління в покоління.

Наталія ВАРОДІ, фото автора, “Карпатський Обʼєктив“