Країни Латинської Америки через прорахунки влади і бідність не можуть подолати коронавірус

Навіть через сім місяців після першого підтвердженого хворого коронавірусом у країнах Латинської Америки зберігаються одні з найгірших показників захворюваності у світі. Владі цілої низки країн ніяк не вдається знизити число інфікованих та померлих від COVID-19, щоб вийти на плато, при цьому Бразилія, Перу, Мексика, Колумбія і з недавніх пір Аргентина входять у десятку країн світу, де найбільше число хворих. Разом з Чилі, Болівією і Еквадором вони становлять 8 з 12 країн світу, де налічують найбільше жертв вірусу на душу населення.

У державах цього регіону безперечно існують певні передумови для швидкого розвитку пандемії. У порівнянні з Європою, Океанією, Азією або Африкою населення Латинської Америки більш урбанізоване, тому коронавірус легко поширювався по міських фавелах Сан-Паулу та Буенос-Айреса у Бразилії, Ліми у Перу та Мехіко у Мексиці. Зокрема, щільна забудова та проживання кількох поколінь в одній квартирі завадили тут спробам запровадити соціальне дистанціювання.

Крім цього, у цих країнах високий рівень матеріальної нерівності, медична допомога розподіляється нерівномірно, а системи соціальних гарантій обмежені. Численні бідуючи громадяни змушені працювати, щоб виживати, тому вони щодня порушують карантин.

Як і у Сполучених Штатах, свою роль тут зіграли і хаотичні дії керівництва країни, особливо у Бразилії під керівництвом скептика Жаіра Болсонару та Мексиці, яку очолює Андрес Мануель Лопес Обрадор.

До того ж аналітики стверджують, що у Колумбії люди брали участь у тисячах підпільних вечірок у липні, а саме тоді і сталося різке зростання захворюваності. У Перу один із мерів міст постійно порушував карантин, влаштовував п’яні гулянки і, навіть, прикидався мертвим, марно намагаючись уникнути відповідальності. У той же час в Бразилії, де майже 4,4 млн інфікованих і 135 тис. летальних випадків, люди ходили «по головах» на пляжах, набивалися у бари та кафе і масово нехтували носити захисні маски.

За словами критиків, незграбні і часом незрозумілі рішення лідерів латиноамериканських країн внесли «свою лепту» у важку ситуацію з коронавірусом у регіоні. Влада Мексики, де сьогодні майже 680 тис. інфікованих і 72 тис. ковідсмертей, вже зазначила, що у зараженні такої величезної кількості громадян «винні розміри країни».

На даний момент у Перу зареєстрована найбільша у світі смертність від коронавірусу на душу населення, проте через недостатнє тестування навіть офіційні дані про майже 740 тис. інфікованих і 31 тис. жертв ковідпандемії можуть бути істотно заниженими. Аналітики припускають, що число випадків інфікування може досягати 7 млн. осіб.

Такі великі цифри заводять «у глухий кут», адже президент країни Мартін Віскарра з самого початку рішуче запровадив ранній і строгий карантин, який дуже сильно пошкодив економіці Перу. Обмеження продовжують діяти, але бідність, десятки років поганого фінансування охорони здоров’я і те, що критики називають «стратегічними прорахунками» уряду – репресивні заходи поліції і військових, відсутність відстеження контактів, локальних карантинів, а також інформаційної стратегії – дуже негативно позначилися на боротьбі з коронавірусом. Паралельно у Перу розгортається конституційна криза, адже у минулу п’ятницю парламент країни проголосував за початок процедури імпічменту президента за його участь у скандалі зі зловживанням своїми повноваженнями.

Президент Аргентини Альберто Фернандес також запровадив суворий загальний карантин ще у березні, закрив кордони, припинив транспортне сполучення з іншими країнами і всередині країни, а також зажадав від людей самоізолюватись. Спочатку здавалося, що така стратегія працює: вірус поширювався у бідних і густо населених трущобах Буенос-Айреса, де населення не могло дозволити собі дотримуватися правил, однак на національному рівні показники залишалися відносно низькими в порівнянні з Бразилією, Чилі та Перу, що підняло рейтинг президента.

В якомусь сенсі стратегія Фернандеса виявилася занадто успішною і на нього стала тиснути опозиція, частина громадськості і ЗМІ з вимогою послабити обмеження. У травні дітям дозволили гуляти один годину по вихідним, у червні «обов’язкову ізоляцію» змінило «обов’язкове соціальне дистанціювання». Карантин зберігся у столиці і її передмістях, але місцева влада дозволили відновити роботу багатьом магазинам і спортивним залами.

У липні наступила нова фаза зняття обмежень, проте до кінця місяця різко підскочило число інфікованих у кварталах для середнього класу у Буенос-Айресі, а потім вірус поширився і у провінцію. При цьому у столиці продовжують працювати бари і ресторани з терасами. У громадських місцях маски обов’язкові, проте це правило часто порушується. Влада країни  стверджує, що смертність зберігається на відносно низькому рівні (майже 580 тис. і майже 12 тис. летальних випадків –авт.).

Тож, попри усі намагання подолати ковідпандемію у регіоні поки-що це видається неможливим і Латинська Америка продовжить бути у «топі» цього негативного рейтингу.

НЬЮЗМЕЙКЕР