У Берегівській школі вшанували пам’ять Анни Горват, ім’я якої носить навчальний заклад

Анна Горват була однією з найвидатніших мисткинь нашого краю, визнаним керамістом,  скульптором, живописцем, графіком, сценічним декоратором, автором публіцистичних творів, харизматичною особистістю, пам’ять про яку вірно зберігається в Берегівській школі, котра носить її ім’я та учні котрої до 100-річчя від дня народження відомої уродженки міста підготували виступ із віршами та піснями. 

Навчальний заклад, розташований на вулиці Тараса Шевченка, донині пишається своєю колишньою вчителькою Анною Горват, на честь якої у 2014 році при вході до школи було встановлено пам’ятну дошку, в 2016 році відкрито шкільний музей з її роботами, а з 2017 року гімназія з гордістю носить ім’я Анни Горват.

«Мало таких особистостей є та буде в Берегові, які так глибоко знають культуру та історію міста, як Анна-нейни, адже вона була активним творцем закладів, які служили для збереження нашої угорської ідентичності», – наголосила під час виступу педагог-організатор Єлизавета Фринґ, додавши, що її колишня колега надзвичайно добре знала людей, у кожному шукала внутрішній зміст, ніхто після зустрічі з нею не йшов «порожнім», кожен від неї чогось навчився.

Відтак учні ознайомили з життям та творчістю Анни Горват на основі праць мистецтвознавців та критиків. «Я ніколи не готувалася бути митцем. В дитинстві я була хворобливою дівчинкою, а що робить дитина, коли надовго закрита в кімнаті? Починає читати, малювати», – прозвучали слова Анни Горват, котра якось зазначила, що її цікавість була генетичною спадковістю. Її справді цікавило одне: чи вдасться їй зробити те, що вона задумала, і тоді думки матеріалізувалися. На її думку, індивідуальність художника в першу чергу залежить від інтуїції: «Справжній митець сам обирає теми, які зображує. Пересічна людина може навіть не звертати уваги на життєві дрібниці, а художник через них показує нам прекрасне».

У своїх творах вона вважала важливим відображати динамізм, особистість, внутрішні якості, почуття та емоційні прояви, гумор, натхнення, ідею, відчутність і видимість. 

Мистецтву Анни Горват властива любов до рідного краю, робітників і селян, постійний пошук нових форм зображення дійсності, сміливе експериментування. Як творцю, їй були близькі різні сфери: сценографія, скульптура, мідний рельєф, дизайн інтер’єру, графічний дизайн, живопис, адже Анна Горват вважалася однією з найкращих дизайнерок медалей.

«Її медалі захоплюють насамперед своєю дотепною просторовою грою: часто химерним, бароково пишним фантазійним чергуванням форм, виражених у просторі, але завжди укладених у компактну єдність із композицією, яка перетворює кожну роботу на мініатюрну сцену», – стверджують фахівці.

Характерними рисами її невеликих скульптур є наївна чарівність і м’який гумор, етнографічна цікавість, точне відтворення сільського вбрання, і слід зазначити, що Анна Горват так само досконало знала місцеві народні пісні.

Невеликі скульптури відображали здебільшого характерні постаті робітників і селян, сільських жінок у хустках, селян, які курять люльки в шинку, дітей, що граються, а особливо мисткиня любила зображати людей похилого віку. Скрашає ці твори легкий гумор, специфічний спосіб карикатури, який захоплює глядача. Це також характеризує її художні картини. 

Цілу епоху її творчості представляють скульптурні композиції з надзвичайно спрощеними реалістичними формами.  

Щодо громадських скульптур, вона переважно формувала тип закарпатського угорського селянина. Серед кераміки важливе місце займає цикл із зображеннями селянок, глибоко декоративний, водночас душевний, а також надзвичайно точний з точки зору етнографії. Сюди належать і створені нею декоративні настінні статуетки. А от її  сильною стороною як дизайнера інтер’єрів було поєднання народних форм із сучасними тенденціями.

Анна Горват, видатна художниця, була самоучкою. Вона не закінчувала професійних шкіл, сформувала себе із власної сили, що також означало певну незалежність, суверенітет. Була відданою мешканкою Берегова, її не вабили великі мистецькі центри, вона прожила своє життя в цьому маленькому містечку, але мала дуже широкий світогляд. Вважала важливими стосунки зі школою. Поки дозволяли сили, вона давала уроки дітям, водночас непомітно виховувала і вчителів, наголошуючи на необхідності любити навколишній світ, людей, природу, вчитися виражати свої почуття красивими словами, мелодіями, олівцями, пензлями. Вона звертала увагу на те, чого потрібно прагнути, щоб зробити цей світ кращим. З вірою у це вона працювала, щоби нести в світ славу рідного міста, закарпатських угорців.

Виступ дітей прикрасили і вірші угорської поетеси Єви Фінти, лауреатки Премії ім. Аттіли Йожефа, яка зберігає спадщину Анни Горват. 

Після цього присутні переглянули репортаж, у якому дає інтерв’ю сама Анна Горват. А потім перейшли до шкільного музею. Тут директорка навчального закладу Едіта Товт зазначила, що митця можна найкраще пізнати через його роботи. «Я хоч і не знала особисто Анну-нейни, але від усіх чула, як вона любить людей. Це відображають і її картини та скульптури, адже без любові такі речі не створиш», – наголосила директорка.

Після цього учасники заходу поклали вінки до пам’ятної дошки Анни Горват, розташованої при вході в школу.

 (lexi/Kárpátalja hetilap)