З трьох днів – вічність: у Берегові вшанували пам’ять жертв так званих «маленьких робіт»

У листопаді 1944 року радянська влада призвала понад десять тисяч цивільних чоловіків із Закарпаття на «триденні відновлювальні роботи». Однак угорські та швабські молоді люди, батьки та люди похилого віку так і не повернулися до своїх домівок: їх пішки під конвоєм відправили до концтабору в Сваляві, а звідти – до трудових таборів ГУЛАГу. Багато з них загинули там, про їхні могили досі немає достовірної інформації, а більшість із тих, хто повернувся додому, через важкі наслідки перебування в нелюдських умовах прожили недовго.

18 листопада в Берегові відбулося вшанування пам’яті жертв так званих «маленьких робіт». Захід організували ГО Pro Cultura Subcarpathica, Закарпатський угорський університет ім. Ференца Ракоці ІІ, мерія міста та історичні церкви.

Ушанування розпочалося на подвір’ї Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ, де присутні, зокрема заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття, очільник Берегівського районного осередку організації Йожеф Шін, поклали вінки до статуї Петера Матла «У кайданах» (Gúzsban).

Далі учасники перейшли до реформатської церкви. Там відбулося екуменічне богослужіння, яке очолили єпископський вікарій Мукачівської дієцезії римо-католицької церкви, настоятель берегівської парафії Янош Молнар, декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко, пастор реформатської церкви Ференц Тарацкьозі.

Відтак виступив Адам Дерґан, заступник директора Комітету національної пам’яті. Він, зокрема, підкреслив, що тепер поняття ГУЛАГу, Гупві та «маленьких робіт» майже нічого не означають для молодих людей, хоча й залишаються нагадуванням про одну з найбільших трагедій угорського народу ХХ століття. Наголосив також на завданнях Комітету щодо збереження пам’яті, вивчення історії та передачі знань наступним поколінням. «Такі події […] допомагають гідно вшанувати пам’ять та подолати міжпоколіннєві травми», – сказав гість.

Поділився думками і ректор Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко. У своєму виступі він згадав про складне історичне й географічне середовище, у якому опинилися угорці Закарпаття, та попри це зуміли вижили як громада й у ХХІ столітті. «Без розгалуженого коріння майже неможливо втриматися», – зазначив ректор.

За його словами, міцність громади забезпечують спогади про минуле, мова та культура, але це коріння залишається міцним, лише якщо ми час від часу його підживлюємо. Ректор подякував усім присутнім за спільне збереження пам’яті про минуле. За його словами, «поки є що і кого пам’ятати, коріння живе та живить нас».

Після цього гості зачитали імена понад 300 жертв із Берегова та поклали вінки пам’яті до стіни реформатської церкви.

Захід продовжився ходою зі свічками до пам’ятної дошки на будівлі Берегівської школи №5 ім. Тараса Шевченка й завершився покладанням вінків до меморіалу на Сінній площі.

KV