У Берегівській філії навчального центру МСС представили монографію про угорськомовну освіту Закарпаття

У Берегівській філії навчального центру «Матіас Корвінус Колегіум» (Mathias Corvinus Collegium (MCC) 8 листопада відбулася презентація монографії викладачок Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Аніко Берегсасі та Каталін Дудич-Лакатош «Двадцять два. Історія 22 років закарпатської угорськомовної освіти».

У вересні філія МСС у Берегові розпочала навчальний рік у новій просторій будівлі. Заходи закладу привертають увагу дедалі більшої кількості закарпатської молоді. Крім занять і різноманітних курсів, кожні два тижні різні фахівці проводять лекції, майстер-класи та презентації книжок на актуальні теми. 27 жовтня Берегівську філію, зокрема, відвідав керівник медіашколи МСС Борис Калнокі, щоб репрезентувати в нашому краї своє останнє видання «Земля моїх предків – історія родини Калнокі». Борис народився в 1961 році в Німеччині, його батько походив із Секейського краю, а мати – із Сілезії. Життєвий шлях пана Калнокі та його книжка зворушили аудиторію. Адже закарпатським угорцям і нині близький меседж видання про те, що в якій точці світу не перебувала б людина, для неї має важливе значення повернення додому, до власного коріння.

Цього разу свою книжку представили дві закарпатські фахівчині. Присутніх спершу привітала керівниця Берегівської філії МСС Беата Добша. Вона, зокрема, зазначила, що «закарпатська громада збагатилася дуже цікавою, змістовною та корисною книжкою», яка надає читачам важливі знання.

У виданні розглядаються основні напрями, зміни та результати останніх 22 років угорськомовної освіти на Закарпатті, а також узагальнюється концепція навчання рідною мовою, розповідається про методи та ефективність викладання. Цифра 22 в назві вказує також на 2022 рік, коли все змінилося. «Після початку війни людина стала більше замислюватися. Ми зібрали результати роботи за останні два десятиліття, зокрема методологічного оновлення та викладання рідної мови», – зазначила Каталін Дудич-Лакатош.

«Закарпатській угорській громаді протягом своєї історії нечасто доводилося переживати «яскраві сонячні дні». Розбудова угорськомовної мережі освітніх закладів була одним зі стовпів, які мали допомогти збереженню мови та культури в краї. Угорська громада України і до початку війни була змушена вести боротьбу, щоб зберегти свою навчальну мережу в складних суспільно-політичних умовах», – ідеться в передмові до видання.

«У книжці ми написали про злети та падіння за останні 22 роки, про події в угорськомовній освіті на Закарпатті», – зазначила Аніко Берегсазі. Вона також розповіла про важливість розробки адитивного підходу, що збіглося із виданням нових підручників з угорської мови. «Ми доставляли їх у школи, і був період, коли нас ставили в приклад в Угорщині та за її межами, мовляв, ось так потрібно працювати», – пригадала авторка.

На кафедрі філології та в Науково-дослідному центрі ім. Антала Годинки Закарпатського угорського інституту протягом останніх двох десятиліть проводяться фундаментальні лінгвістичні дослідження, результати яких здобули визнання української, угорської та міжнародної наукової спільноти. Метою є встановлення домінуючої рідномовної двомовності, що означає володіння, крім рідної, державною мовою та іноземною.

«На мою думку, користь книжки полягає в тому, що вона допомагає формувати предметно-педагогічний підхід, синтезує наукові результати останніх 22 років про закарпатську угорську громаду та намагається запропонувати шлях у вихованні рідною мовою, який збігається з довгостроковими цілями громади: збереженням мови та культури, закладенням фундаменту для використання рідної мови в якомога більшій кількості сфер», – наголосила Аніко Берегсазі. За її словами, завдання вчителя угорської мови в школі – створити відчуття затишку в рідній мові. Це означає, що той, хто говорить, може, хоче і має можливість використовувати свою рідну мову в якомога більшій кількості ситуацій та сфер, а для цього необхідно, аби носій мови відчував її престиж.

Видання доступне в електронному вигляді на сайті Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, а друкована версія – у бібліотеці вишу та Берегівської філії «Матіас Корвінус Колегіум».

CsA/Kárpátalja hetilap