У селі Чомонин установили оновлений надгробний пам’ятник родини сільських учителів

Останню пам’ять про родину Діче, кілька поколінь якої вчителювали в селі Чомонин, – надгробну плиту одного з її членів – знайшли учні та педагоги місцевої школи сім років тому, коли очищали територію старого кладовища. З ініціативи директора навчального закладу Шандора Надя на цвинтарі, який не використовується з 1944 року, було встановлено оновлений надгробний пам’ятник. Історію родини, яка вчила та виховувала кілька поколінь місцевих мешканців, селяни пригадали в рамках меморіального заходу біля пам’ятника.

Директор Чомонинської гімназії, голова місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття Шандор Надь повідомив, що старе кладовище використовувалося протягом багатьох століть ще до появи села. Востаннє поховання тут провели в 1944 році. За словами директора школи, у часи його дитинства на цій території ще стояло з 60–80 надгробків, але нині вже не залишилося жодного, окрім згаданого пам’ятника. На окраїні старого кладовища Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) у 2014 році встановило вирізьблені з дерева два інформаційні панно. На одному з них угорською, українською та англійською мовами зазначено, що на цьому місці під час розкопок були виявлені поховання бронзової та залізної доби ХІХ–XVI ст. до нашої ери. На другому панно історія місцини доповнена картою, на якій показані виявлені археологічні пам’ятки, а також малюнки та фотографії знайдених предметів бронзової та залізної доби.

Шандор Надь, який досліджує історію села, наголосив, що старе кладовище – справжнє сакральне місце Чомонина, адже тут проводили поховання наші предки з часів гонфоглалашу – завоювання угорцями нової батьківщини. Після виявлення надгробної плити одного з членів родини Діче директор почав досліджувати історію сім’ї, що походить з поселення Вамошатя (нині Угорщина), члени якої в 1627 році отримали від короля Фердинанда ІІ дворянську грамоту. На встановленій тепер плиті написано: «Тут спочиває Діче Ендрене Пірошка зі своїми дітьми, 9 жовтня 1863 – 31 серпня 1927». Як вдалося з’ясувати, Ендре Діче та його дружина Пірошка одружилися 3 лютого 1880 року. У шлюбі в них народилося 14 дітей, з яких лише семеро дожили до дорослого віку. Голова родини протягом 1876–1903 років працював учителем у церковній школі села Чомонин, а потім став директором державної.

Як свідчать архівні матеріали, Ендре Діче помер у 84-річному віці 17 березня 1941 року. Його поховали 19 березня за канонами реформатської церкви в с. Чомонин, імовірно, поруч із дружиною. Їхня десята дитина, син Ендре, який народився 25 березня 1896 року, також учителював у сільській школі в період чехословацької, а потім угорської доби на Закарпатті. Сім’я, члени якої тривалий час були визначальними постатями в Чомонині, покинула його в жовтні 1944 року. Тож нині відновлена ​​надгробна плита залишається в селі останнім спогадом про них.

Заступник голови ТУКЗ-КМКС Гейза Гулачі привітав Шандора Надя з проведеним ґрунтовним дослідженням історії населеного пункту. Він також наголосив, що з радістю підтримав ініціативу з відновлення пам’ятника, адже, за його словами, «хто не цінує минулого, той не заслуговує на майбутнє». «У різні епохи були люди, які вірно служили своїй нації. Такою була й сім’я Діче. Залишається лише сподіватися, що, як і в ті часи, сьогодні знайдуться люди, яким небайдужа доля угорської нації, а тому зроблять усе для неї. Бажаємо, щоб так і було», – сказав Гейза Гулачі.

Пастор реформатської церкви села Шандор Почаї, у свою чергу, наголосив: «Пам’ятати, шанувати та дякувати – це не лише християнський, але й основний людський обов’язок. Це не від лукавого, коли ми повинні зупинитися біля могили сім’ї, яка залишила цінність за собою. Великий подарунок, коли хтось використовує свої таланти […] Не камінь, не надгробок є тим, про що ми повинні пам’ятати, а те, що залишила по собі ця родина», – наголосив пастор.

Участь у заході взяли також голова Великодоброньської територіальної громади Ференц Надь, його заступник Балінт Гадар, голова фракції «КМКС» ПУУ в раді ОТГ Ласло Гіді, староста села Чомонин Андраш Бакша, вчителі місцевої гімназії та селяни, які поклали вінки на могилу.

На завершення заходу Шандор Надь висловив вдячність Фонду ім. Габора Бетлена за фінансову підтримку, Гейзі Гулачі за сприяння, керівництву територіальної громади за дозвіл установити надгробок, а також церкві за допомогу в дослідженні архівних документів.

Жолт Бадо/Badó Zsolt/Kárpátalja hetilap/ Тижневик Kárpátalja