У столиці Норвегії в суботу вручили Нобелівську премію миру, яку цьогоріч здобули спільно правозахисники з України, Росії та Білорусі.
Про це повідомляє „Європейська правда”.
Цьогорічні лауреати — „Центр громадянських свобод” з України, російська організація „Меморіал” та Алесь Біляцький, ув’язнений білоруський активіст.
Олександра Матвійчук, голова „Центру громадянських свобод”, використала свою суботню промову, щоб заявити: у цей момент історії в України єдиний спосіб забезпечити справедливий і міцний мир – це боротися.
На церемонії Беріт Рейс-Андерсен, голова Норвезького Нобелівського комітету, зазначила, що „світ потребує тих чудових особистостей і груп людей, які ціною великих особистих жертв протистоять агресії в ім’я демократії, прав людини і миру”.
Замість ув’язненого білоруського активіста Біляцького нагороду отримувала його дружина Наталія Пінчук. Російський „Меморіал” представляв голова правління Ян Рачинський.
Рішення Нобелівського комітету об’єднати українську організацію з правозахисниками з Росії та Білорусі, двох країн-агресорів, викликало негативну реакцію в Україні, коли в жовтні було оголошено про нагороду.
Berit Reiss-Andersen, Chair of the Norwegian Nobel Committe: «The world needs those admirable individuals and groups of people who at great personal sacrifice stand up against aggression in pursuit of democracy, human rights and peace.»#nobelpeaceprizeceremony#NobelPeacePrizepic.twitter.com/3Xtruz8WvV
Премію «За збереження духовної спадщини» громадської організації «Форум громадської солідарності – Громадський фонд громадянської солідарності» (Civil Összefogás Fórum – Civil Összefogás Közhasznú Alapítvány (CÖF-CÖKA) серед інших, отримала президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Ільдико Орос. Церемонія вручення відбулася 8 грудня в Будапешті.
Премією щороку відзначають тих осіб та організації, які виконують значну роботу в сфері захисту та ствердження національних інтересів.
«Завдяки невтомній багаторічній праці Ільдико Орос, десятки тисяч закарпатських угорських учнів можуть бути вдячні за те, що вони можуть здобувати якісну шкільну, професійну та вищу освіту рідною мовою. Плодом цієї безкомпромісної, часто нелегкої праці є молоді інтелектуали, котрі стали запорукою збереження закарпатської угорської громади. Нинішня відзнака також підтверджує це прагнення. Професійна, особиста та суспільна роль Ільдико Орос, її стала позиція – взірцеві для нинішнього та майбутніх поколінь», – наголосив під час нагородження заступник Держсекретаря з питань національної політики Угорщини Пейтер Сіладі.
«Вона – такий лідер закарпатських угорців, котра у цей важкий час фізично і морально залишається поруч зі своїм народом і вболіває за нього. Її ім’я є таким поняттям на Закарпатті – а у світлі її нагород і життєвого шляху і для всіх угорців – котре поєднується з якістю, боротьбою, окресленням та реалізацією планів», – додав посадовець.
Berit Reiss-Andersen, Chair of the Norwegian Nobel Committe: «The world needs those admirable individuals and groups of people who at great personal sacrifice stand up against aggression in pursuit of democracy, human rights and peace.»#nobelpeaceprizeceremony#NobelPeacePrizepic.twitter.com/3Xtruz8WvV
Відзнаку започаткували Асоціація християнської інтелігенції Закарпаття (голова Елеонора Якоб) та римо-католицька громада міста (настоятель о. Янош Молнар). У 2017 році її вручали лише лікарям, а з 2020-го на прохання родини відомого хіруруга – й середньому медперсоналу.
Премію за визначні професійні успіхи та плідну громадську діяльність вже отримали такі знані фахівці, як доктор медичних наук, професор, завідуюча кафедрою медфаку УжНУ Єлизавета Сірчак, очільники терапевтичного та травматологічного відділень Берегівської райлікарні Гейза Гаал та Петро Мильо, фельдшер, психолог ЗУІ Іштван Гогола, інші відомі медики краю.
Нинішнього року знаковий приз присудили керівнику амбулаторії сімейної медицини в с.Бадалово Людвігу Якобу та медсестрі Єлизаветі Мензак.
Людвіг Якоб – уродженець даного населеного пункту, успішно закінчив Берегівське медучилище, після служби в армії працював за спеціальністю в реанімаційному відділенні райлікарні, а такош на станції “Швидкої допомоги”. У 1992 році поступив на медичний факультете УжНУ, після завершення якого повернувся на роботу в рідне село. Доктором з Великої літери називають його земляки, адже до нього можна звернутися в будь-яку пору доби – він завжди допоможе. Протягом двох каденцій Людвіг Якоб був депутаом Берегівської районної ради, зараз – член виконкому міської ОТГ. Бере активну участь у громадському та духовному житті, є секретарем пресвітерів реформаторської церкви Бадалова. Успішно пробує сили в журналістиці, його публікації завжди актуальні й злободенні.
Єлизавета Мензак – медсестра вищої категорії, віддала улюбленій справі майже 60 років, працювала за фахом в Берегівській ЗОШ №4 імені Лайоша Кошута й зараз не покидає професійну ниву – трудиться в Центрі первинної санітарно-медичної допомоги.
Премія Бертлона Ліннера – одна із найпрсетижніших в колах фахівців. Легендарного хірурга шанують і пам’ятають земляки, легенди про нього живі по-нині. Загалом талановитий лікар здійснив понад 46 тисяч операцій, першим в регіоні провів хірургічне втручання на серці, звільнивши цей орган дівчинки-єврейки від величезної ігли. Ходять навіть чутки, що він лікував самого Сталіна, хоча це малоймовірно. У роки першої світової війни працював польовим хірургом, не робив різниці між “своїми і чужими”, надава допомогу всім. По її завершенні його запрошовули у провідні медзаклади Будапешта, але Ліннер повернувся на рідне Закарпаття, очолив хірургічне відділення Берегівської лікарні, а відтак і сам заклад. Під час Другої світової війни фашисти мали намір, полишаючи місто, підірвати об’єкт, але Ліннер запросив німецьких офіцерів до свого винного підвалу і так напоїв їх, що вони не встигли це зробити. Старше покоління ще й тепер згадує, скільки людей врятував від вірної смерті, його безкоштовні діяння, безкорисливу підтримку своїх колег, яким виплачував премії із власної кишені.
Учасники зібрання з нагоди вручення премії переглянули короткий документальний фільм, в якому до присутніх звернулися колишні лауреати премії його імені.
“Ми завжди пам’ятатимемо цю чудову людину – медика із золотими рукаи та чуйним серцем, безмежно відданого своєму покликанню,- наголошував Петро Мильо, – і у повсякденній роботі намагатимемось наслідувати його приклад. Вдячні берегівани назвали його іменем нинішню райлікарню, на територіх якої втсановили погруддя відомого хіруруга, його імְя носять також вулиця, де проживав, відкрито також кімнату музей Ліннера в актовому залі Будинку паломників римо-католицької громади.”
Слова прихильності визначному хірургу висловив і Гейза Гаал, який підкреслив, що не були марними напружені роки навчання, безсонні ночі чергувань, вартували докладені зусилля, аби стати номінантом премії Бертолона Ліннера й далі примножувати його традиції.
Присутніх на урочистості тепло вітали консул зовнішньополітичної установи Угорщини в Берегові Матяш Сюреш, заступник голови Асоціації християнської інтелігенції сусідньої країни Дейнеш Керестеш, очільниця АХІЗ Елеонора Якоб та від імені родини Бертолона Ліннера Андраш Ловаш.
Після вручення призів Людвіг Якоб щиро дякував за високе визнання і у свою чергу подарував оригінальні сувеніри Елеонорі Якоб та Андрашу Ловашу із зображеннями реформаторської церкви Бадалова, яка нинішнього року святкує своє 223-річчя, та портрета відомого угорського поета-революціонера Шандора Петефі, який був проїздом у селі і на честь котрого ще в далекому 1923 році на фасаді релігійного храму було встановлено меморіальну дошку. До слова, пам’ятки виготовила талановита місткиня з Бадалова Кітті Шаркезі.
Під бурхливі оплески Єва Гогола натхненно продекламувала вірш Шандора Петефі “Лікар”, а Вероніка Марко виконала в’язанку угорських народних пісень, акомпонуючи собі на цитрі.
В урочистості взяв участь і вітав лауреатів Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї.
Berit Reiss-Andersen, Chair of the Norwegian Nobel Committe: «The world needs those admirable individuals and groups of people who at great personal sacrifice stand up against aggression in pursuit of democracy, human rights and peace.»#nobelpeaceprizeceremony#NobelPeacePrizepic.twitter.com/3Xtruz8WvV
Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель цього року стала лауреатом Премії миру ім. Фелікса Уфуе-Буан (ЮНЕСКО) за зусилля, докладені нею в сприянні біженцям. Про це повідомив Деніс Муквеге, лауреат Нобелівської премії миру, очільник комісії, яка присуджує цю відзнаку.
«Усі члени журі були зворушені сміливим рішенням (Ангели Меркель) у 2015 році щодо прийому Німеччиною понад 1,2 мільйона біженців із таких країн, як Сирія, Ірак, Афганістан та Еритрея. Це її спадщина», – заявив Муквеге.
Генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азуле також похвалила колишню канцлерку. «Отримання нею нагороди нагадує всім нам, що те, як ми поводимося з мігрантами та біженцями, є ключовим за важливістю питанням».
Коли Меркель вручать нагороду, наразі невідомо.
Німецьке інформаційне агентство dpa нагадало, що влітку 2015 року, на піку міграційної кризи, тодішня канцлерка відкрила кордони Німеччини для шукачів притулку, заявивши, що країна впорається з хвилею біженців. Однак пізніше, після того, як підтримка її політики та очолюваної нею партії в суспільстві зменшилася, Меркель відступила від своєї проміграційної позиції.
Премія миру ім. Фелікса Уфуе-Буан, відома також як Премія миру ЮНЕСКО, названа на честь колишнього президента Кот-д’Івуару, присуджується особам, приватним і державним організаціям, які багато зробили для просування, захисту та збереження миру. Серед лауреатів премії, заснованої в 1989 році, були Нельсон Мандела, Шимон Перес, Ясер Арафат і Франсуа Олланд.
Berit Reiss-Andersen, Chair of the Norwegian Nobel Committe: «The world needs those admirable individuals and groups of people who at great personal sacrifice stand up against aggression in pursuit of democracy, human rights and peace.»#nobelpeaceprizeceremony#NobelPeacePrizepic.twitter.com/3Xtruz8WvV
Berit Reiss-Andersen, Chair of the Norwegian Nobel Committe: «The world needs those admirable individuals and groups of people who at great personal sacrifice stand up against aggression in pursuit of democracy, human rights and peace.»#nobelpeaceprizeceremony#NobelPeacePrizepic.twitter.com/3Xtruz8WvV
Біохімік Каталін Каріко на знак визнання роботи отримала Європейську премію винахідника, повідомили в угорському Національному відомстві інтелектуальної власності.
Як ідеться в анотації, Каталін Каріко отримала нагороду від Європейського патентного відомства (European Patent Office – EPO) за понад сорокарічну роботу, а особливо за дослідження модифікованої мРНК, що проклало шлях для розробки вакцин, які допомогли подолати епідемію коронавірусу.
Каталін Каріко отримала відзнаку на церемонії вручення у вівторок, яка відбулася у змішаній формі.
«Кар’єра Каталін Каріко є гарним прикладом того, що наполеглива робота приносить надзвичайні результати, а добре продумані, свідомі теми досліджень приносять значні результати не лише вченому, а й суспільству. Не дивно, що Каріко за останні два роки отримала численні нагороди, зокрема премію Єдліка Аньоша, угорський відповідник Європейської премії винахідника, присуджену Національним відомством інтелектуальної власності», – повідомив Дьюла Помазі, президент Національного відомства інтелектуальної власності Угорщини.
Угорська дослідниця Каталін Каріко у 1978 році почала працювати в Центрі біологічних досліджень міста Сегед як стипендіат Угорської академії наук, де отримала ступінь доктора наук. Із 1985 року вона експериментувала із модифікованими нуклеозидами в Університеті Темпл у Філадельфії. Через три роки науковець працювала у Вашингтоні з інтерферонами. З 1989 року і донині Каріко працює в Університеті Пенсільванії. Тут основною метою її досліджень стала мРНК.
Як винахідник, вона та її колеги зареєстрували численні патенти на нові технології, які є надзвичайно важливими (наразі з іменем Каріко пов’язано понад 25 патентів).
Окрім вакцини від Covid-19, дослідження Каріко відкрило шлях для широкого спектру медичних методів лікування на основі модифікованої мРНК. Нині ведуться різноманітні дослідження для розробки терапевтичних вакцин для різних видів раку, а також для лікування серцево-судинних захворювань та порушень обміну речовин. Сама дослідниця зізнається, що планує розробити близько тридцяти модифікованих методів лікування на основі мРНК.
Премія European Patent Office щорічно присуджується Європейським патентним відомством винахідникам, які своїми винятковими знаннями внесли внесок у розвиток суспільства.
Berit Reiss-Andersen, Chair of the Norwegian Nobel Committe: «The world needs those admirable individuals and groups of people who at great personal sacrifice stand up against aggression in pursuit of democracy, human rights and peace.»#nobelpeaceprizeceremony#NobelPeacePrizepic.twitter.com/3Xtruz8WvV
1.⚡️ #Hungary has stopped allowing Ukrainian trucks through from #Slovakia, - media.
After the blockade of Slovak carriers, the drivers decided to leave Slovakia through Hungary. It is reported that a queue formed here, and then trucks stopped passing altogether.⬇️ pic.twitter.com/InxRtsiVhh
Berit Reiss-Andersen, Chair of the Norwegian Nobel Committe: «The world needs those admirable individuals and groups of people who at great personal sacrifice stand up against aggression in pursuit of democracy, human rights and peace.»#nobelpeaceprizeceremony#NobelPeacePrizepic.twitter.com/3Xtruz8WvV
Уперше за роки існування премії «Доброї волі» (Jószolgálat-díj) її отримав активіст закордонної угорської громади. Відзнаку за діяльність здобув пастор реформатської церкви, що служить у селищі Вилок та селі Перехрестя (Tiszakeresztúr), координатор громадської організації «Допомога закарпатським «забутим» дітям» (KEGYES), голова Молодіжної громадської організації реформатської церкви (KRISZ) Йожеф Шіпош. Пастор уже кілька років опікується дітьми, які виховуються в різних держустановах, його роботу помітили і в Угорщині.
– Які відчуття, коли першим отримуєш відзнаку як активіст закордонної угорської громади?
– Дуже хвилююче, проте одразу хочеться наголосити, що премію отримую не я, а вся команда, з котрою ми працюємо в рамках програми «Допомога закарпатським «забутим» дітям». Про це я відразу сказав усьому колективу. Справді, я відповідаю за менеджмент, управління справами організації, проте це не тільки моя заслуга, але й кожного, хто бере участь у цій роботі.
– Як і коли «забуті діти» стали частиною вашого життя?
– Насправді досить спонтанно. Починалося все не як постійна програма допомоги. Якось ми привезли деякі речі у Виноградівську лікарню. Один із членів нашої реформатської громади попросив зняти все на відео. І після цього було вже якось неможливо припинити цю роботу, мені й не хотілося. Процес запустився доволі швидко, я відчував, що цю діяльність необхідно продовжувати. Крок за кроком з’явилися співробітники, волонтери. Я й гадки не мав, що все це виросте в настільки масштабний проєкт. Наразі ми відвідуємо дві лікарні майже щодня. Ніколи б не подумав, що на підтримку цієї роботи з Угорщини надійде кілька вантажівок благодійної допомоги. Це великі дива, які з’явилися в моєму житті три роки тому й присутні в ньому донині.
– Як налагоджували роботу?
– Спочатку ми привозили в лікарні найнеобхідніше: підгузки, чистий одяг, дитячі суміші. Але одна справа – привезти допомогу, а зовсім інша – щоб вона потрапила саме туди, куди призначалася першочергово. Відтак дійшли висновку, що надавати допомогу потрібно щодня. Досить швидко з’явилися жінки-волонтерки, котрі позмінно працюють по 6–8 годин. У квітні минулого року в нашій команді було вже 8 членів, які трудяться в лікарнях Мукачева та Виноградова. Згодом долучився й масажист, котрий допомагає нам. Ці волонтери працюють регулярно.
– Як саме триває процес роботи?
– Коли приходимо в лікарні, міняємо підгузки дітям, адже персонал не встигає це робити. Малечу купаємо, одягаємо чистий одяг. Відтак граємося з дітьми. Іноді в лікарнях перебуває п’ятеро малят, іноді – восьмеро. Під час гри деколи дозволяють виводити їх на свіже повітря на території лікарні. Ми намагаємося дати дітям те, що є основним для їхнього розвитку, проте вони не отримують його, адже ніхто ними не займається. У цих відділеннях лікарень перебувають малята від народження до двох років. Є серед них, на жаль, і хворі, до яких нас не пускають. Медичні сестри надають дозвіл, кого ми можемо купати чи годувати. Між медичним персоналом і нашими волонтерами практично співпраця.
– Декілька років працюєте і в Молодіжній організації реформатської церкви Закарпаття.
– Робота в цій організації також добровільна. Слава Богу, що в цьому мене підтримують як моя родина, так і члени приходу. Я дуже радий нинішній відзнаці, що мене висунули на її отримання.
– Ви згадували, що закарпатським «забутим» дітям» надходить допомога вже і з Угорщини.
– Моя колега-пастор Естер Дарваш-Новак із угорського міста Ерчі ініціювала збір допомоги з цією метою. На території Угорщини вже створено кілька пунктів збору. Надійшла й продовжує надходити досить велика кількість допомоги, яку ми намагаємося розподілити та проконтролювати, аби вона потрапляла туди, куди призначається. На жаль, тепер, під час епідемії, нам складно проводити цю роботу, але дуже сподіваємося, що незабаром усе буде як раніше.
Berit Reiss-Andersen, Chair of the Norwegian Nobel Committe: «The world needs those admirable individuals and groups of people who at great personal sacrifice stand up against aggression in pursuit of democracy, human rights and peace.»#nobelpeaceprizeceremony#NobelPeacePrizepic.twitter.com/3Xtruz8WvV