Прогнозується, що мови зникатимуть із загрозливою швидкістю, оскільки зараз люди подорожують світом більше і отримують більше формальної освіти.
Щільніші мережі доріг, вищий рівень освіти і навіть зміна клімату – це лише деякі з факторів, які можуть призвести до втрати понад 20% із 7000 мов світу до кінця століття, що еквівалентно зникненню однієї щомісяця.
На основі нової моделі, подібної до прогнозування вимирання виду, команда біологів, математиків і лінгвістів на чолі з біологом-еволюціоністом Лінделлом Бромхемом з Австралійського національного університету в Канберрі виявила, що без ефективного збереження втрата мов збільшиться в п’ять разів до 2100 року. Лінделл Бромхем зазначив, що уряди країн мають негайно вжити якихось заходів, щоб процес вимирання мов не прискорився.
„Це страшна статистика”, – заявив Бромхем, додавши, що оцінки дослідницької групи є неточними. „Щоразу, коли втрачається якась мова, ми втрачаємо щось набагато більше. Ми втрачаємо багате джерело культурної інформації; втрачаємо унікальне і прекрасне вираження людської творчості”, – підкреслив Бромхем.
(фото) Гурінджі — мова, яка знаходиться під загрозою зникнення, нею розмовляють лише кілька сотень людей, включаючи Ронні Вейвхілла (справа).
Оцінки поточної втрати мов надзвичайно різноманітні, згідно з деякими прогнозами, на початку наступного століття 90-ма відсотками мов більше ніхто не буде розмовляти.
Еволюційний біолог Бромхем і його колеги підозрюють, що, запозичивши методи моделювання з досліджень втрати біорізноманіття, вони могли б сформувати більш статистично обґрунтовану картину втрати мовного різноманіття.
Команда проаналізувала 6511 мов, якими на сьогоднішній день говорять або вже ні. Вони порівняли статус вразливості мов, на основі якого покоління продовжують вивчати та розмовляти мовою, зі змінною, що стосується правового визнання мови, демографії, освітньої політики, екологічних характеристик та соціально-економічних показників.
Було виявлено, що якщо по сусідству з актуальною мовою є й інші мови, не існує фактора ризику втрати мови.
Насправді, каже Бромхем, багато спільнот стають багатомовними, коли перебувають по сусідству з іншими мовами.
З іншого боку, їхнє дослідження показує, що географічна ізоляція — між високими горами або у випадку етнічної групи, яка живе на острові, наприклад, — не робить людей більш схильними дотримуватись використання своєї мови.
Бромхем каже, що більш щільна мережа доріг, тобто дорожня інфраструктура пов’язана з більшою тенденцією втратою мов у глобальному масштабі. Відповідно до висновків учених, що більше доріг з’єднує села з містами, то вищий ризик зникнення мов, а торгівля та централізоване управління мають більший вплив на асоціацію мов. Це тому, що популярніші мови витісняють ті, які використовують менше людей. Ще один із факторів, які ставлять мову перед загрозою зникнення, полягає, як не дивно, у великій кількості років навчання у школі. Як правило, навчання йде однією – державною – мовою. Тому дослідники пропонують розробити навчальні програми, які передбачають двомовну освіту: державною мовою та мовою корінного населення.
„Але я хочу наголосити, що ми не говоримо, ніби освіта погана або що діти не повинні ходити до школи. Скоріше ми говоримо, що ми повинні підтримувати двомовність, щоб діти отримували переваги освіти, не втрачаючи рідної мови або мови корінного населення”.
Лінгвіст і антрополог із коледжу Міддлбері у Вермонті Мерібет Невінс, яка не брала участі в опублікованому дослідженні, вважає тривожним, але зрозумілим те, що освіта передбачає вразливість та загрозу. Вона каже, що навчання в школі створює низку нових практик, які значно впливають на учнів. У той час, як школи 20-го століття були засновані на одномовній освіті, сучасні цифрові технології дозволяють багатомовність у державних установах, включаючи школи. Однак за наявності відповідних місцевих мовних ресурсів освіта не обов’язково призводить до загрози зникнення для певної місцевої мови.
За словами Бромхема, дослідники також відчули фактори ризику на регіональному рівні. Наприклад, більші пасовища були пов’язані з більшою втратою мов у деяких частинах Африки, тоді як Європа зазнала мовної ерозії переважно в деяких районах Скандинавії. Однак для повного розуміння цих взаємозв’язків необхідні більш ретельні дослідження.
„Дуже важливо, щоб люди дотримувалися місцевих мов, оскільки це один зі способів зберегти історію та культуру корінного народу. Мови корінних народів є незамінними для всіх нас, щоб зрозуміти природу, різноманітність та історичне поширення людства на планеті”, – зазначила Невінс.
