У Мукачеві відкрили пам’ятну дошку Тиводару Легоцькому

6 листопада в Мукачеві відбулося урочисте відкриття пам’ятної дошки юристу, археологу, історику, етнографу, досліднику історії комітату Береґ Тиводару Легоцькому з нагоди 107-ї річниці смерті цього видатного інтелектуала.

Пам’ятну дошку, виготовлену закарпатською скульпторкою Жужанною Ортутай, установили у фойє Угорського дому ім. Мігая Мункачі.

Учасників урочистого відкриття привітала менеджерка з питань культури Угорського дому Аніта Пфейфер. Відтак вона передала слово директору закладу Йосипу Торпої, котрий у своїй промові наголосив: «Тиводар Легоцький, вважаю, був такою людиною, яка заслуговує на меморіальну дошку». І додав, що після відкриття погруддя Мігая Мункачі – роботи Аттіли Коприви, теж уродженця Мукачева, – це другий пам’ятний знак, установлений цього року в будівлі.

«Монографія Легоцького про комітат Береґ у трьох томах, видана в 1880–1882 роках, ознайомлює з історією території, яку нині називають Закарпаттям, з неперевершеною точністю та детальністю. У 1870-му саме він розкопав могилу угорського воїна часів завоювання угорцями батьківщини (гонфоглалаш) на околицях Сваляви, знахідки з якої нині зберігаються в Національному музеї Угорщини», – підкреслив значущість роботи Тиводара Легоцького у своєму виступі перший заступник Генерального консула Угорщини в Ужгороді Ласло Віда. «Свалявська могила – важливе свідчення тисячолітньої присутності угорців у цьому регіоні. І факти історії не змінить навіть повалення символічної статуї», – додав він.

Дипломат нагадав, що Тиводар Легоцький переїхав до Мукачева в 1855 році у 25-літньому віці й прожив тут решту свого життя – 60 років, присвячених дослідженню та науковій роботі. Велика мрія вченого створити музей зі своєї всесвітньо відомої археологічної колекції не здійснилася за його життя, але значна частина спадщини видатного інтелектуала пережила історичні потрясіння та Другу світову війну й стала основою експозицій Закарпатського краєзнавчого музею. На знак визнання заслуг Тиводара Легоцького з нагоди 100-річчя його смерті цьому закладу присвоїли його ім’я.

«Легоцький був інтелектуалом, на якого по праву можуть рівнятися нащадки, – наголосив Ласло Віда. – І не тільки угорці, які живуть на своїй батьківщині, які вистояли, незважаючи на всі потрясіння, але й кожен закарпатець, що поважає наші спільні цінності, котрі переоцінюються у вирі війни: взаємну толерантність і повагу, прийняття, солідарність, відкритість до діалогу, здатність до співпраці на основі спільних інтересів».

«На щастя, завдяки стійкості закарпатської угорської інтелігенції та підтримці уряду Угорщини були створені й розвиваються ті цехи угорськомовної науки, які зберегли неосяжну інтелектуальну спадщину нашого великого пращура. Приємно відзначити, що ці установи міцнішають і досягають успіхів. Це один із ключів до збереження тутешніх угорців у цьому бурхливому світі», – підсумував консул.

Відтак завідувач кафедри історії та суспільних наук Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Дьордь Чатарі, фахівець з теми та її дослідник, у своїй промові окреслив результати наукової роботи Тиводара Легоцького, завдяки якій нащадки отримали «справжні скарби».

Після виступів Ласло Віда та Йосип Торпої відкрили меморіальну дошку, виготовлену за підтримки уряду Угорщини, і поклали до неї вінки шани та пам’яті.

(lexi/Kárpátalja hetilap)