14 травня у будинку-музеї села Великі Береги, що на Берегівщині, відбувся захід, присвячений відновленню народних традицій, приурочений до Дня Святої Трійці. До заняття цього разу долучилися школярі з Берегова та вихованці Дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан Танода».
На відкритті присутніх привітала координаторка будинку-музею Адель Ґал. Вона зокрема зазначила, що цим заняттям заклад традиційно закриває весняний сезон. «Сьогоднішнє заняття буде побудоване на релігійних традиціях Дня Святої Трійці, біблійна історія й ігри та майстер-класи з рукоділля також будуть побудовані на цьому аспекті», – повідомила Адель Ґал.
Консулка Угорщини в Берегові Андрея Фюлеп подякувала організаторам занять та всім учасникам за збереження та передавання угорської культури і традицій.
Після вітальних промов пастор Берегівської реформатської громади Ласло Товт закликав дітей розглядати День Святої Трійці як «незвичайне діяння Бога, яке не має аналогів у світовій історії, оскільки це унікальна подія поряд із Різдвом та воскресінням Христа; у День Святої Трійці Всевишній проявляє свою любов до людей і благодать». У наш час надзвичайно важливо помічати такі вчинки Бога, якими Він проявляє свою силу, додав пастор. Діти уважно прослухали історію Дня Святої Трійці, описану в Біблії, а потім разом заспівали християнську пісню.
Атмосферу заходу прикрасив виступ вихованців берегівської Дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан Танода». Вони представили в’язанку народних танців, а також народні ігри.
В рамках майстер-класу школярі виготовляли тематичні прикраси на двері з креп-паперу із білим голубом посередині.
На завершення організатори пригостили дітей тістечком із яблуками, сиром і смачним напоєм із бузини.
У будинку-музеї села Великі Береги 1 травня за давньою традицією встановили травневе дерево.
Громадська організація Pro Cultura Subcarpathica з моменту створення Великоберезького будинку-музею приділяє значну увагу визначним датам, збереженню народних традицій, пов’язаних із церковними святами. Крім того, для закладу вкрай важливо, щоб підростаюче покоління знайомилось і передавало традиції, характерні для нашого краю, які живі й сьогодні. Встановлення травневого дерева – звичай, що сягає корінням у сиву давнину, тому цю традицію щороку відтворюють у будинку-музеї. Цього разу заклад прийняв на заняття учнів Холмківської гімназії з Ужгородщини. Після знайомства з будинком-музеєм, експонатами, представленими в ньому, які презентують традиційний сільський побут, діти та супроводжуючі їх вчителі прогулялися по ботанічному саду, оформленому в прилеглому саду.
«Традиція встановлення травневого дерева сягає аж 15 століття. Нині вона вже дещо забулася, але колись була дуже поширеною», – розповіла координаторка будинку-музею Адель Ґал.
Травневе дерево є символом відродження природи, але водночас воно може бути і подарунком кохання, яке зазвичай встановлюють на ранок 1 травня перед будинком обраниці хлопця. Найчастіше до огорожі обраниці прив’язують гілку тополі, прикрашену різнокольоровими стрічками, інколи певними смаколиками, напоями, а останнім часом – ще й невеликими подарунками. Дерево до стовпа огорожі залицяльник прикріплює за допомогою друзів. Першого травня наші предки передбачали й погоду: якщо тепла погода — буде рясний урожай, а якщо прохолодно і дощить — урожай буде поганим.
«Тож травневе дерево є символом весни, оновлення, кохання та залицяння. Хлопці вміли висловлювати намір залицяння кількома способами, певним символом є і саме дерево, але прикраси та кольорові стрічки на ньому теж слугували символами: зелена стрічка передусім вказувала на ще незріле, молоде залицяння, якщо ж домінували рожеві стрічки – то близько вже й заручини, фіолетова свідчила про глибші почуття», – пояснила Адель Ґал.
Після прогулянки хлопці принесли у двір раніше зрізану гілку, а дівчата прикрасили її кольоровими стрічками. Відтак прикрашену гілку хлопці прикріпили до брами.
«Ми приїхали сюди з дітьми вперше, але вже давно мріяли потрапити в цей будинок-музей. Я працюю в школі педагогом-організатором і вважаю важливим проводити для дітей заходи, які знайомлять із народними традиціями. За фахом я історик, тож заохочувати молодь до пізнання, збереження, плекання давніх звичаїв – у мене в крові. Нинішня подія стала чудовою нагодою для дітей відчути красу встановлення травневого дерева, а також спробувати різноманітні народні ігри», – зазначила педагог-організатор Холмківської гімназії Христина Михайлович.
Після цього діти долучилися до майстер-класу з рукоділля, яке провела майстриня Андрея Кепич Рейтер. Школярі виготовляли зокрема квіти з паперу. На завершення гостей пригостили чаєм із бузини та традиційними для регіону смаколиком із картоплі – кремзликами.
Громадська організація Pro Cultura Subcarpathica провела на базі Великоберезького Будинку-музею тематичний захід, вже вшосте долучившись до Дня Будинків-музеїв в Угорщині. 26 квітня краєзнавчий музей прийняв у своїх стінах дітей та супроводжуючих їх вчителів із Берегова та Великих Берегів.
Товариство музеїв під відкритим небом Угорщини у 2013 році заснувало ініціативу відзначення навесні Дня Будинків-музеїв на території усього Карпатського басейну з метою познайомити відвідувачів із цінностями, спадщиною, способом життя, традиціями, селянською культурою певних регіонів.
Діти приїхали у Великоберезький Будинок-музей зранку. Спершу із в’язанкою народних танців виступили вихованці Дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан Танода». Відтак присутніх привітала координаторка Будинку-музею Адель Ґал. Вона зокрема зазначила, що заклад долучився до угорської ініціативи у 2019 році.
Керівник Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар під час виступу, зокрема, відзначив роботу Великоберезького Будинку-музею. «Мета роботи закладу – познайомити підростаюче покоління із дивовижною угорською культурою, виховувати любов до неї. Збереження народної музики, танців важливе для культури закарпатських угорців, адже це визначальна згуртовуюча сила громади, – зазначив дипломат.
«Важлива мета уряду Угорщини – сприяння зміцненню угорської національної ідентичності, збереження культурних і мовних цінностей угорців, а також підтримка процвітання угорців на їхній батьківщині», — зазначив Іштван Дєбнар, додавши, що угорський уряд допомагає пом’якшити наслідки війни, але робить багато і для досягнення цих загальнополітичних цілей.
Після вітальних промов виступили молоді скрипалі, вихованці Дитячої школи мистецтв «Туліпан Танода».
Тематика відзначення Дня Будинків-музеїв визначається кожним закладом індивідуально. Торік Великоберезький Будинок-музей висвітлював визначальні цінності регіону та акцентував увагу на березькому ткацтві, візерунках. Цьогоріч представили роботи, створені в рамках гуртків народної творчості, започаткованих Національним інститутом культури Угорщини та Асоціацією народних мистецьких організацій.
Pro Cultura Subcarpathica три роки тому долучилася до ініціативи зі збереження візерунків. «З кожним роком дедалі більше людей долучаються до ініціативи, яка допомагає зберігати та оживляти наші традиції. Цього року по всьому Закарпатті були організовані 22 відповідні гуртки рукоділля. Це – макраме, вишивка, виготовлення свічок, плетіння бісером, в’язання гачком, валяння тощо. Роботи, створені під час цих гуртків, нині ми виставили у Будинку-музеї. Експозиція триватиме ще два тижні», – повідомила координаторка проєкту Христина Молнар.
Учасниць гуртків у рамках заходу відзначили грамотами.
Відтак із виставкою в менших групах ознайомилися учні Берегівської середньої школи ім. Лайоша Кошута, Великоберезької середньої школи ім. Пейтера Добраї та Великоберезького реформатського ліцею, загалом близько 200 дітей, яких прийняв цього дня заклад. Для дітей також організували майстер-класи з рукоділля, які провели Андрея Кепич, Вероніка Марко, Андрея Мештер Бакша, Андрея Туровці. Діти спробували свої сили в ткацтві, виготовляли квіти.
На завершення дітей пригостили боґачами із сиром і шкварками, запеченими у печі, м’ятним та бузиновим чаєм.
Будинок-музей у селі Великі Береги, що на Берегівщині, відіграє важливу роль у збереженні культурної спадщини. Належить Закарпатському угорському інституту ім.Ференца Ракоці ІІ. В закладі регулярно проводяться презентації угорських народних традицій, організовані громадською організацією «Про Культура Субкарпатіка».
Асоціація розбудовників цінностей угорської громади визнала інституцію гідною включити її до кращих практик. Так заміський будинок отримав назву «Оглядовий майданчик». У результаті тендеру громадської організації Pro Cultura Subcarpathica, яка керує музеєм, заклад долучився до нової програми в мережі Карпатського басейну.
«Magyar Közöségépítók» Value Association – це неурядова організація, що діє в Карпатському басейні для професійного забезпечення публічної освіти. Цією найуспішнішою професійною інновацією на сьогодні є створення мережі «Viewpoint». Ініціатива була започаткована у 2020 році з метою пошуку організацій, які могли б показати іншим свій досвід і хороші практики, отримані в освіті громади, таким чином сприяючи передачі знань. За час, що минув відтоді, асоціація оголосила кілька тендерів, на які організації могли подати заявку, представивши свою діяльність. У результаті мережа тепер складається з майже сотні оглядових точок, громадських культурних закладів, громадських арен, якими керують органи місцевого самоврядування, та громадські організації.
Відтепер до цієї роботи долучається також «Nagyberegi Tájház», етнографічний музей у с.Великі Береги. Pro Cultura Subcarpathica подала тендер до Асоціації забудовників угорських громад Value. У пакеті документів представили будинок-музей і подали інформацію про його діяльність за останні десять років. Проєкт програми, яка викликає інтерес у цільової аудиторії з мальовничими маршрутами і яка правдиво відображає роботу етнографічного будинку, цінності регіону, повагу та продовження місцевих звичаїв і традицій. Програми допомагають усвідомити, скільки природних, матеріальних і духовних цінностей оточує нас у нашому середовищі. Представляє передову практику щодо того, як їх можна втілити в життя разом із громадою, розвинути та передати. Це може стати зразком для наслідування та натхнення.
«Nagyberegi Tájház» та його керівники Pro Cultura Subcarpathica першими на Закарпатті долучилися до мережі. Таким чином, через діяльність організації можна представити першу Закарпатську оглядову точку. В майбутньому це може сприяти розвитку громадського життя в Карпатському басейні як професійна зупинка для ознайомчих поїздок.
Спільне урочисте відкриття навчального року закарпатських реформатських ліцеїв розпочалося у Великоберезькому реформаторському костелі богослужінням, яке відслужив Шандор Зан Фабіан, єпископ Закарпатської реформатської церкви. На початку навчального року важливо озирнутися назад, висловити подяку, поглянути вперед і просити благословення. Завдяки благодійній підтримці Угорщини та Угорській реформатській благодійній службі у всіх ліцеях облаштовано укриття, отже безпечне навчання у стаціонарній формі – гарантоване.
8 серпня в будівлі Великоберезького дошкільного навчального закладу розпочав роботу перший табір народної творчості «Великоберезький тюльпан». Сюди приїхало 43 дітей із сіл Великі Береги, Кідьош та Берегуйфалу.
На офіційному відкритті табору Анджеліка Кепіч, директорка Угорської школи народного мистецтва «Тюльпан», привітала присутніх та гостей, зокрема Ласла Тота, директора реформаторського ліцею с. Великі Береги, пастора села, і Золтана Копора, директора Ботанічного саду ім. Сікора Йожефа.
«Наші табори, організовані Угорською народною художньою школою «Тюльпан» за підтримки прем’єр-міністра Угорщини в рамках Національної програми талантів, проводяться на трьох локаціях – у селах Ясіня, Великі Береги та Пийтерфолво. Сьогодні табір стартує тут, у Великих Берегах. ДНЗ «Тюльпан» відчинив свої двері для дітей 6 грудня 2021 року. Головним завданням закладу є плекання цінностей угорського народного мистецтва, народних традицій та підтримка юних талантів. Ми прагнемо дати дітям можливість розвивати свої творчі здібності. Особливо це стосується тих невеликих місцевостей, де немає державних музичних шкіл», – зазначила директорка.
Протягом тижня діти будуть співати народні пісні, виконувати народні танці, знайомитися з народними іграми, грати на музичних інструментах (акордеоні, скрипці, бубні, контрабасі), у вільний час займатимуться рукоділлям, а завдяки зусиллям громадської організації Pro Cultura Subcarpatica матимуть можливість гратися в народні ігри на подвір’ї Етнографічного музею-садиби в с. Великі Береги.
Ержебет Кокаш, керівниця табору, викладачка народних співу й танцю в ДНЗ «Тюльпан» у с. Пийтерфолво, представила викладачів та помічників викладачів гурту народної музики Kokas Banda, а також персонал табору:
викладачі: Крістіна Ботош, викладачка народних танців у ДНЗ «Тюльпан» у с. Пийтерфолво; Іштван Надь, інструктор гри на бубні та контрабасі, інструктор гри на гітарі та бубні в ДНЗ «Тюльпан» у с. Пийтерфолво; Ержебет Кокаш, майстриня, співробітниця ДНЗ «Тюльпан» у с. Пийтерфолво; Ірина Дерцені-Ливої, майстриня, співробітниця ДНЗ «Тюльпан» у с. Великі Береги;
асистенти викладачів: Емілія Туряниця, викладачка скрипки, студентка кафедри народної музики Університету в Ніредьгазі; Ласло Бочкаї, учитель народних танців та гри на акордеоні, випускник ДНЗ «Тюльпан» у с. Пийтерфолво; Мілан Марожі, викладач народних танців та гри на акордеоні, випускник ДНЗ «Тюльпан» у с. Пийтерфолво;
колеги: Домініка Урбан, вихователька, студентка 3-го курсу ЗУІ ім. Ференца Ракоці II; Крістіна Урбан, педагогиня, випускниця Великоберезької ЗОШ ім. Петера Добраї в с. Великі Береги; Ірина Балінт, працівниця, відповідальна за охорону здоров’я.
Наприкінці урочистого відкриття вчителі та інструктори табору виконали традиційні угорські музичні твори.
Фольклорний мистецький табір «Великоберезький тюльпан» був організований Угорською народною мистецькою школою «Тюльпан» за підтримки Офісу прем’єр-міністра Угорщини в рамках Національної програми талантів (Nemzeti Tehetség Program).
Середню школу села Великі Береги вже 26 років очолює Тихомир Гейці, який цьогоріч відсвяткував 60-річчя. Крім того, 20 років він є депутатом Берегівської районної ради як член фракції КМКС, а також членом постійної юридичної комісії.
– Як ви стали директором Великоберезької середньої школи?
– Після служби в армії я був футбольним тренером, спортивним спеціалістом, навчався у Львівському державному університеті фізичної культури. Після трьох років учителювання, у 1986-му, почав працювати у Великоберезькій сільській раді. Проте тодішній директор Юдіт Барані виїхала на постійне місце проживання в Угорщину, і на запрошення колективу я погодився зайняти цю посаду. Великоберезька школа – один із найстаріших навчальних закладів області, тож має сталі традиції, які ми прагнемо зберегти. Відтоді намагаюся виконувати покладене на мене завдання з честю та відданістю. Хочу, щоб наша школа належала до найуспішніших і найгарніших не тільки в Берегівському районі, але й усій області.
– Скільки тепер учнів навчається у вашому закладі?
– Протягом 2019/2020 навчального року в школі з українською та угорською мовами навчання був загалом 461 учень. Я дуже радий такій великій кількості дітей. Відрадно також, що ані між школярами, ані між учителями ніколи не було конфліктів на національному ґрунті. Як і всі на Закарпатті, ми поважаємо мову й культуру одне одного. Уроки та заходи в школі проводяться в дусі поваги й толерантності.
– З яких навколишніх сіл тут навчаються діти?
– Із сіл Кідьош, Берегуйфалу, Нижні Ремети, Верхні Ремети, Великі Береги та двоє дівчат із Хмільника. Оскільки наша школа в майбутньому стане опорною, у нас будуть навчатися й учні з с. Квасово, але для цього ще потрібно розвивати інфраструктуру, а також забезпечити транспортні засоби для безпечного підвозу дітей із навколишніх сіл.
– Які секції є в школі для занять у позаурочний час?
– Великоберезька школа зберігає народні традиції регіону. Тож дівчата 9–11-х класів навчаються ткацтва. Ідеться про учениць як угорських, так і українських класів. Хлопці можуть займатися футболом, волейболом та велосипедним спортом у залі, котрий є унікальним видом не лише на Закарпатті, але й в Україні. Саме наша команда представляє збірну України на міжнародних змаганнях з цього виду спорту. Протягом минулих років ми вже тричі посідали призові місця на міжнародному рівні. Разом із дружиною нещодавно почали тренувати групу з менших дітей, щоб виховувати молоде покоління. Уже зараз серед них видно талановитих спортсменів.
– У школі проводять ремонт, відбувається суттєве оновлення? Що досі вдалося зробити?
– Ми поміняли плоский дах на скатний. Проте виконавці не прорахували належним чином водовідведення, що спричинило підтоплення внутрішнього двору, підвалу та навчальних класів на першому поверсі. Через це ми зазнали значних збитків. Втілити мрію в життя вдалось, коли виявилося, що Великоберезька школа потрапила до списку навчальних закладів, котрі оновлюються в рамках Програми східного партнерства. Велика подяка за це угорському уряду та голові ТУКЗ – КМКС Василю Брензовичу за посередництво в цьому питанні. Завдяки згаданому фінансуванню торік ми встановили дренажну систему, провели мощення внутрішнього подвір’я. Це було дуже важливо, адже нам вдалося виправити ситуацію з чотирма класами, які раніше стали непридатними для використання. У рамках програми оновлення опорних шкіл було замінено електропроводку та систему опалення. Старі котли, на жаль, ще не вдалося ввести в експлуатацію через бюрократичні перешкоди постачальника газу. Після цих робіт ми провели повне оновлення інтер’єрів класів. До відновлення закладу долучилася й держава.
Оскільки ми станемо опорною школою, яка перепрофілюється в ліцей, маємо присвоїти їй ім’я. У Великих Берегах у 1595 році вже діяла церковна школа, першим учителем котрої був Пейтер Добраї. Ми хочемо увіковічити його пам’ять та присвоїти його ім’я нашому навчальному закладу.
– Чи плануєте збільшити кількість класів?
– Так, ремонтні роботи намагаємося проводити таким чином, щоб класів стало більше. Незабаром матимемо два нові приміщення для навчання. Якби нам вдалося відремонтувати підвал, туди могли б перенести шкільний музей, а на його місці сформувати ще один клас для першачків. Для цього потрібне просторе приміщення, адже щороку в перший клас з угорською мовою навчання набираємо від 30 до 46 учнів. Є в нас іще одна мрія. Спорт у нашій школі має сталі традиції. Протягом останніх 20 років ми, як правило, посідали призові місця на районних змаганнях з легкої атлетики, тож стали найкращими серед середніх шкіл району за кількістю трофеїв. З огляду на це хотіли б створити спортивний зал з трибунами на 300 місць на території школи. Це також буде місце організації культурних та спортивних заходів.
– Чого ще потребує майбутня опорна школа?
– Держава повинна серйозно поставитися до надання допомоги. Ми отримали обіцянку від обласного департаменту освіти облаштувати два класи, які будуть функціонувати як кабінети хімії та фізики. Крім того, нам потрібні стільці, ніжки яких не завдають шкоди покритій лінолеумом підлозі.
