У меморіальному парку, створеному на території колишнього концтабору в Сваляві, представники закарпатської угорської громади та угорські дипломати вшанували пам’ять жертв організованої масової депортації угорських і німецьких жителів Закарпаття, проведеної Радянським Союзом після Другої світової війни, 79 років тому, за етнічною ознакою.
Частина учасників перед заходом традиційно поклала вінки до обеліска, установленого на околиці міста, який позначає могилу угорського воїна часів завоювання, похованого тут разом із конем. Могилу ще в 1870 році розкопав Тиводар Легоцький, а виявлені там предмети (серед яких найцінніший – срібний значок) нині знаходяться в Угорському національному музеї. Історик, голова Демократичної спілки угорців України Ласло Зубанич біля обеліска розповів про обставини розкопок, наголосивши, що предмети, знайдені в могилі угорського воїна-завойовника поблизу Сваляви, свідчать, що угорці мають тут минуле, теперішнє та майбутнє.
Пам’ять жертв сталінського терору в Сваляві закарпатські угорці вшанували під проливним дощем і пронизливим холодним вітром. Голова комісії Свалявського меморіального парку Мігай Товт привітав присутніх, які, незважаючи на воєнну ситуацію, приїхали до міста, щоб на території колишнього концтабору спільно згадати про злочини проти людяності, вчинені під час окупації нашого краю радянськими військами, та про їхніх жертв. Він повідомив, що напередодні в Берегові провели Міжнародний форум дослідників ГУЛАГу (за відсутності іноземних доповідачів). На цьому заході, зокрема, відбулася презентація збірника, який містить доповіді минулорічної наукової конференції. Мігай Товт із задоволенням констатував, що завдяки колегам, Яношу Мешку та Дьордю Дубці, у Мукачівському замку продовжує діяти постійна експозиція, присвячена жертвам сталінізму на Закарпатті. Зазначалося також, що завдяки сумлінній праці співробітників меморіальний парк перебуває в належному стані, водночас кількість відвідувачів значно зменшилася.
Дипломат Посольства Угорщини в Україні Йожеф Бугайла зачитав лист головної радниці прем’єр-міністра Угорщини Каталін Сілі до учасників заходу, в якому вона наголосила: «Війна не може виправдати обмеження можливостей національних меншин. Мир і безпека – це єдині рішення для забезпечення розвитку, зростання та добробуту сімей і громад на їхній батьківщині. Тому ми повинні діяти разом в інтересах закарпатських угорців і водночас виступити проти позбавлення прав представників нацменшин».
Директор департаменту стратегічних комунікацій, національностей та релігій Закарпатської обласної військової адміністрації Роман Модавчук підкреслив, що зараз ми вшановуємо пам’ять тих закарпатців, які 79 років тому через свою національність і віру стали жертвами комуністичної диктатури, а за кілька днів будемо згадувати Голодомор, українських жертв комуністичної диктатури. Таким чином директор департаменту провів паралель між цими двома подіями та нинішньою війною проти України, зазначивши, що методи диктаторів не змінюються.
Відповідальний секретар комісії Свалявського меморіального парку Дьордь Дупка зазначив, що виконати прохання вцілілих вдалося лише частково: побудували меморіальний парк і маленьку каплицю, бо вона була в таборі, але комуністична диктатура її зруйнувала, щоб люди не збиралися там навіть молитися. Тому каплиця сьогодні стоїть у меморіальному парку. Будівлі табору на вершині гори Міністерство оборони передало в приватні руки, тож створити там меморіальну кімнату не вдалося. У 2024-му виповниться 80 років з дня депортації угорських і німецьких чоловіків у 1944-му. Двоє з тих, хто вцілів, ще живі. На конференції в Берегові розповіли, що наступного року будуть урочисто відкриті нові таблички, оскільки уряд Угорщини викупив 700 тисяч картонних коробок з даними. Їхня обробка триває, тож стає відомою дедалі більша кількість імен, які ще не вигравірувані на граніті меморіального парку. До вшанування 80-річчя наступного року вже готуються і сподіваються, що вдасться провести масовий захід.
Від імені духовенства виступили і прочитали молитви за духовний упокій жертв очільник римо-католицької парафії Томас Коза та пастор реформатської церкви Арпад Давід.
Жіночий хор із села Тисабикень під керівництвом Чілли Коваль виконав низку тематичних композицій. Відтак присутні поклали вінки до меморіального знака. Серед них, зокрема, Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї, консул Угорщини в Берегові Іштван Буцко, радник голови Національного інституту стратегічних досліджень Ендре Саліпскі, заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Ґейза Ґулачі, голова Берегівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін, ректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко, заступник директора департаменту стратегічних комунікацій, національностей та релігій Закарпатської обласної військової адміністрації Олександр Лях, голова Товариства угорської культури Львова Ласло Шомоді, голова Спілки закарпатських угорських багатодітних сімей Йосип Торпої, голова Свалявської міської територіальної громади Мирослава Скрипинець та її заступники Іван Русин і Михайло Попович, очільниця управління освіти громади Наталія Ладані, заступники голови Берегівської міської територіальної громади Ласло Горват та Іштван Вінце.
18 жовтня 1993 року закарпатські угорські організації об’єднали зусилля для створення фонду з метою заснування самостійного, угорськомовного вищого навчального закладу на Закарпатті. В результаті у 1994 році в Берегові відкрилася філія Ніредьгазького педагогічного інституту. Рівно тридцять років потому, 18 жовтня 2023 року, Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ та його структурний підрозділ, Науково-дослідний центр імені Тиводора Легоцького, з нагоди ювілею організували конференцію у стінах вишу, на якій виступили ті, хто був частиною, творцем тогочасних подій.
Ректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко ознайомив присутніх із обставинами створення вишу, які почерпнув на основі тогочасних газетних статей. Зазначалося, що після початкових обговорень 13 січня 1994 року Берегівська районна адміністрація зареєструвала Фонд «За закарпатський угорський інститут», який заснували чотири юридичні особи – Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС), Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство, Закарпатська реформатська церква і Берегівська міська рада. У газеті «Вісті Берегівщини» від 21 травня 1994 року з’явилося оголошення про вступ на спеціальності вихователь ДНЗ, учитель початкових класів, англійська-історія, англійська-географія на 1994-95 навчальний рік. 8 вересня 1994 року видання вже повідомляло про успішні вступні іспити. Заявки на вступ подало понад 100 бажаючих, із них вступили 42 студенти. Спочатку навчання проводилося лише по п’ятницях, суботах і неділях, лекції читали викладачі Ніредьгазького педагогічного інституту. У суботу, 17 вересня 1994 року, в залі засідань Берегівської райради відбулося відкриття першого навчального року Закарпатського угорського педагогічного інституту, про що також писали «Вісті Берегівщини». «Це був довгий шлях», – зазначив Іштван Черничко, подякувавши всім, хто доклав зусиль до створення інституту, завдяки кому нині відзначається тридцятиріччя закладу.
«Засновники Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ досягли своєї мети. Педагоги, які отримали дипломи цього закладу, стали визнаними та успішними професіоналами. Озираючись на минулі три десятиліття історії інституту, можна з упевністю сказати, що за цей час заклад став науковою майстернею для закарпатських угорців. Керівництво вишу поступово залучало заклад до наукового життя Угорщини. Було підписано низку угод про співпрацю з угорськими університетами, науково-дослідними інститутами та навіть з Угорською академією наук. Таким чином заклад створив можливість для закарпатської молоді, яка тут навчається, продовжувати освіту в Угорщині, а також долучатися до наукового життя Угорщини. Під егідою інституту сьогодні в області створено цілісну систему угорськомовних навчальних закладів із відмінною інфраструктурою та кадровим потенціалом, що є одним із найважливіших ключів для збереження закарпатських угорців навіть у кризовий період, спричинений війною», — наголосив під час виступу очільник консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар, запевнивши у подальшій підтримці уряду Угорщини та дипломатичної установи.
Начальниця управління освіти та культури Берегівської громади Едіта Бабяк зачитала лист із привітанням голови громади Золтана Бабяка, у якому він висловив вдячність за високоякісну освіту, яку забезпечує Закарпатський угорський інститут.
Відтак виступили ті, хто так чи інакше брав участь у процесі заснування Берегівського вишу.
Президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ зокрема розповіла, що, хоча заснування вишу відбулося рівно тридцять років тому, українська державна влада офіційно визнала заклад лише через п’ять років після його відкриття.
По відеозв’язку до розмови долучився і голова Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Василь Брензович, який, будучи членом правління організації з 1993 року, брав активну участь у створенні інституту, започаткуванні навчання.
Кандидат юридичних наук, фахівець із прав національних меншин Мігай Товт з-поміж засновників інституту виокремив особу колишнього єпископа Закарпатської реформатської церкви Лайоша Ґулачі, котрий «вирішував важливі питання», а також Ільдико Орос, яку назвав найважливішою особою навчального процесу. Крім того, він згадав імена і тогочасних посадовців, котрі підтримували справу інституту – колишнього міського голову Іштвана Патакі й тогочасного голову райради Павла Бодова.
Мер угорського міста Мартонвашар, колишній голова Центру закордонних угорських громад Тібор Сабо схвально відгукнувся про тогочасних закарпатських посадовців, які наважилися і стали на бік ідеї заснування інституту.
Депутат парламенту Угорщини, колишній викладач Ніредьгазького педагогічного інституту Дєзев Віннаі протягом 1994 – 98 років щовихідних приїжджав у Берегово, щоби навчати студентів в угорському інституті. Він охарактеризував тогочасну атмосферу в Берегові як більш затишну, ніж у Ніредьгазі, за його словами, ентузіазм у Берегові був величезним. «Я знайшов тут хороших людей і погані умови», — підсумував він свої спогади про той час.
Колишня проректор інститут Ілона Ваш пригадала перші труднощі та виклики, пов’язані із затвердженням статуту та офіційних документів.
Головна радниця прем’єр-міністра Угорщини, колишня спікер парламенту Угорщини Каталін Сілі назвала успішною місію, яку взяв на себе інститут, адже сьогодні закарпатські угорці живуть під подвійним тиском, з одного боку, у тіні війни, з іншого – під тиском заходів влади щодо обмеження прав національних меншин. «Для нас важливе існування цього інституту», – підкреслила вона.
Колишній Генеральний консул Угорщини в Берегові Іштван Товт розповів про допомогу, надану Угорщиною, назвавши Берегівський інститут «угорським острівцем», куди він завжди радо заходив.
По відеозв’язку до розмови долучилися і депутатка Європарламенту, колишня студентка інституту, перша очільниця студентського самоврядування вишу Андрея Бочкор, а також проректор, який також є випускником інституту, Дюло Фодор. Вони розповіли, що інститут означав для них як студентів і що він їм дав.
Після виступів керівники Закарпатського угорського інституту вручили пам’ятні грамоти спікерам, а також присутнім на заході першим викладачам та студентам.
На завершення з концертом виступили викладачі Дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан Танода», яка працює в області під егідою Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ.
«Найбільша потреба людини – відчувати зв’язок, належність до чогось. І ми, угорці, прив’язані до Бога, до нашої батьківщини, до наших родин», – заявив 23 вересня Янош Чак, міністр культури та інновацій Угорщини, на церемонії відкриття навчального року в Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці ІІ у Берегові.
Керівництво вишу прийняло міністра та делегацію, яка прибула з ним, на подвір’ї навчального закладу. Відтак гості продовжили екскурсію комплексом будівель і відвідали його підрозділи.
На церемонії відкриття навчального року в інституті, яка традиційно відбулася в реформатській церкві Берегова, Янош Чак підкреслив: «Найбільша потреба людини – відчувати зв’язок, належність до чогось. І ми, угорці, прив’язані до Бога, до нашої батьківщини, до наших родин». Цитуючи у своїй промові угорського письменника Міхая Бабича, міністр зазначив, що Бог, сім’я та батьківщина – це «духовні феномени і духовна спадщина, яку ми хочемо нести в майбутнє». А відтак зауважив: «Ми, угорці, отримали від своїх предків неймовірно багату духовну спадщину, яку повинні передати наступному поколінню, і це робиться в наших сім’ях, школах, університетах та церквах».
Уряд Угорщини підтримує й буде підтримувати «угорську культуру, інституції, які передають культуру, угорські сім’ї, угорські школи, університети і наші церкви», підкреслив Янош Чак, а потім додав: «Це не якась послуга угорського уряду, а його обов’язок. Ми не покинемо жодного угорця в жодній точці світу. […] Ми раді працювати з будь-яким урядом чи людьми, які готові до співробітництва».
Звертаючись до першокурсників, міністр зазначив, що через 10–20 років вони будуть лідерами угорської громади Закарпаття, і підкреслив, що випускники ЗУІ сприятимуть процвітанню не тільки угорської національної громади, а й України, адже «освічена людина приносить більше економічної користі».
«Я дивлюся на Закарпаття як на казковий сад, де століттями мирно живуть люди різних національностей та віросповідань», – зазначив Янош Чак, розмірковуючи про розмаїття регіону.
Він нагадав присутнім, що куди б їх не закинуло життя, ніколи не слід забувати, звідки вони родом.
Наприкінці церемонії Янош Чак прийняв Премію Ракоці, засновану інститутом у 2014 році, яка щороку присуджується особам, котрі відіграли вирішальну роль у виживанні й розвитку навчального закладу та зробили значний внесок в освіту тисяч молодих закарпатських угорців, тим самим надавши їм можливість процвітати на своїй батьківщині. Цьогорічним лауреатом найвищої нагороди ЗУІ став Василь Росул, колишній керівник Закарпатського обласного відділу освіти.
Після відкриття навчального року делегація продовжила свій робочий візит. У селі Велика Добронь гості відвідали реформатський дитячий будинок «Добрий самарянин» та місцевий осередок Центру професійно-технічної освіти коледжу «Еган Еде».
У березні цього року був створений відділ господинь – підрозділ громадської організації Pro Agricultura Carpatika, яка надає підтримку закарпатським фермерам, – членкині якого 9 вересня організували спільне приготування сливового леквару на подвір’ї Угорського дому в селі Велика Добронь. До заходу долучилися жінки із восьми населених пунктів Закарпаття, а також заступниця мера міста Гайдунанаш (Угорщина), очільниця відділу господинь Національної асоціації аграріїв Угорщини Ільдико Надь.
Одна із засновниць та керівниця відділу господинь ГО «Pro Agricultura Carpatika», заступниця голови Великодобронської територіальної громади Беата Яворська зазначила, що цей захід був запланований і став уже сьомим, реалізованим організацією з моменту її заснування у березні цього року. На приготування леквару в казані у Велику Добронь приїхали господині із сіл Шаланки, Чорнотисово, Шом, Рафайнова, Тисааґтелек, Мала Добронь і Чомонин.
Гість з Угорщини Ільдико Надь повідомила: «З ініціативою створити на Закарпатті відділ господинь до мене звернувся голова громадської організації «Pro Agricultura Carpatika» Ласло Гіді. З того часу ми підтримуємо зв’язок, відтак нині я отримала запрошення на цей захід. Я з радістю прийняла запрошення, рада перебувати тут. Скориставшись можливістю, ми також обговоримо питання подальшого співробітництва».
Сливи для приготування леквару надало подружжя Молнар, Кістіна та Адам, із села Рафайново. «Сливових дерев у нашому саду загалом небагато, ми вирощуємо плоди лише для власних потреб. Але завдяки цьогорічному гарному врожаю ми запропонували сливи й для нинішньої події. Ми із чоловіком привезли 120 кілограмів слив двох сортів, які призначені для варення, вони мають дуже високий вміст пектину, клітковини та цукру».
Для куштування хліб у власній печі приготувала місцева господиня Ґізелла Купаш.
Одна з керівниць жіночої організації Наталія Сігеті-Шера розповіла, що підготовку розпочали ще напередодні ввечері: помили та вибрали кісточки зі слив. Приготування в казані розпочали о шостій ранку, поступово досипаючи плоди, останню порцію додали о 9.30. А після цього варити леквар необхідно ще щонайменше шість годин, постійно помішуючи, допоки маса не стане густою, тобто до належної консистенції. «Ми прагнули залучити якомога більше господинь, адже помішування вимагає сил і витримки. Атмосфера чудова, у сучасному світі із шаленим ритмом люди нечасто мають можливість сісти та поговорити, а нині саме так сталося», – каже Наталія Сігеті-Шера.
Про леквар, зварений у казані без додавання жодних консервантів, місцева господиня Агнеш Гіді каже, що раніше він був одним із основних продуктів у Великій Доброні. Нині страви приготовлені з лекваром та випічка теж популярні.
Голова ГО «Pro Agricultura Carpatika» Ласло Гіді щодо заходу повідомив: «Вже 560 днів у нашій державі йде війна, і тут, на Закарпатті, відчувається брак чоловіків. Коли ми планували створити жіночу організацію, підрозділ Pro Agricultura Carpatika, ми виходили з того, що жінкам, які залишилися вдома, потрібен майданчик, організація, в межах якої вони могли б зібратися разом, обговорити свої проблеми, обмінятися досвідом. Нині часто весь тягар ведення господарства лежить на плечах жінок. На зустрічах в організації я побачив, що їм вдалося створити об’єднану спільноту. Жінки з різних куточків Закарпаття збираються разом, плекають традиції, організовують сімейні дні, різні гастрономічні заходи. Один із них – спільне приготування варення, а це, вважаю, дуже корисна подія», – резюмував очільник Pro Agricultura Carpatika.
29 серпня Спілка закарпатських угорських багатодітних сімей у рамках традиційного масового заходу попрощалася з літом. Цьогорічне дійство, яке організація проводить уже 9 років поспіль, відбулося на території Меморіального парку села Чомонин.
Захід має на меті популяризувати великі родини, передавати народні традиції наступним поколінням та забезпечувати якісне дозвілля для багатодітних сімей.
Участь у цьогорічній події взяли близько 200 багатодітних родин із Закарпаття. На урочистому відкритті голова Спілки закарпатських угорських багатодітних сімей Йосип Торпої, привітавши присутніх, зазначив, що, хоча минулого року великих масових заходів провести не вдалося через епідемічну ситуацію, низка програм у вузькому колі все ж відбулася й усі вони сприяли зміцненню гарних стосунків.
Консул Генерального консульства Угорщини в м. Берегові Іштван Дєбнар наголосив на важливості роботи організації. «Ми високо цінуємо діяльність Спілки закарпатських угорських багатодітних сімей. Важливо, аби родини регулярно зустрічалися, обговорювали справи й проблеми, налагоджували контакти та гарно проводили час разом», – підкреслив дипломат.
Після вітальних промов пастор реформатської церкви Арпад Давід та декан Берегівського угорськомовного деканату греко-католицької церкви Закарпаття Ференц Демко попросили Божого благословення на присутніх.
З нагоди Дня заснування Угорської держави 20 серпня Спілка оголосила творчий конкурс з рукоділля, на який було подано 40 робіт. За його результатами організатори визначили переможців у двох вікових категоріях. Автори найкращих робіт отримали подарунки – книжки, сертифікати, солодощі.
Протягом дня на учасників заходу чекало чимало розваг. Для дітей провели майстер-класи народних ремесел – вишивки, в’язання гачком, виготовлення свічок, дерев’яних іграшок, листівок, плетіння з бісеру, декупажу, валяння вовни. Крім того, були атракціони, батути. Діти могли постріляти з лука, пограти у футбол мильними бульбашками, повправлятися з лазерними мечами. І, звісно, учасників заходу пригощали обідом та різноманітними солодкими смаколиками.
На сцені, зокрема, виступили барди – родина Ковачів із села Вари. Крім того, повчальну виставу про важливість дотримання правил дорожнього руху представили актори Закарпатського обласного угорського драматичного театру. Наприкінці дня з концертом виступив закарпатський гурт Ullie.
Захід був організований за підтримки уповноваженого міністра, відповідального за розвиток співпраці області Саболч-Сатмар-Берег і Закарпаття, Фонду ім. Габора Бетлена, Спілки сімейних організацій Карпатського басейну, Товариства угорської культури Закарпаття та активних членів Спілки закарпатських угорських багатодітних сімей.
