Зима на Закарпатті, або Як ходити в гори взимку

Коли в гори приходить зима, вони не перестають дивувати своєю величністю. Засніжені вершини, закутані в білі хутра дерева і сніг, який виблискує на сонці. Словом, якщо ви хочете побачити справжню зимову казку – вирушайте в гори. Адже досвідчені туристи підтвердять, що при правильній організації піший туризм узимку – це один із найтепліших, найдушевніших і найкомфортніших видів подорожей.

Про це говоримо з говоримо з Орестом Когутом, одним із засновників спільноти «Клуб піших туристів», гідом-екскурсоводом, гірським провідником, який організував та провів сотні денних і багатоденних походів.

– Оресте, розкажи, будь ласка, про новий проєкт «54».

– Ідея проєкту полягає в тому, аби довести, що кожної неділі на Закарпатті можна йти в походи й відкривати для себе нові маршрути. При цьому витрачаючи на це всього день. Тобто мета – показати, що наш край настільки різноманітний, що буквально кожного тижня ми можемо бачити щось нове. Починаючи від долини річки Уж і закінчуючи Говерлою та Мармаросами. Про заплановані маршрути ми будемо повідомляти в себе на сторінці «Клубу піших туристів». Звідки починається маршрут, протяжність, особливості тощо. Для того аби людина одразу могла прикинути собі, зможе пройти його чи ні. Додатково хочемо додавати відеовізуалізацію. Окрім того, буде рубрика «Походи для новачків».

– Там будуть і зимові походи?

– Звичайно, адже ходити в гори можна будь-якої пори року. Та до цього потрібно ставитися свідомо й розуміти, що взимку є купа факторів, які ускладнюють мандрівки: короткий світловий день, обледеніння, снігові карнизи, великий сніг тощо. Тому з нами завжди їде рятувальник, але якщо ви збираєтеся в зимовий похід, то обов’язково потрібно реєструватися в ДСНС. Адже ймовірні форс-мажорні ситуації.

Узагалі можна не тільки ходити в гори, а ще й задавати тенденції, вводити моду на пішохідний туризм узимку. Власне цим ми і займаємося. Тож навіть тепер (під час пандемії), коли не варто збиратися великими компаніями, до мене телефонують друзі й запитують, куди б прогулятися в гори, який краще обрати маршрут. Завдяки мобільним застосункам люди можуть спокійно ходити на невеликі вершини, і при тому там відкриватимуться гарні панорами.

– Розкажи, куди варто піти в гори взимку?

– Є дуже класні маршрути біля Мукачева, Ужгорода, Перечина. Наприклад, у межах Ужгорода це гора Плішка, Анталовецька Поляна, гора Бурлуг. Біля Перечина – Малий та Великий Соколець, Плішка. Великоберезнянщина – це Явірник, Черемха. З боку Мукачівщини – гора Ловачка, скеля Кохання, Обавський камінь. Цікавим також може бути сходження на Малий Вижень на території ОТГ Поляна. Це дуже класні вершини, які можна підкорити максимум за три години в один бік.

Популярними взимку є й такі маршрути, як Боржава та Пікуй. Але з цими походами вже треба бути обережними, оскільки там дуже мінлива погода. Широкий спектр маршрутів дає також Колочава. Там дуже гарні вершини, зокрема Топаз, Негровець. Мальовничими є маршрути з околиць Синевира – гора Озірна, Горган Вишківський. На Тячівщині теж є класні місця для походів.

– Чи підходить зимовий туризм для новачків?

– Зимовий туризм часто ототожнюють з гірськолижними видами спорту: лижі, сноуборд. Тож ми намагаємося ламати ці стереотипи. Хочемо довести, що зима на Закарпатті – це і піший туризм. Адже він не залежить від снігу, від погоди. Окрім того, це розширює можливості для громад щодо надання послуг різними курортами, відповідно фінансових надходжень тощо. Це додаткова послуга: наприклад, людина сьогодні покаталася, а завтра може підкорити ту чи іншу вершину. Тепер популярними є також скі-тури. Тобто ти піднімаєшся на вершину, а от униз уже з’їжджаєш на лижах. Відтак економиш час, зусилля. Та, на жаль, вони малодоступні, бо для цього потрібно купувати спеціальні лижі. А таке може собі дозволити далеко не кожен.

– Який треба мати інвентар для пішого туризму взимку?

– Насамперед це хороше взуття. Адже взимку ми мерзнемо і промокаємо. Також як мінімум гірськолижні штани, термобілизну. Не забуваємо про шапку, рукавиці, бо можливі обмороження. Це все має бути водо- і вітростійке. Потрібно також мати змінний комплект сухої білизни.

Узагалі в горах узимку треба вміти правильно розрахувати свій темп. Часто люди біжать уверх, сильно потіють, і на вершині їх обдуває, вони мерзнуть. Так дуже легко захворіти. Або нерідко буває, що розстібають куртку, коли жарко. Це все неправильно. На старт потрібно одягати на один прошарок одягу менше. Адже ти рухатимешся, тобі буде жарко. Тому треба дуже уважно і продумано ставитися до одягу. Не забуваємо і про окуляри. Адже взимку сніг відбиває сонце й дуже сліпить.

Варто врахувати й те, що можна сильно забуритися в сніг. Тому часто походи організовують у неділю, адже в суботу туристи можуть протоптати стежку і буде значно легше. Але загалом якщо йде група, то люди попереду просто чергуються, як у велогонках. Узагалі в походах узимку все повинно бути дуже злагоджено. Якщо влітку люди дозволяють собі якісь вільності, йдуть у різних темпах, то тут ні. Тож не можна, щоб хтось гальмував. Часто туристи довго риються в рюкзаках тощо. Тому тут має бути заплічник, де все компакто спаковано і все поміщається. Не можна довго фотографуватися, говорити по телефону тощо. Тобто має бути розуміння, що йдемо разом, а також що є небезпека. Тому попереду завжди повинен іти той, хто знає про небезпечні моменти в горах і може керувати групою.

– Стільки перепон, у чому взагалі насолода від зимових походів?

– Це неймовірні відчуття, додаткові емоції, фантастичні пейзажі, плюс сніг, який надає всьому навколо зовсім інших обрисів. Коли ти бачиш емоції людей, які підкорили взимку ту чи іншу вершину, то розумієш, що це все було того варте. Ці важкі підйоми завжди варті тих емоцій, які отримуєш на вершині.

Ми вивчаємо Закарпаття й починаємо розуміти, наскільки воно багате. І як бачимо, ці старі принципи, що зима – це тільки лижі та сноуборд, відходять десь на задній план. Адже потрібно акцентувати увагу на тому, що, окрім снігу, нам є що показати. Так ми розвиваємо культуру вилазок у гори, розвиваємо Закарпаття, розширюємо сферу послуг і доводимо, що ми набагато цікавіші за інші області України.

Христина БІКЛЯН, “Карпатський об’єктив”