Центр гунґарології Ужгородського національного університету під керівництвом професора Петра Лизанця був створений 14 січня 1988 року за підтримки міністерств освіти України та Угорщини. 35-річчя установи відзначили урочистостями та міжнародною конференцією. У рамках заходу на подвір’ї колишньої вілли Бровді, де знаходиться центр, відкрили погруддя першого прем’єр-міністра Підкарпатської Русі Андрія Бровді, а всередині – князя Ференца Ракоці ІІ.
Ректор Ужгородського національного університету Володимир Смоланка під час свого виступу наголосив, що Центр гунґарології, створений 35 років тому на базі вишу, з самого початку відіграв важливу роль у науковому та освітньому житті університету. Протягом десятиліть Центр успішно виконував покладене на нього завдання – організовував наукову роботу, наголосив Володимир Шмоланка. За його словами, крім підбиття підсумків, тепер варто зосередитися на початку нового етапу в житті установи.
Після вітальної промови за багаторічну працю ректор відзначив грамотами співробітників Центру: Петра Лизанця, Єлизавету Бейреш, Маріанну Яцкович та Елеонору Берту.
Головна радниця прем’єр-міністра Угорщини Каталін Сілі нагадала, що в 1963-му в ужгородському виші почалася підготовка спеціалістів угорської філології й 55 років тому перші випускники отримали дипломи. А відтак наголосила, що Угорщина має три усталені принципи: підтримка угорських громад на батьківщині, усі угорці мають значення, угорці – світова нація. «Для нас найважливіші ті установи, які займаються угорською науковою роботою. Гунґарологію називають наукою про угорців, але Іштван Бібо вважає її наукою про долю, оскільки це поняття містить усе, що є найважливішою опорою для збереження нашої ідентичності», – наголосила Каталін Сілі.
У свою чергу, 93-річний професор Петро Лизанець, почесний керівник Центру гунґарології та кафедри угорської філології Ужгородського національного університету, висловив сподівання, що в Центрі й надалі буде успішно проводитися науково-дослідницька робота, і подякував Угорщині за підтримку функціонування установи з самого початку.
«Я маю зробити все, щоб Центр зберігав ті цінності, які він представляє, яких він нас навчав. Перед нами стоїть непросте завдання, оскільки планка висока, але ми обов’язково будемо їй відповідати», – наголосила новопризначена керівниця установи Елеонора Берта, котра в 1995 – 2011 роках працювала тут дослідницею.
Елеонора Берта повідомила, що до 35-річчя відкриття Центру будівлю оновили всередині й зовні, тож, як і на початку своєї діяльності, установа придатна для виконання завдань, поставлених засновниками. Завдяки місцезнаходженню та оновленню приміщень Центр може стати важливим місцем для культурного та наукового життя Ужгорода.
Директорка департаменту освіти, науки, молоді і спорту Закарпатської обласної військової адміністрації Маріанна Марусинець наголосила, що Центр має значні заслуги в збереженні угорської культури та національної ідентичності, а також збагаченні наукового життя краю. Після виступу посадовиця вручила грамоту директору Українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ Олександру Шпенику.
Ректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко пригадав, як на початку 1990-х років, будучи студентом угорського факультету УжДУ, із задоволенням відвідував лекції та заняття в Центрі гунґарології, де мав можливість спілкуватися з такими науковцями, як Андор Біров та Аніко Дебрецені й отримувати уявлення про те, як проводяться наукові дослідження. Наприклад, дізнався, яка професійна підготовча робота була необхідна, щоб селу Мінеральне повернули назву Ашвань. Іштван Черничко підкреслив, що тоді він часто контактував із заступником директора Центру Калманом Шовшем і саме ті розмови згодом спонукали його до наукової кар’єри. У 1995 році угорський факультет закінчили 8 осіб, четверо з них нині працюють дослідниками. Це Аніко Берегсазі та він у Берегові, Єлизавета Бейреш та Елеонора Берта в Ужгороді.
Відтак виступила Катерина Горват, доцентка кафедри угорської філології УжНУ, яка нині вже на пенсії. «На мою думку, важливо наголосити, що закарпатська гунґарологія – це стовідсоткова заслуга професора Лизанця», – зазначила вона.
Янош Пустаї, викладач Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша, колишній співробітник міністерства освіти Угорщини, теж доклав чимало зусиль до створення ужгородського Центру гунґарології. Під час свого виступу він пригадав про політичні перипетії тих часів, відзначив важливість роботи, яку провадить колектив установи, і побажав їм подальших успіхів.
Від імені 101-ї окремої бригади територіальної оборони та 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України з ювілеєм Центр гунґарології УжНУ привітав військовослужбовець Жолт Ладані. Він приніс у подарунок прапор, підписаний його побратимами.
Відтак директор Українсько-угорського навчально-наукового інституту Олександр Шпеник вручив подяки за наукову роботу Мирославі Фабіан, Оксані Мокрянин, Аніко Дебрецені та Катерині Горват.
У рамках заходу на подвір’ї колишньої вілли Бровді, де знаходиться Центр, Володимир Смоланка та Олександр Шпеник відкрили погруддя першого прем’єр-міністра Підкарпатської Русі Андрія Бровді роботи скульптора Михайла Беленя. Про колишнього політика, викладача, журналіста, юриста розповів професор, завідувач кафедри історії Угорщини та Європейської інтеграції УжНУ Ласло Зубанич. Затим у кімнаті-бібліотеці Каталін Сілі та консул Угорщини в Ужгороді Ласло Віда відкрили погруддя Ференца Ракоці ІІ роботи скульптора Тібора Турі Терек. Це подарунок Генерального консульства Угорщини в Ужгороді.
У наступній залі гостям заходу представили виставку картин закарпатських художників, членів Творчої спілки ім. Мігая Мункачі Товариства угорської інтелігенції Закарпаття: Шандора Балога, Яноша Кліса, Яноша Рейті та Ангели Турак.
Наступного дня, 27 жовтня, з нагоди 35-річчя заснування Центру гунґарології відбулася міжнародна наукова конференція. Її учасники долучилися до пленарного засідання та роботи в кількох секціях. На конференції виступили знані науковці, зокрема Елек Барта, Леся Мушкетик, Іштван Товт та Іштван Черничко. Загалом у секціях мовознавства, літературознавства, а також історії та етнографії було 40 наукових презентацій.
