«Угорські мелодії» влаштували концерт до 140-річчя з дня народження Бели Бартока

Камерно-інструментальний ансамбль «Угорські мелодії» до 140-річчя з дня народження Бели Бартока виступили зі святковим концертом в Закарпатській обласній філармонії.

Від ведучої Ріти Шимон глядачі змогли дізнатися про багато цікавих фактів із біографії та професійної діяльності Бели Бартока. Ймовірно, мало кому відомо, що відомий угорський композитор, музикознавець-фольклорист провів частину свого дитинства на Закарпатті, у місті Виноградово.

Під керівництвом Діани Гавати учасники ансамблю у великому залі ужгородської філармонії представили різноманітність Бартока та спробували наблизити до глядачів дисонансне співзвуччя музики композитора, який народився у місті Нодьсентміклош, тепер Синніколау-Маре, Румунія. Його батько, Бела Барток старший, був директором сільськогосподарського училища у цьому невеликому місті, мати (у дівоцтві Паула Воіт) була там же вчителькою. Маленький Бела рано став напівсиротою, йому було сім років, коли помер його батько. Тоді мати була змушена сама утримувати родину. Вона отримала роботу в школі міста Виноградів, тож у 1888 році родина переїхала туди. Після закінчення початкової школи Бела Барток продовжив навчання у Виноградівській народній школі.

Перші свої твори Баток написав ще у Виноградові. Мати розуміла, що видатний музичний талант її сина у Виноградові не зможе розвиватися. Тому в 1891 році вона відправила його вчитися у гімназію в місто Надьварад (тепер Орадя, Румунія), де Барток не почувався добре, тож він повернувся у Виноградів. 1 травня 1892 року у великому залі округу Угочанської жупи організували благодійний концерт, де хлопець міг представити свій талант широкій публіці. На той час Бартоку було лише 11 років. Серед глядачів був і Ласло Ацел, високоповажний чиновник управління освіти Угочанської жупи, котрий, побачивши видатний талант, дав удові Барток один рік безоплатної відпустки, щоб вона відвезла свого сина до Братислави. З ним переїхала вся родина й до Виноградова вони вже не повернулися.

«Найкращими днями мого життя були ті, які я провів у селах, із селянами», – писав у своїх спогадах Бела Барток.

У Братиславі він вивчав музику у сина Ференца Еркеля, Ласло, в 1899 році переїхав до Будапешта і продовжив навчання в Музичній академії за спеціальністю фортепіано та композиція. У 1904 році разом із Золтаном Кодайем займався збором угорського музичного фольклору, з цією метою їздив по селах різних провінцій. Пісні записував на елементарний фонограф, часто у складних обставинах, але робив усе можливе, щоб йому заспівали прості селяни. На початку XX століття він збирав угорські та українські народні пісні на території сучасного Закарпаття.

Під час концерту у виконанні вокаліста Іштвана Халуса прозвучала народна пісня «A csitári hegyek alatt», яка залишилася нам у спадщину з колекції Кодайя. У музичному супроводі Оніко Надь та Євгена Цанько на акордеонах, прозвучала в’язанка з народних пісень.

Із циклу композицій для дітей в народному стилі ансамбль представив глядачам 10 пісень.

Окрім добре відомих аранжувань, особливих за звучанням інструментальних творів та пісень, ми також мали можливість насолодитися виступами запрошених молодих виконавців. Серед них і лауреатка угорського конкурсу з пошуку молодих талантів «Szól a fülemüle!» у категорії інструментальна солістка Ребека Дзябко. Молода виконавиця народних пісень із міста Чоп, яка раніше брала участь і в іншому конкурсі з пошуку талантів «Fölszállott a Páva», виконала низку народних пісень села Рафайново із колекції Бартока.

На концерт завітав і дитячий вокально-інструментальний ансамбль «Естерланц» Ужгородської дитячої школи мистецтв, художній керівник – Рейка Рівіс. Ансамбль виконав народні пісні й танці.

Музичне тріо «Con-temp» (Агнеса Бачинська, Діана Гавата та Катерина Гажо) захопило публіку мелодіями Френсіса Пуленка, переметнувши від народних пісень до світу класичної музики. Ми дізналися, що французький композитор кілька разів зустрічався з Бартоком під час його концертів у Європі, у них зав’язалася дружба. Пуленк високо цінував свого угорського колегу і як композитора, і як піаніста.

На завершення камерно-інструментальний ансамбль «Угорські мелодії» виконав сатмарські мелодії, під час яких затанцювали Андрея Торбич та Вадим Бобинець.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap