У понеділок, 04 березня, о 12:00 год, у Кафедральному Соборі Різдва Божої Матері, в мікрорайоні Росвигово, вул. Я. Амоса Коменського, відбудеться Чин похорону та прощання з полеглим Героєм Владиславом Стецикевичем.
Матрос Стецикевич Владислав Васильович, 03 липня 2001 р.н., військовослужбовець військової частини А3199, загинув 28.02.2024р., захищаючи Батьківщину та всіх нас від підступного та безжального ворога.
180 років тому, 20 лютого 1844 року, в місті Мукачево народився Лео Ліб Мігай, який став всесвітньо відомим художником під псевдонімом Мігай Мункачі. Славетний ювілей у рідному місті всесвітньо визнаного майстра угорського живопису ХІХ ст., майстра пензля Мігая Мункачі теж відзначили пам’ятною церемонією, в рамках якої виступив з доповіддю вчитель і краєзнавець Бейло Попович.
22 лютого в Угорському домі ім.Мігая Мункачі (Munkácsy Mihály Magyar Ház) міста над Латорицею зібралися містяни, щоб вшанувати пам’ять великого митця. Урочистості розпочалися біля погруддя Мігая Мункачі. Гостей привітала менеджерка Угорського дому Аніта Пфайфер. Директор дому Йосип Торпоі у вітальному слові зазначив: «Мігай Мункачі – один із найвидатніших та знаних уродженців нашого краю ким можемо пишатися. Маємо велику мрію, щоб у нашому закладі теж була наявна бодай одна робота великого митця».
Провідний консул Генерального консульства Угорщини в місті Ужгород Арон Чех наголосив, що й надалі підтримуватимуть діяльність Угорського дому, який важливу роль відіграє у розвитку угорської культури.
Учасники заходу поклали вінки та квіти до пам’ятника художнику. Після цього краєзнавець Бейло Попович ознайомив присутніх з цікавими моментами життєвого та творчого шляху Мігая Мункачі, чиє ім’я носить імпозантна будівля в центрі міста над Латорицею. На події також були присутні консул Іштван Дебнар, консулка Андрея Фюлоп з консульства Угорщини в місті Берегово та заступник голови КМКС Гейза Гулачі.
Штрихи біографії Мігая Мункачі
Один із найвідоміших діячів національної художньої школи Угорщини, зачинатель і творець угорського реалістичного живопису. Життєвий і творчий шлях художника був пов’язаний із Закарпаттям, Угорщиною, Німеччиною, Францією, а його внесок у розвиток світового живопису є вагомим і незаперечним.
Народився у закарпатському місті Мукачево 20 лютого 1844 р. у німецькій сім’ї Ліб (Lieb). З 1863 р. починає підписуватися псевдонімом, утвореним від угорської назви рідного міста, а в 1868 р. офіційно змінює прізвище на Мункачі. Дитинство й молоді роки були періодом бідності, поневірянь, принижень і виснажливої праці заради виживання. У шестирічному віці став круглим сиротою і був усиновлений дядьком. З 14-річного віку працював підмайстром у столярній майстерні. З дитинства проявив хист до малювання. Його старання і талант помітив мандрівний художник Елек Самоші, який протягом 1862-1863 рр. давав йому перші уроки живопису і згодом запропонував йому копіювати картини в Національному музеї у Будапешті. Вже у столиці Угорщини заручається підтримкою знаного угорського художника Антала Лігеті й вирушає на навчання до Віденської академії мистецтв (1865), а потім – до Мюнхенської мистецької академії (1866-1868).
У 1880 р. обирають почесним членом Королівської академії образотворчого мистецтва у Мюнхені. Угорський уряд нагороджує його орденом Залізної корони ІІІ ступеня, а Мукачівська мерія на своїх зборах обирає його Почесним громадянином міста. Сам художник зміг побувати у Мукачеві в 1882 р. У міській ратуші вручили грамоту Почесного громадянина і срібний лавровий вінок із написами угорською і французькою мовами «Мукачево – Мункачі», а також відкрили меморіальну дошку на будинку, де він народився. У 1890-х рр. Мігай Мункачі тяжко хворів, але продовжував малювати. Помер художник 1 травня 1900 р. у Німеччині, похований у Будапешті. Його пам’ять вшановують у світі та на історичній батьківщині.
Услід за Береговом та Ужгородом документальний фільм «Серце Берегова» про заплановану реставрацію будівлі колишньої синагоги, яка нині функціонує як Будинок культури, 6 лютого представили і в Мукачеві.
Присутніх на показі, який відбувся у стінах Угорського дому ім. Мігая Мункачі, привітала консул Угорщини в Ужгороді Едіна Альбертне Шімон. «Берегівський міський Будинок культури, колишня синагога, побудований в 1883 році, а потім перебудований в 1969 році, є однією з визначних будівель головної площі міста, а також одним із видатних символів цього багатоетнічного та багатоконфесійного регіону, який жив у мирі та злагоді протягом століть», – нагадала дипломат. Роботи з реконструкції в Берегові 18 лютого 2022 року анонсував заступник міністра закордонних справ Угорщини Левенте Мадяр як спільний проєкт України та Угорщини. Однак через кілька днів, 24 лютого 2022 року, все змінилося, не могло бути й мови про ремонт чи будівництво. Проте життя, хоча й у не звичному руслі, продовжується, потрібно дивитися в майбутнє, чи то мова йде про освіту, культуру, збереження традицій, чи про спільні перспективні проєкти, зазначила консул. Проєкт із реконструкції Будинку культури Берегова не канув у Лету, адже Угорщина не зупинила і його, більше того, разом із кількома новими повним ходом продовжує роботу на Закарпатті та в інших регіонах України.
«Плани готові, настав час будувати. Сподіваємося, що війна скоро закінчиться, і будівля колишньої синагоги, яка буде реставрована та розширена, стане одним із визначальних культурних символів України, реалізованих у рамках українсько-угорської співпраці», – наголосила дипломат.
У зв’язку з реконструкцією першими стан будівлі вивчили фахівці, котрі й окреслили першочергові завдання щодо збереження споруди. На основі інтерв’ю професіоналів, які беруть участь у проєкті, співробітники телеканалу TV21 Унґвар – Бейло Балла, Томаш Берецкі, Камілла Дебрецені, Мігай Дебрецені, Мігай Дебрецені молодший, Шандор Коцавер, Ільдико Молнар та Томас Ваш – створили документальний фільм «Серце Берегова». 50-хвилинна стрічка знайомить глядачів з історією євреїв міста та колишньої синагоги, а також із детальними планами перетворення будівлі на культурний центр. Зокрема, коли будівля знову засяє своєю вишуканістю після того, як із неї демонтують бетонний саркофаг, побудований навколо неї в 1960-х роках. Згідно з планами, проєкт, який фінансується урядом Угорщини, стане однією з наймасштабніших культурних інвестицій десятиліття в краї.
Сезонне захворювання на гострі респіраторні віруси, зокрема грип, загострилося. Статистика по всій області досягла, а подекуди й перевищила епідпоріг кількості хворих. За останні чотири тижні моніторингу, приріст становив понад 40%. Наразі на Закарпатті нездужає 70 з половиною тисяч осіб, половина із них – діти до 17 років. Внаслідок невтішних цифр, майже по всій області запроваджено карантин або ж дистанційне навчання. Наразі достеменно відомо, що увесь наступний тиждень школярі Ужгорода і Мукачева сидітимуть вдома без онлайн уроків. В решті громадах краю обрано інші протиепідемічні заходи.
Графічні та художні твори Яноша Рейті викликають певні суперечні відчуття. Виставку в Угорському домі ім. Мігая Мункачі організували з нагоди 75-річчя з дня народження митця. Пейзажі Яноша Рейті свідчать про те, що він наслідує традиції закарпатської школи живопису. Водночас його графічні твори та фігуративні композиції відображають його індивідуальне бачення та особистий стиль.
У рамках святкування Дня угорської культури учасники гурту «Mezzo» під керівництвом Яноша Чіка гастролювали на Закарпатті. Любителі фолк-джазу і фолк-блюзу змогли зустрітися з угорськими виконавцями на концертах в Мукачеві та Яношах.
На мистецький захід у готелі «Гелікон» у Яношах зібралися понад три сотні людей. Репертуар музичної формації, очолюваної визначним музикантом, створеної п’ять років тому, такий же багатий, як і легендарного гурту «Csík». Тож глядачі тут могли почути автентичну народну музику, обробки народних пісень та віршів, покладених на музику, а також різноманітні пісні, натхненні веселими стилями джазу, блюзу та американського кантрі. Виступ танцювальної пари гурту – Борбала Караї та Левенте Вінце – доповнив постановку чудових музикантів.
– Концертом Яноша Чіка та гурту «Mezzo» «Закарпатський культурний караван» завершив свій подвійний сезон, — зазначила у вітальному слові директор організації Крістіна Кудлотяк. – Ми пережили багато пам’ятних виступів і концертів, і наша аудиторія неухильно зростала.
У зв’язку з відзначенням Дня угорської культури Крістіна Кудлотяк висловила переконання, що угорська культура, як генофонд, успадкований від наших предків, супроводжує нас упродовж усього життя. Однак, на відміну від успадкованих подарунків, ми можемо зробити багато для того, щоб угорська культура стала невід’ємною частиною нашого життя. Цьому сприяють такі чудові події, як нинішня.
– Ми приїхали на Закарпаття з тривогою, але водночас і радісним серцем, – сказав Янош Чік, виходячи перед публікою. – Ми були впевнені, що зможемо принести радість глядачам тут. І ми дуже добре знаємо, що радість, співчуття і, що не менш важливо, любов можуть допомогти вам подолати чимало проблем.
Протягом концерту можна було почути багато класичних угорських народних пісень. Наприкінці виступу гурт, звісно, змусив публіку підспівувати. Сучасну версію народної пісні «Szép a tavasz, szép a nýar» співали у супроводі оркестру.
21 грудня угорці Мукачева зібралися в Угорському домі ім. Мігая Мункачі, щоб разом відзначити Різдво.
Спільне святкування в останні роки стало традиційним для угорської громади міста над Латорицею, адже такий захід відбувся вже вп’яте. Спочатку до зали з прикрашеними лампадками ввійшли молоді скаути й запалили віфлеємським вогнем свічки на адвентському вінку, які є символами віри, надії та радості.
Пастор реформатської церкви Даніель Ґулачі зачитав уривок з Євангелія від Івана, а затим разом із священником римо-католицької церкви Томашем Решем попросили Божого благословення на учасників святкування.
Від імені організаторів присутніх привітала очільниця Мукачівського осередку Товариства угорської культури Закарпаття Єлизавета Корольова. Вона зазначила, що девізом цьогорічного спільного святкування було обрано «Мирне Різдво», адже всі люди нині бажають насамперед миру. «Ми, цивільні мешканці, можемо молитися за мир і намагатися створити мир навколо себе. Передусім у власній душі, а далі у своєму оточенні. Мета святкування Різдва угорців у Мукачеві – сформувати маленький острівець миру та любові в цей непростий час», – наголосила Єлизавета Корольова. «На моє переконання, якщо ми проведемо ці кілька годин з чистим серцем і вдячною душею, то цим теж допоможемо приходу миру. Не знаю, чому я так відчуваю. Просто вірю в це, бо хочу вірити», – підкреслила голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС.
Присутніх привітав і консул Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Ласло Куті. Він поділився своїми спогадами про це свято. Його батьки, які пережили Другу світову війну, мешкали в Будапешті й провели там Різдво 1944 року. Пізніше вони обоє згадували, що саме воно стало для них святом надії, «сподівання, що жахливі речі одного дня закінчаться і настане мир – час, коли кожен зможе жити своїм життям спокійно і так, як хоче». «Думаю, тепер, коли ми з представниками угорської громади Мукачева готуємося до вже другого воєнного Різдва, ці слова особливо актуальні, адже нам теж зараз є на що сподіватися», – наголосив дипломат. Він додав, що дивлячись на повний зал присутніх, бачить підстави для надії. «Саме цю надію Угорщина прагне зміцнити, здійснюючи найбільшу гуманітарну акцію у своїй історії, дбаючи про те, щоб допомогу отримали не тільки угорці, а й представники інших національностей, які живуть у краї та країні», – зазначив Ласло Куті й побажав усім благословенного Різдва, сповненого надії та віри в якнайшвидше настання миру.
На початку Адвенту місцевий осередок ТУКЗ-КМКС спільно з Угорським домом ім. Мігая Мункачі оголосив творчий конкурс серед дітей 6–18 років «Мирне Різдво». Окрім малюнків приймали і композиції з медових пряників та креативні різдвяні декорації. До 18 грудня загалом діти подали 63 роботи, які оцінювало компетентне професійне журі. Призи переможцям вручила Єлизавета Корольова. Це були цінні подарунки від Чілли Кішбалаж і Балажа Товта, які живуть у Будапешті. Відомий закарпатський скульптор Петро Матл та керівництво Угорського дому ім. Мігая Мункачі двох дітей відзначило спеціальними призами.
Після церемонії нагородження розпочалася культурна програма. Першим на сцену вийшов ансамбль Мукачівської реформатської церкви, затим вихованці дитячого садочка ім. святого Йосифа. Учениця Мукачівської середньої школи № 3 Карина Шомко виступила з гімнастичним номером, а хор школи – з різдвяними піснями. Бернадетта Ейлеш продекламувала вірш Деже Костолані «Різдвяна пісня», а бетлегеми школи представили вертепне дійство з ляльками. Катерина Пліска заграла на фортепіано Ноктюрн № 9 Фредеріка Шопена, Дора Бакош, учениця Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана, продекламувала різдвяний вірш Єне Джіда, після чого виступив дитячий хор Мукачівської парафії святого Мартина. Ніколетта Тодєрішка, випускниця середньої школи ім. Ференца Ракоці, продекламувала вірш Анни Сабов «Свято», відтак Емеше Попович виконала пісні під акомпанемент цитри. Завершилася концертна програма спільним співом хорів мукачівських церков.
Далі вечір продовжився спілкуванням у невимушеній атмосфері. Різдвяний захід мукачівських угорців показав, що відзначати це свято треба в оточенні тих, хто для нас найважливіший. Різдво приносить любов та мир, і зараз це, мабуть, те, чого кожен прагне найбільше.
Після довготривалої судової тяганини суд втретє визнав неправомірним рішення Управління освіти Мукачівської міської ради про звільнення з посади директора Мукачівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 імені Ференца Ракоці ІІ. Сумнозвісна історія почалася у січні 2023-го року. Тоді Степана Шинка без підстав звільнили з посади директора закладу, яку він обіймав уже 17 років.
Як ми повідомляли раніше, Мукачівський міськрайонний суд уже втретє постановив, що Степан Шинк був звільнений з посади директора Мукачівської середньої школи №3 ім. Ференца Ракоці ІІ неправомірно. Інформацію про це поширив навчальний заклад на своїй офіційній сторінці у Facebook. Школа також повідомила, що суд зобов’язав управління освіти поновити директора на посаді.
Увечері 12 грудня на своїй сторінці в соцмережі навчальний заклад поінформував: «Степан Шинк – знову директор Мукачівської середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ. Після трьох виграних судів мукачівське управління освіти нарешті поновило нашого директора на посаді».
Степана Шинка звільнили в січні цього року. Для відновлення справедливості директор угорськомовної школи звернувся до Мукачівського міськрайонного суду. Згідно з його рішенням, звільнення Степана Шинка було визнане необґрунтованим.
