В Ужгороді Товариство угорської культури Закарпаття відзначило День угорської культури

Ференц Келчеї, згідно з рукописом, завершив написання тексту гімну 22 січня 1823 року. Починаючи з 1989 року, щороку в цей день відзначають День угорської культури. З цієї нагоди Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) організувало свій центральний захід у неділю, після кількарічної перерви, знову в Ужгороді, а саме в Закарпатському академічному обласному театрі ляльок «Бавка».

У заході взяли участь, зокрема, консул Угорщини в Ужгороді Ференц Пап, голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС, депутат обласної ради Лівія Балог, виконуюча обов’язки директора Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін, очільниця Ужгородського міського осередку ТУКЗ-КМКС Юдіта Кулін, пастор Ужгородської парафії реформатської церкви, головний секретар Закарпатської реформатської церкви Янош Гедер, голови місцевих осередків ТУКЗ-КМКС. Після привітання запрошених гостей присутні спільно заспівали національну молитву угорців, національний гімн.

Спочатку зі святковою промовою виступив Ференц Пап, котрий передав вітання Генерального консула Угорщини в Ужгороді Йожефа Бачкаї. Він також зазначив, що дата 22 січня не позначена червоним у календарі, але, незважаючи на це, свято таке ж важливе для нас, як і славні ювілеї в історії Угорщини.

– У нашій історії були періоди, коли угорський народ перебував у серйозній небезпеці, але завдяки нашій сильній внутрішній витримці, частиною якої є необхідність збереження угорської культури, ми змогли пережити ці важкі часи та вистояли. Нині між народами світу точиться мирна конкуренція у сфері культури, тож ми маємо зберегти наші тисячолітні традиції, нашу унікальну мовну спадщину. Величезна відповідальність за це лежить і на тих угорських громадах, які через шквали історії опинилися поза межами Угорщини. Велика подяка усім нашим братам і сестрам, що живуть поза межами Угорщини, від Ужгорода до Торонто, і які зберігають та передають у спадок новим поколінням угорську мову й культуру навіть у найважчих політичних та екзистенційних умовах, – наголосив дипломат, запевнивши закарпатців, що їхні зусилля не залишаються поза увагою уряду Угорщини і що гідна підтримка угорської мови та культури й надалі залишатиметься однією з його пріоритетних національно-політичних цілей і в майбутньому.

На завершення він побажав діяти в цьому напрямі і в 2024 році для того, щоб усі з цього джерела черпали надію та віру в майбутнє, у збереження нації, у те, що вдасться зберегти угорське майбутнє у Карпатському басейні загалом та на Закарпатті зокрема і в 21 столітті.

Від імені Товариства угорської культури Закарпаття присутніх привітала Лівія Балог. Вона, зокрема, наголосила, що День угорської культури протягом минулих десятиліть традиційно відзначали в Ужгороді, допоки на заваді не стала епідемія коронавірусу, а згодом війна. Традицією стало й те, що захід відкривав голова організації Василь Брензович, котрий, на жаль, і надалі не має можливості бути вдома. Замість нього мав виступати заступник голови Йосип Борто, проте угорська громада його трагічно раптово втратила, тому присутні вшанували його пам’ять хвилиною мовчання.

– За останні кілька років з нами сталося так багато всього. Наше життя, життя наших громад змінилося, наші можливості були значно обмежені. Скільки разів в особистих розмовах згадувалося, що ми переживаємо найважчий період нашого покоління, у багатьох на вустах звучало і лунає благання: «Боже, благослови угорців…» Сьогодні угорці світу відзначають день народження цих рядків, – сказала Лівія Балог. Вона зазначила, що Келчеї писав національну молитву угорців не в ідилічних умовах – у селі Сатмарчеке, місяцями оточеному морем бруду після паводку на Тисі, у східному куточку Угорщини, що спав зимовим сном.

– Наші культурні скарби, наші національні герої, видатні твори народилися не в ідилічну історичну добу, не в безхмарну, безтурботну пору. Згадаймо лише Добо, Аттілу Йожефа чи Міклоша Радноті. Але їх народила геніальність, бажання діяти, дбайливе ставлення до культурних традицій наших предків. Ця активна сила створює безліч культурних цінностей навіть сьогодні! – наголосила Лівія Балог, перерахувавши низку угорських культурних успіхів минулого року: національна збірна Угорщини виходить на чемпіонат Європи без поразок, угорська команда з вітрильного спорту та чоловіча команда з водного поло стали чемпіонами світу, Каталін Каріко та Ференц Крауш стали лауреатами Нобелівської премії, будапештський проєкт Liget отримав європейський туристичний Оскар, успіх Чемпіонату світу з легкої атлетики став новим еталоном, а традиція угорського струнного оркестру – інтелектуальною культурною спадщиною ЮНЕСКО.

– Так само гріють наші серця успіхи нашої малої батьківщини, Закарпаття, коли наші журналісти чи трупа Закарпатського обласного угорського драматичного театру досягають визначних результатів на міжнародних фестивалях і конкурсах, коли візерунки вишивки хрестом Верхньотисянського регіону стають гунґарікумом, коли будапештські глядачі оваціями святкують виступ закарпатських фольклорних ансамблів, коли наші угорські викладачі один за одним захищають докторські дисертації.

Усе це – спільний результат, спільний успіх кожного угорця, бо сьогодні угорська культура вже немислима без закордонних частин нації, без Аттіли Віднянського чи Іштвана Пала «Салонни».

Оспівувати велич і красу нашої національної культури та наших тисячолітніх традицій у цей день варто у громаді, бо саме це зміцнює національну свідомість її представників. Щаслива та людина, яка вміє цінувати культуру інших народів і щиро любити свою. Це те, чого ми навчилися тут, біля підніжжя Карпат, і це те, що берегло наші громади, – підкреслила очільниця Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС, побажавши, щоб ці спільні культурні успіхи дали достатньо надії та віри в повсякденному житті.

У другій частині заходу виступила театральна трупа «Déryné» з постановкою «Світло в серці». У виконанні Балінта Турі та Крістіана Дані прозвучали вибрані вірші, щоденник подорожі та листи угорського поета Єне Дшіда. Актори склали програму годинного виступу таким чином, щоби глядачі могли не лише познайомитися з основними творами поета, який помер у молодому віці, але й отримали уявлення про коротке, але змістовне життя відомого письменника, пов’язане з Береговом. А в рамках так званої «дуелі» виконавці почергово наводили цікаві факти про Єне Дшіда (при народженні Єне Еміл Біндер).

Слухаючи вірші, написані в дусі пропагування краси та добра, веселу гру рими та ритму, пронизані меланхолійним відчуттям життя у виконанні Балінта Турі та Крістіана Дані, глядачі немовби узяли участь у особливій подорожі в часі, з якої у сьогодення їх повернув ефект важкого диму, який клубочився зі сцени на завершення вистави.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap