У Берегові вшанували пам’ять жертв сталінських репресій

18 листопада 1944 року десятки тисяч ні в чому не винних закарпатських чоловіків угорської та німецької національності були вивезені радянським режимом на так звані «триденні роботи» по відбудові після Другої світової війни. Це був Голокост закарпатських угорців, який спричинив глибокі рани кожній без винятку закарпатській угорській родині, бо три дні перетворилися на місяці, потім на роки, під час яких загинули десятки тисяч людей. Щороку в листопаді закарпатські угорці згадують жертв депортації.

Громадська організація «Про Культура Субкарпатіка», Закарпатський горський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ спільно з керівництвом Берегова та місцевими історичними церквами провели меморіальне дійство і цього року, яке відбулося 18 листопада.

На початку заходу відбулося покладання вінків до пам’ятника жертвам депортації у дворі закарпатського угорського інституту.

Ректор інституту Іштван Черничко під час виступу розповів, що восени 1944 року люди думали, що нарешті настане мир. Долучитися до відновлювальних робіт закликали майже всі закарпатські угорські родини, а оскільки закарпатські угорці не боялися роботи, то добросовісно відгукнулися і відправилися. Натомість, як відомо, багато людей загинуло і по дорозі до Сваляви, і в свалявському концентраційному таборі, і по дорозі в радянські табори, і в самих таборах. А хто не загинув, повертався додому фізично і психічно травмованим. Багато хто з них до кінця життя не наважувався говорити про те, що з ними сталося. Ми щороку збираємося, щоб покласти вінки до меморіалів, бо це наш обов’язок пам’ятати тих, хто невинно став жертвою дуже потворної нелюдської системи.

Після цього відбулося екуменічне богослужіння в реформатській церкві Берегова, яке провели настоятель римо-католицької парафії Янош Молнар, пастор реформатської церкви Ференц Тарацкезі та настоятель греко-католицької парафії Іштван Мароші. Після богослужіння, традиційно, зачитали імена чоловіків, яких вивезли з Берегова та які загинули на «маленьких роботах».

Доцент Закарпатського угорського інституту, директор Науково-дослідного центру ім. Тиводара Легоцького Ержебет Молнар провела історичний огляд подій листопада 1944 року.

«За наявними даними, які підтверджуються архівними джерелами, кількість вивезених людей становила приблизно тридцять тисяч. Це приблизна оцінка, можливо, ця цифра зміниться, якщо з’явиться нове джерело. Рівень смертності також важко визначити, оскільки виникає питання, що має включати: лише ті жертви, які не повернулися на батьківщину, чи і ті, котрі повернулися додому, але померли через кілька днів через те, що раптом наїлися після тривалого голодування, або були настільки ослаблені, хворі чи були в такому фізичному стані, що не жили довго після повернення додому», – повідомила історик.

Йшлося і про те, що експерти, які займаються цією темою, вважають, що щонайменше третина вивезених не повернулася на батьківщину, і кількість загиблих можна оцінити в 10-12 тисяч осіб.

Президент Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, очільниця ГО «Про Культура Субкарпатіка» звертаючись до присутніх, наголосила: «Сьогоднішнє вшанування пам’яті – особливе. Наш обов’язок – плекати пам’ять невинно загиблих – цього року підсилює те, що війна дедалі ближче. Ми ніколи не могли подумати, що в 21 столітті з нами повториться станеться те саме, що й з нашими предками. Коли ми схиляємо голови перед пам’яттю невинно вивезених із Берегова та Закарпаття угорців та німців, згадаймо невинно загиблих дітей та дорослих у російсько-українській війні, тих, хто страждає від гонінь».

Після промов зачитали імена понад трьохсот жертв із Берегова, відтак поклали вінки пам’яті до стіни реформатської церкви. Меморіальний захід продовжився смолоскипною ходою, після якої учасники заходу поклали вінки до пам’ятної дошки біля входу до Берегівської школи № 5. Відтак запалили свічки біля пам’ятника жертвам «маленьких робіт» на площі Пушкіна.

Фото: ГО «Про Культура Субкарпатіка»

Еніке Вараді/Várady Enikő/Kárpátalja hetilap