21 травня 1703 року в селах Вари та Тарпа на Закарпатті вперше розгорнули прапор визвольної боротьби куруців під проводом Ференца Ракоці та Томаша Есе, інших визначних полководців проти гніту австрійської імперії Габсбургів. Під проводом Томаша Есе розгорнули прапор національно-визвольної війни угорського народу. З цієї нагоди громадська організація Pro Cultura Subcarpathica організувала меморіальний захід.
Святкування розпочались у берегівському селі Вари, де на фасаді місцевої реформатської церкви встановлена меморіальна дошка на честь знакової події. З промовою про історичне значення визвольної боротьби 1703-1711 років про ті буремні часи перед присутніми виступив секретар ТУКЗ-КМКС з питань економіки та місцевого самоврядування, староста села Геча Андраш Мештер.
У Берегові тихе покладання вінків та вшанування пам’яті відбулося на колишньому місці розгортання прапора, де нині стоїть погруддя Томаша Есе.
Разом із організаторами поклали вінки співробітники дипломатичних представництв Угорщини в Берегові та Ужгороді, керівники Закарпатського угорського інституту ім.Ференца Ракоці ІІ, голова Берегівської міської територіальної громади, мешканці міста.
Тут також зачитали текст Бережанської відозви, яка стала одним із найважливіших документів національно-визвольної війни. Під час покладання вінків лунали пісні куруців у виконанні Імре Голожі.
Ця подія продовжує зміцнювати ідентичність закарпатських угорців, але вона важлива і для не угорців, оскільки найлояльнішою нацією Ракоці були русини, які проживали тут.
Берегівський міський осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) 22 січня відзначив День угорської культури в рамках тихого покладання вінків. Присутні зібралися на меморіальний захід біля пам’ятної дошки Ференцу Келчеї, встановленої на будівлі Берегівської пошти.
Очільник Берегівського міського осередку ТУКЗ-КМКС Іштван Молнар, вітаючи присутніх, зокрема наголосив на важливості збереження пам’яті. «Останні два роки через війну День угорської культури та пам’ять автора національного гімну, Ференца Келчеї, вшановуємо лише у рамках тихого покладання. Але, незважаючи на труднощі, необхідно пам’ятати, адже не легше було й нашим предкам, наша національна молитва, гімн, була написана теж у буремні часи історії угорського народу. 22 січня у різних куточках світу, де живуть угорці, в рамках різноманітних заходів прославляють угорську культуру, яка об’єднує нас в одну націю», – підкреслив він.
Після привітання учениця Берегівського ліцею ім. Габора Бетлена Марія Торпої продекламувала вірш Яноша Барталіша «В руках Всевишнього». Відтак присутні поклали вінки до пам’ятної дошки та разом заспівали національну молитву угорців.
«З Богом за Батьківщину та свободу!» – таким було життєве гасло Ференца Ракоці ІІ. Ці слова й нині актуальні як ніколи.
В ці дні на Закарпатті вшановують пам’ять великого полководця національно-визвольної війни угорського народу.
Покладанням вінків у Берегові вшанували пам’ять князя Ференца Ракоці ІІ з нагоди 347 річниці з дня його народження. Участь у заході взяли представники Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, громадської організації «Про Культура Субкарпатіка», представники Берегівської міської ради. Зокрема, голова Берегівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін, президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Ільдико Орос та ректор вишу Іштван Черничко, міський голова Берегова Золтан Бабяк.
Ідеї Ракоці живі й сьогодні. Нині є символічною та боротьба, яку він вів проти ворога, який переважав чисельністю, розповідають учасники заходу.
Найбільшим вчинком Ференца Ракоці ІІ було те, що він зрозумів – немає в світі важливішого за свій народ, націю, свободу. І він поставив собі за мету повернути свободу угорського народу. Угорці жили під гнітом імперії Габсбургів. Це хотів змінити Ференц Ракоці ІІ, він віддав усі свої статки та поклав життя на досягнення цієї мети. І хоча визвольна боротьба була придушена, але її ідеї – що нація з власною духовністю, культурою має право на незалежне існування – живі. Ці ідеї актуальні і в наші дні.
Тож, вшановуючи пам’ять, учасники заходу поклали квіти до кінної статуї Ференца Ракоці ІІ. Відтак студенти гімназії Закарпатського Угорського інституту ім. Ференца Ракоці II виконали кілька пісень.
Варто зазначити, що у ці дні традиційно Закарпатський Угорський інституту ім. Ференца Ракоці II проводить Дні Ракоці – це конференції, лекції та концерти. Таким чином пам’ять про цю славетну особистість передається з покоління в покоління.
Із 2017 року щоосені громадська організація «Про Культура Субкарпатіка» (Pro Cultura Subcarpathica) традиційно у рамках «Берчені-фест» на один день відкриває браму Ужгородського замку, щоби надати можливість бажаючим вшанувати пам’ять людини, найкращого друга Ракоці, освіченого та культурного чоловіка, який розмовляв усіма мовами свого народу та зміг долучити їх на свій бік у боротьбі, з чиїм іменем пов’язане процвітання Ужгорода. Цього року фестиваль, з огляду на війну скасували, відтак пам’ять Міклоша Берчені та його дружини вшанували в рамках тихої церемонії покладання вінків.
У неділю вдень пам’ять Міклоша Берчені та його дружини Крістіни Чакі вшанували покладанням вінків у внутрішньому дворику Ужгородського замку. Участь у церемонії взяли Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї, очільниця ГО «Про Культура Субкарпатіка», президент Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, голова Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства, депутат обласної ради Ільдико Орос, директор ГО «Про Культура Субкарпатіка» Маріанна Паллагі, очільниця Ужгородського міського осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), директор Ужгородської середньої школи № 10 з угорською мовою навчання імені Габора Дойко Юдіт Кулін, заступник директора обласного департаменту культури, національностей та релігій Віктор Кравчук.
По завершенні церемонії Ільдико Орос розповіла, чому вважали за важливе в нинішній воєнній ситуації вшанувати пам’ять колишнього володаря замку та його дружини:
– Це минуле наше, закарпатське. І ми маємо берегти все, що залишили нам наші предки. Це наше коріння. Це ми маємо передати, щоби наступні покоління пам’ятали, що зробили наші предки, бо ті, хто втрачає свою історію, йдуть у непам’ять, назавжди зникають.
Під час перебування в Києві генеральний консул Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаі, поклав квіти до пам’ятника Шандору Петефі.
Дипломат також зустрівся з паном Стефаном-Арпадом Мадяром, письменником і науковцем, автором книги «Угорці в Києві». За словами Генерального Консула, Арпад Мадяр герой, який вистояв в український столиці навіть у найважчі часи.
Берегівський районний осередок Товариства угорської культури Закарпаття організував урочисту подію у меморіальному парку в селі Чома, що на Берегівщині. Тут під час археологічних розкопок було знайдено 108 могил з часів приходу угорців до Карпатського басейну. Це підтвердило теорію про те, що предки угорців оселилися на території сучасного Закарпаття одразу після свого приходу. За ініціативою ТУКЗ у 1996 році в с. Чома був створений Меморіальний парк, де товариство щороку організовує урочисті події.