19 листопада пам’ять жертв сталінських репресій – тих, кого 79 років тому під приводом участі в триденних відбудовних роботах депортували в радянські трудові табори смерті, – ушанували і в селі Чома на Берегівщині.
Найбільша трагедія в історії закарпатських угорців сталася в листопаді 1944 року, коли радянські війська, які окупували край, зібрали чоловіків віком від 18 до 60 років: синів, братів, батьків, дідів угорської та німецької національності – під приводом «маленьких робіт» і відправили спочатку до концентраційного табору в Сваляві, а звідти до Старого Самбора. Ті, хто пережив цей шлях, були вивезені в табори ГУЛАГу за тисячі кілометрів від дому та родин. Згідно з даними досліджень, із Закарпаття депортували 30 тисяч людей, понад десять тисяч з них уже ніколи не повернулися в рідний край.
Після богослужіння учасники заходу зібралися біля пам’ятної дошки, установленої на стіні місцевої греко-католицької церкви, де за духовний упокій жертв депортації молитву виголосив декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко.
Староста села Світлана Ковач підкреслила важливість збереження пам’яті. За її словами, щороку місцеві жителі збираються перед пам’ятною дошкою, на якій викарбувані імена їхніх предків, які не повернулися додому.
Голова місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) села Чома Янош Рац наголосив: «І сьогодні ми черпаємо сили для подолання труднощів, згадуючи наших вивезених предків, захоплюючись їхньою витримкою». Розповідаючи про ті події, Янош Рац зауважив, що восени 1944 року кількість жителів чоловічої статі в селі значно зменшилася, зокрема 46 із вивезених до таборів так більше ніколи й не побачили своїх рідних. «Люди, які повернулися додому, розповідали про жахи, пережиті ними в трудових таборах. Це ніколи не повинно повторитися», – додав він.
Потім Вів’єн Беца продекламувала вірш, і після спільного виконання національної молитви угорців присутні поклали вінки до пам’ятної дошки.
20 жовтня голова Сюртівської територіальної громади Арпад Пушкар вручив пастору Паладь-Комарівців Аттілі Ковачу документи про право власності на будівлю колишньої церковної школи.
«Сьогодні ми поставили крапку в старій справі. Будівля колишньої церковної школи була конфіскована після Другої світової війни. Тут функціонувала школа, затим пошта. Після двох років судової тяганини будівлю передали Сюртівській громаді. Ми підготували необхідні документи і рішенням ради ОТГ повернули будівлю законному власнику – реформатській парафії Паладь-Комарівців. Є всі необхідні документи, що підтверджують право власності. Шановний пасторе, відтепер, через 78 років, ця будівля повертається церкві. Кажуть, органи місцевого самоврядування служать владі, а за радянських часів вони взагалі не мали іншого вибору. Тепер є можливість повернути колишню церковну власність, користуйтеся нею на свій розсуд», – зазначив очільник територіальної громади Арпад Пушкар.
Він додав, що земельну ділянку під будівлею також планують передати церкві, відповідне рішення рада ухвалить на найближчому засіданні. Пов’язані з цим витрати оплатить орган місцевого самоврядування.
Пастор села Паладь-Комарівці Аттіла Ковач, у свою чергу, подякував голові територіальної громади, а також старості села, очільниці місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпатті Бернадетті Надь.
«Здійснилася мрія 78-річної давнини, – наголосив Аттіла Ковач. – Сьогодні один із найвизначніших днів за останні 30 років в історії місцевої реформатської парафії».
За словами пастора, будівля слугуватиме церковній громаді. Деталі ще узгоджуються з керівництвом церкви. У найближчих планах зведення паркану.
На загальних зборах місцевого самоврядування області Бараня (Угорщина), за поданням голови Ларла Ері, очільнику молодіжного крила Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Іштвану Добші вручили нагороду «За угорську національну ідентичність».
У заході взяв участь зокрема і Державний секретар з питань національної політики Угорщини Арпад Янош Потапі.
«Мав можливість зустрітися із давніми колегами, з якими співпрацюємо вже багато років. Вони серед тих, хто підтримує закарпатську громаду від початку і донині. Хоча нагороду отримав я, насправді це спільна відзнака. Як колишній голова сільської ради, розділяю цю нагороду зі своїми колегами та депутатами, а як очільник Молодіжної організації ТУКЗ-КМКС — із членами правління та активістами.
Незважаючи на нинішні виклики, ми стоїмо і продовжуємо працювати.
Висловлюю вдячність усім своїм друзям в області Бараня», – йдеться у дописі Іштвана Добші на його сторінці у Facebook.
Меморіальний захід до річниці страти угорських повстанців після поразки Угорської революції 6 жовтня організували Громадська організація Pro Cultura Subcarpathica, Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) та Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ.
Дійство розпочалося у фойє Закарпатського угорського інституту.
«6 жовтня – день жалоби угорського народу, в цей день угорці всього світу згадують про тринадцятьох високопоставлених офіцерів армії, які загинули героїчною смертю в Араді, та графа Лайоша Баттяні, прем’єр-міністра першого незалежного уряду Угорщини, який був страчений у Пешті», – наголосив під час виступу присутній на заході державний секретар з питань стратегії Угорщини Міклош Пані. «За Батьківщину і свободу вони віддали найдорожче — своє життя», – додав він.
«Реванш Габсбурзької імперії мотузками та кулями пов’язав офіцерів угорського, сербського, хорватського, вірменського, німецького та австрійського походження в єдине ціле, що неможливо стерти з пам’яті угорської історії, зробив їх вічними мучениками угорської свободи, вічними членами товариства угорських борців за свободу, – підкреслив держсекретар. – Громада не перестає існувати, доки є люди, які відзначають подібні свята, котрі пам’ятають про подвиги своїх предків, адже національні свята – це події, котрі символізують нашу єдність».
«Хоча 6 жовтня 1849 року – скорботний день в історії Угорщини, проте наші серця сповнені не лише скорботою, а й гордістю, вірою, волею, надією та силою. Адже нам є чим пишатися, є на що спертися. За нашими плечима – історичні, політичні, культурні та наукові досягнення. Не тільки в минулому, а й у сьогоденні, – наголосив Міклош Пані. – З такою спадщиною, завдячуючи володінню однією з найунікальніших мов у світі, винятковому способу мислення, сумлінній, наполегливій праці та вірі в Бога наступні покоління теж зможуть цього досягти».
«Поки угорці є на світі, наш обов’язок – зберігати історичну пам’ять. Свобода – це не щось очевидне. Її здобуття та збереження – це боротьба, яка часто вимагає жертв, навіть мучеників, які ціною свого життя застерігають нащадків шанувати та зберігати те, за що боролися наші предки, чого досягли, а потім втратили, потім здобули, те, що згодом у них знову було відібрано, але з часом знову було повернуто. Ми повинні захищати свободу в Угорщині, за її межами, у всьому Карпатському басейні, в Європі, щодня і протягом століть», – наголосив держсекретар.
Звертаючись до присутніх, Міклош Пані підкреслив: «Жоден угорець не залишився покинутим напризволяще. Ми тут із вами на Закарпатті. Ми стоїмо поруч із закарпатськими угорцями і в розпал війни, яка триває в Україні. Ми підтримуємо їхні організації, навчальні заклади, громади та церкви, щоб зберегти та передати свою угорську ідентичність. Ми підтримуємо їх, щоби вони процвітали на своїй батьківщині, зберегли головні цінності, мову і культуру. […] Усі угорці мають право користуватися рідною мовою та зберігати свою ідентичність, так само, як і меншини, які проживають в Угорщині, можуть робити це безперешкодно. Крім того, не забуваймо, що закордонні угорські громади завжди залишатимуться особливим ресурсом угорської нації, адже вони – важливий міст між країнами, в яких вони проживають, та Угорщиною. Цю надзвичайну можливість усвідомили та усвідомлюють дедалі більше країн, як і те, що місцеві угорські громади слід розглядати не як тягар, а як цінність, особливо, якщо члени цих угорських громад жертвують своїм життям за свободу і за свою країну», – додав держсекретар.
Після промови угорського високопосадовця виступили студенти кафедри історії та суспільних дисциплін Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці, котрі пригадали події 6 жовтня 1849 року. А студентка кафедри угорської філології продекламувала тематичний вірш Ервіна Араньоші.
Відтак меморіальний захід продовжився на території Культурного центру ім. Жиґмонда Перені, що на околиці Берегова, де до присутніх звернувся очільник міського осередку ТУКЗ-КМКС Іштван Молнар. Він зокрема нагадав, що Жиґмонд Перені, котрий також став мучеником Угорської революції та визвольної боротьби 1848-49 років, народився у цій будівлі 18 листопада 1783 року.
«Кажуть, той, хто не має міцного коріння в історії, того вітром здує, і це правда. Але коріння потрібно підживлювати. Якщо в природі коріння живиться водою, то в суспільстві – свідомістю, збереженням пам’яті», – зазначила в інтерв’ю журналістам голова Громадської організації Pro Cultura Subcarpathica, президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Ільдико Орос. «Пам’ять про людину може жити до 150 років, бо до тих пір про неї ще пам’ятають нащадки, внуки та правнуки. Наша історія сягає глибше, тому ми маємо сягнути коріння історії нації та звернути увагу на всі моменти, які допомагають нам триматися тут, у Карпатському басейні, де ми народилися. Наші свята – про це, цьому ми навчаємо і студентів», – додала вона.
В рамках заходу з тематичною програмою виступили і студенти Фахового коледжу Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ.
На завершення присутні поклали вінки до пам’ятної дошки Жиґмонду Перені, встановленої на стіні будівлі Культурного центру.
Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) 6 жовтня у Виноградові вшанувало пам’ять мучеників Угорської революції та визвольної боротьби 1848-49 років. У меморіальному заході взяв участь зокрема і держсекретар з питань стратегій Угорщини Міклош Пані, котрий під час виступу наголосив, що всі угорці у ці важкі часи стоять поруч із закарпатськими угорцями, всебічно підтримуючи їх.
«Угорська громада Закарпаття перебуває у найважчій ситуації з-поміж інших закордонних угорських громад через війну, яка триває півтора року. Ці події – сполучна ланка для всіх угорців Карпатського басейну. Мета мого візиту – засвідчити, що закарпатська угорська громада важлива для нас, і ми будемо допомагати, чим зможемо. […] Можемо пишатися не тільки своїм минулим, важливими є також наші політичні, історичні та наукові досягнення і після 19 століття. Як, наприклад, маємо двох науковців, які цього тижня стали лауреатами Нобелівської премії. Усе це – меседж, який має надавати сил і закарпатським угорцям», – наголосив держсекретар.
На заході, який відбувся у дворі Виноградівської середньої школи №3 ім. Жиґмонда Перені, очільник місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Золтан Кудрон, вітаючи присутніх, зазначив: «Наприкінці дванадцяти пунктів – вимог війни за незалежність, що почалася в 1848 році, – тогочасна влада поставила крапку кров’ю тринадцятьох мучеників Арада. Жертвою кривавої відплати тоді став і Жиґмонд Перені, який до кінця боровся за волю з високо піднятою головою, заклавши тим самим основу для нашого сьогодення. Ми пишаємось ним і бережемо пам’ять про нього!»
«6 жовтня – день жалоби для угорського народу. Страта арадських мучеників – це рана, заподіяна духовності та свідомості нації, і вона ще й досі повністю не загоїлася. Тільки плин часу, віра в Бога та збереження нації можуть залікувати цю рану, – повідомив кореспонденту нашого видання заступник голови ТУКЗ-КМКС Йосип Борто. – Нічого не стається випадково. Чи трапилася страта арадських мучеників із волі Бога чи ні, ми не знаємо, але можна з упевненістю сказати, що Всевишній прагне для нас найкращого в кожній ситуації, і ми повинні чинити так само». За словами політика, однією з головних чеснот арадських мучеників була вірність. Вірність присязі, своїй нації. Вони ризикували і жертвували життям за ідею свободи, за незалежність нації. Вони мужньо сприйняли події, не брехали, не відрікалися, хоча на кону опинилося їхнє життя. Мужність — друга головна чеснота арадських мучеників. Чим живилися їхня відданість і мужність? З віри в Бога. За словами Йосипа Борто, пам’ять про мучеників Арада житиме вічно, адже вони символізують віру, надію, волелюбність, вірність, героїзм, прагнення до справедливості та мужність угорського народу. Сьогодні угорський народ потребує сміливих і вірних патріотів. Тих, які не бояться говорити правду, захищати її та боротися за неї, котрі вірні справі нації та громади.
На заході також виступили учні Виноградівської середньої школи №3 ім. Жиґмонда Перені та Закарпатського угорського ліцею. Урочистість атмосфери підкреслив і виступ струнного квінтету викладачів Виноградівської музичної школи ім. Бейли Бартока.
На завершення присутні поклали вінки пам’яті до погруддя Жиґмонда Перені.
Угорщина підтримує Закарпаття, підтримує людей, які тут проживають, „підтримує угорську громаду на Закарпатті, підтримує гарантування їхніх фундаментальних прав, підтримує відновлення їхніх мовних прав”, заявив міністр канцелярії прем’єр-міністра Угорщини Гергей Гуляш у неділю на відкритті Берегівського навчального центру Колегіуму ім. Матяша Корвінуса (Matias Corvinus Collegium -MCC).
На церемонії відкриття нового навчального центру КМКС у Берегові Гергей Гуляш подякував губернатору Закарпаття Володимиру Микиті за те, що він завітав на захід, продемонструвавши, наскільки „співпраця між угорцями та українцями важлива в такий складний час”. Серед угорських етнічних груп закарпатська громада перебуває у найскладнішому становищі. Угорщина підтримує Закарпаття, „завжди, в усі часи і всюди підтримує людей, які тут живуть, підтримує угорську громаду на Закарпатті, підтримує гарантування їхніх фундаментальних прав, підтримує відновлення їхніх мовних прав”, – зазначив він. Гергей Гуляш подякував усім, хто зробив можливим відкриття закладу та нової будівлі навчального центру. Угорщина засуджує російську агресію, розв’язання війни і порушення територіальної цілісності України, заявив міністр. Він нагадав, що з початку війни Україна, і зокрема Закарпаття, отримує безперервну фінансову підтримку.
Обсяг грошової допомоги Угорщини з початку війни перевищив 35 мільярдів форинтів. Благодійні організації доставили в Україну тисячі тонн пожертвувань на суму близько 10 мільярдів форинтів і у співпраці з угорською державою забезпечили прийом десятків тисяч біженців з України та транзит понад мільйона біженців через територію Угорщини, заявив Гергей Гуляш. Щодо двосторонніх відносин, він підкреслив: для Угорщини важливі добросусідські відносини, „вона хотіла б бути другом України”, але „односторонні жести, навмисні непорозуміння і дії, які порушують права угорської громади, не дозволяють цього зробити”. Гуляш Гергей заявив, що Україна справедливо посилається на міжнародне право, скаржачись на порушення свого суверенітету, але водночас вона „ігнорує основні права і міжнародні норми національних меншин, які проживають на її території”. Угорці, які боролися і жертвували своїми життями за свободу України, заслуговують на те, щоб їх вважали своїми і щоб їм повернули те, що країна відібрала у них, „перш за все, вільне використання рідної мови скрізь, але особливо в освіті”, – зазначив він.
За словами Гергея Гуляша, нова будівля МСС – це підготовка до кращого післявоєнного майбутнього вже сьогодні. За його словами, Колегіум МСС „пропонує унікальну можливість для талановитої молоді, починаючи з 10-річного віку, навчатися в аспірантурі в Карпатському басейні та в Угорщині”. Давайте молитися і працювати за те, щоб війна якнайшвидше закінчилася і якнайшвидше настав мир, підсумував прем’єр-міністр.
Віктор Микита, голова Закарпатської військової адміністрації, подякував Угорщині за гуманітарну допомогу Україні. За його словами, без різних національних громад, які проживають тут, Закарпаття ніколи не було б таким, яким ми його знаємо. „Люди живуть тут у мирі та толерантності вже тисячу років, і я зроблю все можливе, щоб так було і в майбутньому”, – зазначив Микита. МСС відкрив свої двері в Берегові шість років тому. З того часу, незважаючи на труднощі війни, діяльність закладу продовжує розширюватися, і зараз він починає новий навчальний рік із 234 учнями у своєму новому, більш просторому та сучасному центрі.
Керівництво Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) вважає прикрим той факт, що поки триває судовий розгляд щодо безпідставного звільнення директора середньої школи №3 ім. Ференца Ракоці ІІ Мукачівська міськрада призначила нового керівника навчального закладу. Неприйнятним є й те, що призначення нової директорки, яка жодним чином не пов’язана із закладом та громадою, відбулось ультимативно, без узгодження з колективом і батьками та без консультацій з громадськими організаціями. Такий спосіб призначення ставить під сумнів наміри керівництва міста зберегти угорськомовне навчання в загальноосвітній школі.
8 липня, у 500-й день війни росії проти України, у Будинку культури в Берегові провели масштабний благодійний захід «500 днів незламності» який відбувся, зокрема, за підтримки Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС).
У рамках дійства організатори прагнули ще раз подякувати всім, хто протягом останнього надзвичайно складного періоду підтримав роботу територіальної громади, її мешканців та вимушених переселенців. Крім того, захід мав і благодійну мету. Зібрані кошти спрямують, зокрема, на підтримку Берегівської центральної районної лікарні ім. Бертолона Ліннера.
«500 днів тому наше життя розділилося на дві частини – довоєнний період і час війни. 24 лютого 2022 року закарбувалося в нашій свідомості як початок злочинної агресії росії проти України. 500 днів болю, 500 днів сліз, 500 днів втрат, 500 днів гніву, віри, надії, гідності, 500 днів боротьби і 500 днів стійкості. За останні 500 днів увесь світ об’єднався заради України, а український народ продемонстрував свою мужність та героїзм», – прозвучали на початку заходу зворушливі й водночас сповнені надії слова.
У дійстві взяли участь гості з-за кордону, керівники сусідніх територіальних громад, представники українських та закордонних міст-побратимів, благодійних і громадських організацій, релігійних конфесій, рідні воїнів, які загинули на війні. Після представлення гостей присутні переглянули документальний фільм «500 днів незламності», у якому зазначалося, що ось уже пів тисячі днів ми знову і знову переживаємо 24 лютого, але сил нам додають витримка та віра в нашу перемогу.
У пам’яті місцевих мешканців завжди житимуть усі, хто віддав своє життя за перемогу України: воїни, мирні жителі, герої та героїні, дорослі та діти, усі загиблі захисники. Присутні вшанували пам’ять полеглих у боях з агресором хвилиною мовчання.
«Основна мета благодійного заходу – подякувати за підтримку, надану нашій територіальній громаді в цей непростий період. Я вдячний всім, хто присутній у залі, а також усім, хто з певних причин не зміг узяти участь у сьогоднішньому дійстві», – наголосив, відкриваючи захід, голова Берегівської міської територіальної громади Золтан Бабяк. Він вручив присутнім символічний подарунок – подяку за надану підтримку – і попросив розмістити її на видному місці у своїх кабінетах.
Під час виступу міський голова звернув увагу на ще один важливий факт – підтримку спеціалістів, які попри всі труднощі залишилися на території громади і продовжують повною мірою виконувати свої обов’язки. Це працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій, швидкої допомоги, комунальних підприємств та вчителі.
«Сьогодні ми з повагою схиляємо голови перед нашими героями, які й досі знаходяться в окопах, захищають країну, прибирають руїни, рятують людей від ворожих куль, займаються волонтерством, координують гуманітарну допомогу з тилу. Ми пишаємося нашим незламним народом, який крок за кроком з вірою в серці йде до нашої перемоги і миру – ось уже пів тисячі днів. Вічна слава нашим героям, які віддали своє життя, щоб ми могли й далі жити і працювати», – наголосив Золтан Бабяк і побажав, щоб віра кожного в перемогу залишалася незламною, а над нашими дітьми завжди було мирне небо. «Незалежно від того, наскільки важкі часи ми переживаємо, завжди пам’ятаймо, що колись алмаз був простим шматком мінералу, який чудово справився навіть під великим тиском!» – додав він.
«Берегово та Берегівщина стали мирним прихистком під час цієї війни, а також пунктом розподілу гуманітарної допомоги, адже в перші тижні після початку війни з інших населених пунктів України сюди прибули десятки тисяч людей. Був період, коли на території району знаходилося 120–150 тисяч вимушених переселенців, які покинули свої рідні домівки, – зазначив голова Берегівської районної військової адміністрації Віталій Матій і додав: – Зараз на Берегівщині перебувають близько 40 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Частина з них знайшла тут тимчасовий прихисток, а багато хто й постійне місце проживання». Вимушені переселенці потребували допомоги, і чимало людей долучилися до її надання. Віталій Матій подякував усім, хто підтримав наших співвітчизників у важкі часи, а також захисникам країни за витримку.
«Я дуже хочу, щоб росія зрозуміла урок цієї війни: правда на нашому боці, тому перемога теж має бути наша, Україна повинна перемогти! […] Я хотів би, щоб росія зрозуміла, що навіть слабкий мир кращий за криваву війну», – зазначив у своєму виступі Почесний консул України в м. Сегед Шандор Ровт. Він також наголосив на важливості того, щоб допомога вела до миру і війна якомога швидше закінчилася.
«Важливо, аби всі жителі Берегова відчували, що Будапешт усебічно підтримує місцеву громаду», – заявив під час свого виступу мер угорської столиці Ґерґей Корачонь. «Будапешт – це місто мостів не лише у фізичному, а й у духовному значенні цього слова. Я тримаю в руках одну з тисяч заклепок, які скріплювали Ланцюговий міст. Любов і солідарність між нашими містами – це заклепка, яка єднає угорців, український та угорський народи, усі мирні народи Європи. Хочу висловити нашу солідарність з усім народом України. Сподіваємось на швидкий і справедливий мир!» – наголосив Ґерґей Корачонь, вручивши Золтану Бабяку символічний подарунок.
«Уряд та народ Угорщини віддані миру. І не тільки миру, але й наданню допомоги незалежно від національності», – наголосив очільник XXI району Будапешта (Чепел) Ленард Борбей. За його словами, він радий, що зустрівся в нашому краї з угорцями з багатьох куточків Карпатського басейну, які зібралися разом, аби допомогти людям, котрі тут живуть.
«Окрім героїв, які воюють на фронті, поваги заслуговують і герої, які залишилися тут і виконують свою роботу на місцях», – зазначив Ленард Борбей. Він також запевнив, що жителі Берегова можуть і надалі розраховувати на допомогу мешканців Чепела.
Голова Комітету національної єдності парламенту Угорщини Карой Пенцел зазначив, що підтримка Закарпаття та України важлива незалежно від національності. «Якщо згадати довоєнні часи, то ми по праву можемо пишатися останніми десятьма роками, протягом яких чимало зробили для розвитку національної політики, адже ми не самотні. Це велике досягнення, оскільки угорці – незалежно від того, живуть вони в Угорщині чи за її межами, – тепер знають, що вони не самі. Єдність особливо важлива в складних ситуаціях, подібних до нинішньої, адже ця страшна війна триває вже 500 днів. Ми винесли уроки з жахів ХХ століття, тому сьогодні наголошуємо, що потрібні якнайшвидші переговори про перемир’я та мир», – зазначив Карой Пенцел.
«Моя повага всім тим, хто вистояв і продовжує працювати тут у цей воєнний час, обтяжений людською драмою. Ми солідарні та співчуваємо однаково всім закарпатцям, угорцям та українцям, усім постраждалим від війни, і, звісно, допомагаємо в міру наших сил», – зауважив очільник Загальних зборів області Саболч-Сатмар-Берег, голова Європейського об’єднання територіального співробітництва ТИСА (ЄОТС ТИСА) Оскар Шестак. За його словами, ЄОТС виконало велику роботу як у зборі допомоги, так і в її доставці. «Ми маємо й надалі допомагати, жертвувати та виявляти солідарність. Не слід звикати до війни, треба боротися за справедливий мир», – заявив Оскар Шестак.
У відеозверненні присутніх привітав Олівер Квілінг, керівник району Оффенбах (Німеччина), який минулого тижня відвідав наш край. У рамках візиту було підписано декларацію про наміри з міським головою Золтаном Бабяком щодо довгострокового дружнього міжнародного співробітництва у сфері економічного, культурного та науково-технічного розвитку.
Після вітальних промов відбулася зворушлива й надихаюча культурна програма, у рамках якої виступили співаки, танцюристи, хори, ансамблі, музиканти, артисти територіальної громади. На площі перед Будинком культури та у фойє представили виставку дитячих малюнків, спільну експозицію художників з України, Угорщини, Словаччини та Боснії і Герцеговини, а також виставку декоративного мистецтва «Слава Україні» берегівського художника-різьбяра Анатолія Сакалоша.
Під час заходу неодноразово наголошувалося на його благодійному характері. Підрахунок пожертв ще триває. На що конкретно піде зібрана сума, буде повідомлено пізніше.
На пам’ять про річницю підписання Тріанонського договору 31 травня 2010 року парламент Угорщини визначив 4 червня Днем національної єдності угорського народу. В цей день угорці по всьому світу, зокрема і на Закарпатті, вшановують єдність угорського народу та її силу. Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) щороку організовує меморіальні дійства в краї, і, хоча, через війну чимало заходів довелося скасувати, вінки пам’яті все ж поклали у звичних символічних місцях.
У центрі села Геча, що на Берегівщині, у 2013 році заклали площу на честь єдності угорського народу, із «Деревом життя» посередині. Учасники заходу поклали вінки до знаку, серед них, зокрема, консулка Угорщини в Ужгороді Олександра Чізмадіа, голова Берегівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін, секретар ТУКЗ-КМКС з економічних та самоврядних питань, староста села Андраш Мештер, очільниця місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Катерина Попович. Під час покладання атмосферу підкреслив спів місцевого народного ансамблю, у виконанні якого прозвучала в’язанка тематичних пісень.
«Вважаємо дуже важливим пам’ятати про цей день. Це вже не день жалоби, а день єдності угорців, свято, коли ми відчуваємо, що, незалежно від того, де ми знаходимось у світі, в межах Угорщини чи за її межами, в Америці чи Бразилії, ми – одна нація, і це нам на Закарпатті надає сил. Які б важкі часи ми не переживали, ми знаємо, що за нами стоїть вся нація, і не лише десять мільйонів угорців, а багато інших у всьому світі», – повідомив нашому виданню Андраш Мештер.
Показ фільму-вистави «Молидиця Дейріне», що був поєднаний із зустріччю з глядачами акторів стрічки, організований Товариством угорської культури Закарпаття (КМКС) та Закарпатським обласним угорським драматичним театром за підтримки угорської Програми Дейріне, відбувся і у Виноградові. Після презентації стрічки виконавиця головної ролі, володарка премії ім. Марі Ясаї Вікторія Торпої, відповідаючи на запитання глядачів, розповіла про свою творчість, фільм, закулісся, а також про реалізацію Програми Дейріне.
Модераторкою розмови з акторкою Вікторією Торпої стала керівниця Виноградівського офісу ТУКЗ-КМКС Катерина Кудрон.
«Ми запросили на показ фільму вистави представників угорської громади Виноградова та навколишніх населених пунктів, які потребують подібних культурних вражень у нинішні важкі часи. Ці зустрічі важливі для нас, адже таким чином ми можемо подати один одному меседж, надію, що ми тут, що ми разом», – наголосила щодо події Катерина Кудрон.
По завершенні зустрічі Вікторія Торпої представникам ЗМІ повідомила: «Повертатися додому завжди приємно. Тому що вдома є якась додаткова енергія, яку я більше ніде не можу отримати. Добре віддавати і отримувати цю енергію». За словами акторки, гастролі Берегівського театру Закарпаття були дуже подібними до гастролей колишньої трупи Дейріне, коли театрали у складних умовах намагалися представити угорські п’єси в найрізноманітніших куточках держави. Цю мету має і заснована три роки тому Програма Дейріне, в рамках якої актори під керівництвом режисера Аттіли Віднянського поставили п’єсу Ференца Герцега, з якої згодом було створено фільм-виставу. Вікторія Торпої висловила впевненість, що угорських вистав у Будинках культури у закарпатських населених пунктах ставатиме більше, але до того часу прогалину заповнюватиме кінострічка.