На Закарпатті представили театральну виставу про в’язня ГУЛАГу отця Плацида

Протягом 9-11 жовтня у трьох закарпатських містах – Мукачеві, Берегові та Виноградові – відбувся показ вистави «Плацид, або гра зі смертю». Спільну постановку Комітету національної пам’яті та «Сядь ближче продакшн» (Ülj Közelebb Produkció) берегівчани побачили 10 жовтня на сцені Закарпатського обласного угорського драматичного театру.

У центрі постановки зворушлива історія ченця-бенедиктинця Плацида Олофссона, який зміг зберегти душевний спокій і віру навіть після проходження через пекло ГУЛАГу. Постать священника, який прожив до ста років, і сьогодні може може слугувати орієнтиром для молоді, а для людей старшого віку – нагадуванням, що віра та людяність – підтримуюча сила за будь-яких обставин.

Режисер постановки Бендеґуз Безереді, автори тексту Борбала Сабов та Пьорже Фегер. Плацида Олофссона зіграв Андраш Шютев, а роль смерті та кількох інших персонажів – Золтан Безереді, лауреат премій Кошута та Марі Ясаї.

Сюжет п’єси починається з алегоричної зустрічі: за отцем Плацидом приходить смерть, цього разу тримаючи не косу, а весло. Вона цинічна, глузлива й трохи втомлена, знає, що колись їй доведеться мати справу з усіма людьми. Молодий чернець починає з нею торгуватися, бо відчуває, що ще не виконав своєї місії. Після цього глядачі стають свідками, як жахіття ГУЛАГу змінює життя отця Плацида, як він стає духовною опорою для своїх ув’язнених товаришів.

П’єса заснована на книзі Ержебет Ежіаш «Щит віри. Життя отця Плацида Олофссона», а також на автобіографічних мемуарах ченця. Вистава розповідає не лише про роки страждань, а й про моменти, коли отець Плацид з гумором та вірою боровся з жорстокістю. Один із найважливіших меседжів постановки, що навіть посеред найбільших страждань можна зберегти людську гідність.

Глядачі дізналися історії з життя отця Плацида. Зокрема, як він викинув листа з поїзда для в’язнів, який зрештою дістався до його матері, або як «проспівав» у в’язниці Шопронкьогіда, що він священик, тому може приймати сповіді. Вистава пронизана гумором і життєрадісністю, адже отець Плацид вважав, що без пошуку радості неможливо вижити.

Чотири правила, сформульовані в роки ув’язнення в ГУЛАГу, досі цитуються багатьма:

• Страждання не слід драматизувати! Не варто скаржитися, бо це робить людину слабшою.
• Для виживання необхідна радість. Тому ми повинні помічати та свідомо шукати маленькі радощі життя.
• Ми не ідеальні, але ми повинні показати тут і зараз, що ми відрізняємося від тих, хто нас викрадає. Це мобілізує життєві енергії.
• Легше тим, хто має за що триматися. Ми, віруючі, якщо тримаємося за Господа, усвідомлюємо, що Він також хоче, щоб ми вижили.

Описана історія не лише нагадує уроки минулого, а й має послання сьогоденню. У час, коли світ знову обтяжений війною, страхом і невизначеністю, приклад людини, яка змогла запалити світло навіть у найглибшій темряві, набуває особливого значення.

На показ завітав і очільник Комітету національної пам’яті Віктор Аттіла Шовш. На його думку, життя отця Плацида Олофссона досі є взірцем сили віри та витримки. Він згадав зворушливий вчинок ченця-бенедиктинця, коли той викинув з поїзда лист до своєї матері, і «завдяки Божій благодаті він дійшов до адресата».

Життя отця Плацида особливе не лише через ті десять років, проведені у ГУЛАГу, але й тому, що протягом усього свого життя він проповідував відповідальність за полеглих та повагу до людської гідності. «Завдання, яке важливе для всіх нас, де б ми не жили у світі: зберегти нашу національну ідентичність і віру», – наголосив він.

На завершення гість закликав присутніх «щодня дякувати за щось добре, щось прекрасне», навіть серед труднощів повсякденного життя, і передавати цю надію та силу дітям та онукам, бо «тут, у Карпатському басейні, угорська мова та приклад попередників дають сили».

На думку в.о. директорки Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіни Шін, вистава «Плацид, або гра зі смертю» має особливе значення для всіх закарпатських угорців, оскільки «подає приклад в особі отця Плацида, з якого можемо черпати багато сил і навчитися виходити сильнішими навіть із найважчих ситуацій».

За її словами, театр мав за честь долучитися до організації гастрольного туру Закарпаттям, оскільки культурні заходи сьогодні мають особливу місію: «Наша місія поширювати через культурні заходи угорське слово та підбадьорювати тих, хто живе тут у воєнних умовах».

На думку очільниці театру, ентузіазм та завзяття глядачів доводять, що сила культури й сьогодні об’єднує громаду: «Глядачі регулярно відвідують наші вистави, незважаючи на всі труднощі – це дає нам сили продовжувати».

Вона також повідомила, що Закарпатський обласний угорський драматичний театр готує на жовтень насичену програму. У рамках Прогрмаи «Деріне» на Мукачівщині та Ужгородщині організовується понад тридцять культурних заходів. Зокрема, готують прем’єру постановки за п’єсою Марка Твена «Адам і Єва».

Вікторія Кун/Kun Viktória/Kárpátalja hetilap