Берегівський театр виступив на фестивалі «Монологи над Ужем»

Протягом 17-21 вересня в Ужгороді відбувся вже шостий міжнародний фестиваль «Монологи над Ужем». За останні роки на майданчиках заходу виступило понад 40 українських та 15 іноземних, переважно європейських, театральних труп. Цього року, крім митців з Польщі, Словаччини, Вірменії та з різних областей України, до фестивалю долучився Закарпатський обласний угорський драматичний театр.

21 вересня на малій сцені Закарпатського обласного музично-драматичного театру моновиставу за мотивами твору Шандора Петефі «Вітязь Янош» представила Аніта Поляк. Режисер постановки «Перлина мого серця» – Аттіла Віднянський. Угорськомовний виступ супроводжували титри українською мовою.

Виконуюча обов’язки директора Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін наголосила, що для їхнього колективу надзвичайно важливо брати участь у професійних конкурсах.

– Саме тому ми, відповідно до своїх можливостей, відгукуємося на кожне запрошення взяти участь у таких професійних зустрічах. Таким чином долучилися і до 6-го міжнародного фестивалю «Монологи над Ужем» в обласному центрі, де представили монодраму «Вітязь Янош» у виконанні Аніти Поляк. Звісно, ми завжди хвилюємося, коли середовище виступу нам незнайоме, тому це випробування на міцність для трупи.

Монодрама за п’єсою Шандора Петефі «Вітязь Янош» під назвою «Перлина мого серця» була представлена ​​в Берегові у грудні 2024 року. Від директорки театру ми дізналися, що репетиції проходили за досить несприятливих умов, оскільки в той час ускладнювали роботу вимкнення електроенергії, повітряні тривоги, холод та проблеми з опаленням театру, які існують уже понад три десятиліття.

– Але через ці труднощі не зникло бажання уродженки села Боржава Аніти Поляк, яка, будучи на той час випускницею Капошварського університету, вирішила щось дати угорському глядачеві на Закарпатті, а також підтримувати зв’язок із громадою, яка її виховала. Саме це найбільше рухало процес репетицій, це бажання, ця мета. Аттіла Віднянський допомагав їй як наставник, як класний керівник. Тему теж запропонував він, оскільки Аніта грала головну роль у постановці «Вітязя Яноша» на великій сцені, – повідомила Едіна Шін. Вона зазначила, що дуже задоволені монодрамою, бо, на жаль, технічні умови досить обмежені через війну, але монодрама – це жанр, який може подарувати глядачеві враження, що дорівнюють емоціям великої сцени.

Аніта Поляк у цій виставі виконала ролі понад десяти персонажів із мінімальним реквізитом. Зміст 27 частин поеми акторка представила глядачеві за годину з такою легкістю, ніби насправді грала велика трупа. Власне, все це відбулося завдяки таланту, голосу та міміці, техніці рухів Аніти Поляк, а також за допомогою капелюха, перуки чи якогось іншого предмета, характерних для певних персонажів, котрі дістаються із шафи, що символізує книгу.

– Коли актор досягає певного етапу свого життя, коли вирішує зіграти в моновиставі, монодрамі, це завжди початок. Ця робота, яку ніколи не можна назвати завершеною. Це постійний розвиток, який я обрала тому, що він поза віком і часом, тому що любов завжди оточує нас, коли ми маленькі, коли ми дорослі, а сміливість потрібна в усіх сферах життя. Кількість ролей, а саме те, що можна зіграти 11 персонажів в одній виставі, буде викликом і у 40, і у 60, і тепер у 25, – зазначає Аніта Поляк, яка, охоплена емоціями, ледь могла говорити після оплесків, що відзначили виступ, бо, за її словами, саме в цей момент людина усвідомлює, що такі дрібниці мають найбільше значення. Акторка зізналася, що не очікувала таких оплесків. – Я грала на кількох майданчиках, ми також були на фестивалі в Кішварді, але ніде я не отримувала такої енергії, такої любові, я дуже вдячна за це. Найкраще – грати вдома, для тих людей, які нас люблять, знають і цікавляться нами. Можливість представляти наш театр на цьому фестивалі – це велике благословення в житті, – сказала акторка, висловивши вдячність усім, хто допоміг їй у цьому проєкті.

У залі був присутній Василь Неволов, український письменник, драматург, перекладач, театрознавець, Заслужений діяч мистецтв України, керівник творчого об’єднання драматургів Київської організації Національної спілки письменників України, Товариства «Українське театральне партнерство». Кандидат мистецтвознавства протягом останніх десятиліть очолював журі численних міжнародних фестивалів, але цей виступ полонив і його.

– Ми схвильовані, бо вистава занурила нас у дивовижний світ уяви великого поета світового рівня Шандора Петефі через почуття кохання, практично ставши віхою 6-го фестивалю «Монологи над Ужем» та донісши важливе послання до глядачів. Молода акторка, яка так різноманітно зіграла різних персонажів у виставі, та ідея режисера також заслуговують на похвалу. Я знаю Аттілу Віднянського, який закінчив наш навчальний заклад, Інститут Карпенка-Карого, де я працюю професором, і я радий, що у нас є такий випускник європейського рівня, – сказав він, ставши навколішки перед Анітою Поляк, щоб привітати її та вручити грамоту, квіти й одну зі своїх книг.

– Мені було приємно відзначити, що сьогодні тут, в Ужгороді, де ми зустріли змішану угорсько-українську аудиторію, сприйняли нашу виставу. І ми побачили сльози радості в очах не лише угорської аудиторії, а й української. Саме це і є театр, котрий торкається людей, як і твори Шандора Петефі, – наголосила Едіна Шін. – До того ж ця історія — вічна історія про кохання, людяність, витримку, наполегливість та вірність. Ми не могли б подарувати сьогоднішнім глядачам більш прекрасніші ідеї та чистіше джерело. Нам особливо приємні відгуки, які ми отримали від українського театрального світу. Адже на цьому заході були присутні театральні критики, театрознавці, есеїсти і всі поділилися думками та враженнями про нашу виставу. Це такий чудовий загальнонаціональний відгук, який підтверджує, що варто продовжувати роботу, роботу угорського театру в Берегові.

У п’єсі також звучить голос відомої угорської акторки Марі Теречік, котру Аттіла Віднянський попросив продекламувати уривок великої вистави «Вітязь Янош» в Національному театрі Угорщини.

– Я хотіла, щоб це було щось потойбічне, щось, чому люди не обов’язково могли б присвоїти обличчя, але отримати відчуття. Марі Теречік стала однією з перлин вистави, – каже Аніта Поляк.

Виставу з минулого грудня кілька разів показували в Берегові. У планах привезти її в різні населені пункти краю, наразі триває робота над втіленням ідеї, яку сподіваються реалізувати ще в цьому році або ж у першій половині наступного.

– Ця тема поза часом. У яку б епоху її не виконували, вона мала успіх. Крім того, ми можемо торкнутися за допомогою цієї вистави представників різних поколінь, кожен, як діти, так і дорослі, знайдуть у ній щось таке, що торкається серця, – додає керівниця театру.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap