В Ужгороді відбулась презентація книги Ангели Турак
В Угорському домі Ужгорода за організації Центра підтримки угорської культури Закарпаття відбулася презентація книги художниці, ілюстратора, письменниці, поетеси, колишнього педагога Ангели Турак «Подяка» (Köszönet). Захід, приурочений Дню угорської культури, відвідав і консул Генерального консульства Угорщини у місті Ужгороді Ласло Куті.
Голова благодійної організації «Центр підтримки угорської культури Закарпаття» Ласло Зубанич під час розмови з авторкою, розповів про змістовне життя Ангели Турак та творчість, тісно переплетену з понад 60-річною педагогічною діяльністю.
– Її також можна назвати служителькою нації, яка протягом багатьох десятиліть виховувала в підростаючому поколінні Ужгорода та його околиць доброту, чуйність і творчість угорською, українською, словацькою та російською. Такі «світлячки» конче потрібні, на їх прикладі можна показати молодим педагогам, що працювати можна і так.
Ангела Турак народилася 18 березня 1934 року в Ужгороді. На презентації вона пригадала, що вперше взяла в руки олівець в 3-річному віці, його дала мама, котра гарно малювала. Пізніше вона із задоволенням малювала і під час навчання в школі. Після закінчення сьомого класу пішла навчатися у вчительську семінарію, де іноді їй доводилося іноді проводити певну акцію обміну з однокласниками: малювала для них в обмін на рішення математичних прикладів, оскільки, на відміну від точних наук, малювання виходило добре.
Потім закінчила Дрогобицький педагогічний інститут за спеціальністю «Російська мова та література». Викладацьку діяльність розпочала у селі Косонь, де будучи філологом, також викладала і малювання. Потім працювала в середній школі №10 обласного центру, а також, через сімейні обставини, і у Великому Березному. Згодом навчалася в Московському університеті народного мистецтва і повернулася в рідне місто, де, зокрема, працювала у відділі освіти. Більше 20 років була викладачем малювання в майстерні Золтана Баконія в «Падіюні» в Ужгороді. Протягом 61 року викладала у різних навчальних закладах. Пишається тим, що багато її учнів стали відомими художниками.
Протягом десятиліть малює дивовижні пейзажі та натюрморти, останнім часом займається і писанкарством. Працює в різних техніках: акварель, розпис шовку, розпис по склу, монотипія, пастель, графіка. Її перша виставка відбулася в 1991 році в ужгородському Центрі гунгарології. Брала участь у групових та персональних виставках в Ужгороді, Угорщині, Словаччині, Австрії, Чехії та Німеччині. У 1988 році отримала звання «Відмінник народної освіти України», в 1994 році – «Заслужений працівник освіти України». Є однією із засновників Творчого табору ім. Мігая Мункачі та Спілки художників ім. Мігая Мункачі.
Живопис настільки велика життєдайна сила художниці, що вона здатна наносити фарбу на полотно навіть лівою рукою. Так було і тоді, коли вона зламала праву руку. Неможливо підрахувати, скільки картин художниця створила за своє життя, за спогадами сина – понад 2 тисячі. Ангела Турак малює дуже швидко. Картину «Золота осінь», представлену на презентації, художниця намалювала за один день. Останнім часом вони змагаються із сином, який є визнаним медиком, головним лікарем Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. А. Новака. Юрій Яцина почав малювати майже 3 роки тому. Щотижня в сім’ї створюється 1-2 картини.
Окрім педагогічної роботи та образотворчого мистецтва, Ангела Турак ілюструє та пише дитячі книжки українською, угорською та словацькою мовами. Вона ілюструвала, зокрема, книгу «Оповідні пензлі», опубліковану в м. Дебрецен, книгу «Кума лисиця», яка містить низку українських народних казок у перекладі Тібора Баржо, а також дитячу книгу авторки Каталін Вайнраух.
Водночас, пані Ангела і сама пише казки. Гортаючи сторінки своїх попередніх книг, вона пригадала обставини їх написання, труднощі видання книг. За словами авторки, кожна її книжка має окреме завдання: у «Зимових мріях», наприклад, вона робила лише ілюстрації, але за допомогою кольорової вставки в ній дитина може навчитися красиво малювати, а потім, прочитавши, розмалювати ілюстрації, вирізати та вклеїти картинки. Так дитина стає співавтором.
Тепер різностороння мисткиня видала нову книгу. У видавництві Олександри Гаркуші побачила світ книга «Подяка», яка містить прозу, оповідання, пісні, вірші для дітей та дорослих. За словами Ангели Турак, здійснилося її давнє бажання, адже титульну сторінку прикрашає етнічний орнамент вишивки XVII століття.
– Видання не вийшло б без фінансової допомоги мого сина, – зауважила автор і зачитала мотиви, які спонукали до її написання, які пояснюють вибір назви.
«Дякую тобі, Господи, за моє життя, дякую за чудовий край, казкове Закарпаття, моє любиме місце народження. Дякую за батьків, котрим мене довірив. Дякую за братів та сестер, яких привів в мою сім’ю. Дякую за своїх синів, п’ятьох дорогих онуків, маленького правнука, яких мені подарував. Дякую за слово, за пензель, які я отримала в дар, котрі зробили мою роботу та моє життя змістовними та корисними. Дякую за святого Антонія, до якого стала призначена, дякую за ангела-охоронця, який мене оберігає. Щоби віддячити за всі твої багаті милості, Господи, я також дарую свої картини, свої книги. Я не перестаю віддячувати в молитві, Боже мій, дякувати».
Ангела Турак, якій незабаром виповниться вісімдесят вісім, вважає, що це її остання книга, хоча у неї все ще є плани.
– Маю величезне бажання опублікувати всі свої казки в прекрасній книзі з барвистими ілюстраціями. І якщо отримаю ще один рік від Всевишнього, я встигну. Але без фінансової підтримки я не зможу це втілити, – підсумувала Ангела Турак.
Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap/ Тижневик Kárpátalja
Підпишись на спеціальний телеграм канал де кожна новина розміщена у повному обсязі. Твій телефон завантажуватиме новини у фоні тільки тоді, коли це можливо, і ти завжди будеш у курсі останніх подій.
Підписатися