У Берегові вшанували пам’ять Арадських мучеників

Пам’ять мучеників, розстріляних після придушення революції та визвольної боротьби 1848-1849 років, цього року 6 жовтня теж вшанували тихим покладанням вінків. Берегівський міський осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) провів захід на околиці міста, на подвір’ї колишнього родинного маєтку барона Жиґмонда Перені, нині Центру культури, який носить його ім’я. 

«Ми згадуємо людей, які пожертвували своїм життям заради свого народу», – наголосила, відкриваючи захід, учителька угорської мови та літератури Берегівського ліцею ім. Габора Бетлена Марта Гнатик-Рішко. Відтак присутні заспівали національну молитву угорського народу. 

«Це нелегкий час для країни, для закарпатських угорців. Незважаючи на те, що за деякими даними угорців у краї майже не залишилося, закарпатська угорська громада стоїть та зберігає спадщину своїх предків», – підкреслив голова Берегівського міського осередку ТУКЗ-КМКС Іштван Молнар. Він також згадав початок 1990-х років, коли багато хто говорив, що угорці поїдуть із Закарпаття, натомість вони засновували гімназії, ліцеї та інститут, і 1944-1945 роки, коли в інших частинах Європи вже святкували кінець війни, а на Закарпатті чоловіків угорської національності тисячами було вивезли до радянських трудових таборів. «Але сьогодні ми зібралися, щоб згадати тих, хто 175 років тому, в 1849 році, засвідчив свою любов до батьківщини. Тоді теж був важкий період, […] проте були ті, хто відстоював свої принципи, боровся і змирився з наслідками. Так було і з нашим земляком, бароном Жиґмондом Перені, біля родинного будинку якого ми зараз стоїмо», – зазначив Іштван Молнар. За його словами, вчинки предків визначають характер наступних поколінь, а «закарпатські угорці, успадкували прив’язаність до батьківщини, витримку і беззастережну віру в Бога, завдяки чому переживуть і цей важкий період».

Угорський уряд у 2001 році проголосив 6 жовтня національним днем жалоби, нагадуючи, що в цей день 1849 року в місті Арада було страчено 13 офіцерів угорської визвольної боротьби, а в Пешті – граф Лайош Баттяні, прем’єр-міністр першого відповідального уряду Угорщини, нагадав під час виступу керівник Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар. «Арадські мученики, безперечно, є героями угорської історії. Вшановуючи пам’ять, прийнято згадувати наших славних предків, із чиїх героїчних подвигів ми виносимо уроки, актуальні й нині: наша справа – зберегти тут, на Закарпатті, свою мову, культуру, звичаї», – наголосив дипломат.

Атмосферу заходу підкреслив виступ хору реформатської жіночої спілки під керівництвом Єлизавети Фрінг, який виконав низку тематичних композицій. Учениця Закарпатського угорського ліцею Ребека Мандзяк та учениця Берегівського ліцею ім. Габора Бетлена Ноемі Гусар пригадали події після придушення угорської революції. Прозвучали імена 13 мучеників Арада, а також прем’єра Лайоша Баттяні, страчених 6 жовтня, а ще інформація про барона Жиґмонда Перені, який у травні 1848 року був призначений відповідальним угорським урядом віцеспікером верхньої палати, а потім став членом Комітету національної оборони. Барон Жиґмонд Перені також підписав декларацію про зречення, оголошену в Дебрецені 14 квітня 1849 року. Він вірно служив угорському уряду, слідуючи за ним від Дебрецена до Сегеда та Арада, був призначений Лайошем Кошутом головою відповідальної комісії. 

Після складання зброї його заарештували. Він постав перед військовим трибуналом, який і засудив його до страти через повішення. Вирок було виконано 24 жовтня 1849 в Араді. Пам’ять про барона досі зберігається у Виноградові, де розташований інший колишній родинний маєток Перені, а також у Берегові, де на стіні будинку, де він народився, встановлена пам’ятна дошка на його честь. 

«Ми живемо в часи, коли повинні берегти наші цінності, наші спогади, нашу національну ідентичність. Важливо ось так збиратися, вшановувати пам’ять, навіть якщо це відбувається у вузькому колі. Сьогодні тут перебувають  представники різних поколінь, це має велике значення, – повідомила в коментарі нашому виданню Марта Гнатик-Рішко. – У такі моменти відчуваєш, наскільки тісно пов’язані минуле, сьогодення та майбутнє. Ми маємо за плечима багате і цінне минуле, з діячами історії, які знали, що треба віддати своє життя, але у серці кожного з мучеників десь жила думка про те, наскільки його жертва мала порівняно з жертвою Христа, порівняно з інтересами угорського народу. Зараз про це почують старі та малі, візьмуть це із собою, зберігатимуть надалі. Саме таке ставлення до минулого потрібне для того, аби ми існували і надалі:  пам’ятати славних предків, діяти у сьогоденні, стиснути зуби, зрозуміти, що наш хрест важкий, але Христовий був набагато важчий, тоді ми матимемо майбутнє».

На завершення меморіального заходу пастор реформатської церкви Антал Балаж прочитав Слово Боже. Відтак присутні представники берегівських установ та організацій поклали вінки до пам’ятної дошки Жиґмонда Перені, встановленої на стіні культурного центру.   

(CsA/Kárpátalja hetilap)