На Закарпатті віряни західного обряду святкують Великдень

Великдень – найбільше свято в церковному календарі християн західного та східного обряду. Віряни проходять через суворий піст та з нетерпінням очікують цього світлого дня.

У неділю, 17 квітня, віряни західного обряду відзначають Воскресіння Ісуса Христа. А ось православні та греко-католики святкуватимуть Пасху рівно через тиждень – 24 квітня. Така відмінність зумовлена розбіжністю в календарях – григоріанському та юліанському.

Цей рік, як і минулі два, які попри пандемію відзначали або ж удома, або ж із жорстким дотриманням карантинних обмежень, теж має свої особливості. А все через повномасштабну війну, що активно ведуть проти України. У тих регіонах держави, де діє комендантська година, церкви вночі мають бути зачинені, тож кожна публікує окремий графік для освячення пасхальних кошиків і проведення літургії зранку.

Всі ми знаємо, що закарпатці дуже набожні, а відзначення Великодня у багатьох родинах має свої столітні традиції, які передаються з покоління в покоління. Господині з любов’ю готують кошик, у який кладуть продукти для освячення у церкві. Хоча, протягом останніх двох років, багато сімей почали освячувати великодні кошики й удома – водою, що принесли з Водохреща.

Ужгородська римо-католицька парафія святого Георгія навіть розмістила на своїй сторінці в мережі Фейсбук інструкцію з благословення столу перед споживанням великодніх страв – від запалення свічки головою родини до молитов.

Цікаво, що назва «Великдень» («Великий День») з’явилася наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що у той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, аби був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп’яли Христа – дні поменшали…».

Великдень – родинне свято, тож бажаємо провести його з найближчими та найріднішими людьми! Щастя та мирного неба для всіх нас!

Вікторія КОПИНЕЦЬ, “Карпатський Об’єктив”