28 жовтня в селі Шаланки на Берегівщині відкрили етнографічний музей-садибу.
Першою присутніх на церемонії привітала очільниця місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС) Єва Каланич. Вона повідомила, що ТУКЗ-КМКС у співпраці із Закарпатською угорською туристичною радою в рамках Програми транскордонного співробітництва Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна (HUSKROUA), яка фінансується з фондів Європейського Союзу, отримали можливість створити на території Берегівського району музеї-садиби. У межах проєкту «Архітектурна та інтелектуальна спадщина Верхньотисянського регіону» будуть відреставровані вже існуючі об’єкти або засновані нові. Зокрема і в селі Шаланки.
Голова Закарпатської угорської туристичної ради Андраш Мештер повідомив, що в рамках проєкту в області створять чотири етнографічні музеї-садиби, кожен з яких представлятиме певне ремесло місцевих угорців. У закладі, відкритому в Мужієві, основною темою буде виноградарство та садівництво, у Шаланках – бондарство, а Вишківський музей-садибу розширять ковальською майстернею та павільйоном для обробки льону. У кожному такому закладі ремесла представлятимуть фахівці, тож відвідувачі матимуть можливість проводити активний відпочинок. Консулка Угорщини в Ужгороді Олександра Чизмадія, у свою чергу, зазначила, що мета музеїв-садиб – репрезентувати спадщину угорського народу, народну культуру, зміцнюючи національну ідентичність.
Заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття, очільник Виноградівського районного осередку організації Йосип Борто, виступаючи перед присутніми, наголосив на важливості коріння. «Рослини тримаються завдяки корінню під час бурі. А для нас коріння – це наше минуле, наша історія, те, за що ми можемо вчепитися, з чого можемо черпати сили», – підкреслив він. «Шаланки – село з багатою історією. Зокрема саме тут у 1711 році Ференц Ракоці ІІ провів останню нараду з куруцами», – зазначив Йосип Борто. За його словами, створення музею-садиби – гарний приклад співпраці, коли поставлена мета згуртовує сили.
Доцент кафедри філології Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, етнограф Маргіта Кейс повідомила: «Зі створенням музею-садиби в Шаланках, які пишаються своєю історією та традиціями, здійснилася наша давня мрія. Протягом століть працьовиті жителі села були свідками найславетніших днів нашої історії, водночас їм довелося пройти через чимало випробувань. Шаланки стали одним із головних осередків визвольної боротьби під керівництвом Ракоці, саме тут князь провів останню зустріч зі своїми радниками. Селяни брали участь у революції та визвольній боротьбі 1848–1849 років, в обох світових війнах, чимало з них були ув’язнені в сталінських таборах. Мешканці Шаланок пережили багато змін режиму, але ніколи не відмовлялися від своєї угорської ідентичності. У селі є чимало пам’ятників, які свідчать про згадані історичні переломні моменти. Але ми хотіли створити і музей-садибу, який би репрезентував традиційну культуру місцевого населення, зміцнював його ідентичність та залучав туристів. До облаштування закладу долучилися й жителі села, надали меблі, предмети вжитку. Однією з головних особливостей музею-садиби є функціональна майстерня з виготовлення бочок, яка демонструє традиційне місцеве ремесло, тобто заклад буде живим, його відвідувачі чи місцеві школярі зможуть здійснювати подорожі в минуле. Сподіваюся, з часом шаланківський музей-садиба стане культурним центром і гарно впишеться в туристичні маршрути».
Уродженець села, священник на пенсії Лайош Йовзан розповів про життя колишніх мешканців будинку, в якому облаштували музей. Відтак Єва Каланич, Маргіта Кейс, Олександра Чизмадія, Йосип Борто та Андраш Мештер перерізали символічну стрічку.
