У Берегові з нагоди 30-річчя дитячого журналу в новій галереї відкрили виставку ілюстрацій

Цілі покоління закарпатських угорців виросли на дитячому журналі «Ірка», який виходить уже 30 років. Його залюбки читають і сучасні діти. Це свідчить про те, що видання, яке публікується щоквартально, є важливим для громади.

22 лютого під час урочистого відкриття галереї Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса Na’Conxypán у центрі Берегова ювілейний день народження журналу «Ірка» відзначили виставкою обкладинок та ілюстрацій 137 його випусків, які вийшли на сьогодні.

Нова галерея знаходиться в одному з приміщень Фахового коледжу ім. Ференца Келчеї. Щодо назви виставкового простору, то його кураторка, очільниця Товариства угорських митців Закарпаття ім. Імре Ревеса Агнеш Кулін пояснює: «Ми обрали цікаву, багатьом невідому назву Na’Conxypán не випадково. Це фантастичний світ, вигаданий Лайошем Ґулачі, угорським художником стилю модерн із закарпатським корінням, місце, де можна сховатися від усіх проблем. Художник жив у сповнений кризою період (1882–1932), тому створив для себе казковий простір під назвою Na’Conxypán, куди міг утекти від часто незрозумілого зовнішнього світу. Na’Conxypán – дуже цікавий світ мрій, де люди ходять у красивому, шикарному одязі, проводять дні за кавою, відвідують бали та закохуються. Лайош Ґулачі намалював цей світ, писав про нього казки і винайшов для нього окрему мову». «Така «втеча від реальності» не чужа і нам у нинішній час, адже в цій складній ситуації багато хто не забуває мріяти і вірити в казки», – додає Агнеш Кулін. «Цей казковий світ потрібен і Берегову, він дає можливість мрійникам трохи відволіктися від реальності. А у світі казок що може бути кращим супутником, як не дитячий журнал «Ірка»! Тому ми дуже раді, що виставку з нагоди 30-річчя видання проводимо саме в цій галереї. Адже «Ірка» – друг дитинства кількох поколінь закарпатців, у тому числі й мого. Спочатку я була читачкою, згодом його ілюстраторкою. Ми хотіли вшанувати три минулі десятиліття, представивши візуальний світ «Ірки», – зазначила голова Товариства угорських митців Закарпаття.

У трьох залах галереї представлені ілюстрації з різних епох журналу. На початковому етапі їх створювали Едіта Медвецкіне-Лутак, Марія Янкович і Пейтер Вереш. З 1995 року й до своєї смерті у 2007-му обкладинки дитячого журналу оформляла Марія Янкович. Після цього за ілюстрування взялася її учениця, Агнеш Кулін.

«Мені було лише 15 років, коли я перейняла цю справу. Будучи студенткою, тривалий час ішла по стопах пані Марії в техніці, зображеннях. Згодом, через кілька років, персонажі створювала вже за власними ідеями. Я була ілюстраторкою «Ірки» 9 років, у 2016-му це завдання взяла на себе Аґота Вереш», – пригадує Агнеш Кулін.

Роботи Агнеш Кулін та Аґоти Вереш представлені в середній залі. Далі репрезентовані малюнки нинішніх ілюстраторів – Шарлотти Турок й Еріки Калітич. У наступних номерах журналу читачі матимуть можливість ознайомитися з роботами чотирьох нових талановитих молодих ілюстраторів, і за відгуками буде вирішено, творчість кого з них найбільше пасує родині «Ірки».

«Сподіваюся, що ми будемо зустрічатися тут ще багато разів і разом продовжувати плести мрію Na’Conxypán. Тож це місце стане маленьким острівцем для нас усіх у цей нелегкий період», – додає Агнеш Кулін.

Головна редакторка журналу «Ірка» Маргарита Ешпан не могла бути особисто присутньою на заході, тому своїми думками поділилася в листі. «Кажуть, той, хто будує садочок, школу чи церкву, вірить у майбутнє. Вірить, що створене працею його рук чи за його підтримки, не залишиться порожнім. Видання дитячого журналу схоже на це. Ми віримо, що результат нашої роботи потрапляє в руки дитини. […] Подяка всім, хто долучається до випуску журналу: редакторам, письменникам і поетам, які надсилають нам свої твори для першої публікації, батькам, які читають «Ірку» своїм дітям на ніч, учителям, які використовують журнал на уроках і створюють можливості для читання. А також подяка тим, хто ціною багатьох робочих годин зібрав цю виставку, адже вона показує, що «Ірка» має й мистецьку цінність», – ідеться в листі.

Ілдико Орос, президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, голова Закарпатського угорськомовного товариства, яке видає журнал, пригадала, що в 1991 році, коли було засновано педагогічну організацію, в області ще могли передплачувати угорські дитячі журнали. Проте після зміни режиму ця можливість припинилася, з полиць книжкових крамниць зникли угорськомовні книжки з казками. «Тоді ми відчули, що маємо видавати власний дитячий журнал, щоб передавати свої дитячі враження наступним поколінням», – підкреслила Ілдико Орос. «Цю свою ідею ми представили Угорщині, і спочатку видавався центральний дитячий журнал Карпатського басейну «Баранґоло» (Barangoló). Він був гарний і кольоровий, але не наш. Так виникла ідея, щоб Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство заснувало свій журнал для дітей. Це сталося не відразу. Восени 1993 року під керівництвом Марії Пунько, тодішньої головної редакторки, нарешті вийшов перший пробний номер «Ірки», – пригадала голова організації. «Марія Пунько відіграла значну роль у заснуванні журналу, його появі, а також у тому, що сьогодні ми маємо можливість святкувати 30-річчя видання», – додала Ілдико Орос.

«На сьогодні журнал виріс в особливу установу, оскільки з часом став методичним посібником для вчителів. Крім того, він надає можливість дітям представити себе, чи то віршем, чи малюнком. Це спонукає молодших школярів розвиватися», – наголосила Ілдико Орос.

Після урочистого відкриття тост з приводу ювілею журналу закарпатських угорських дітей промовив ректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко. «Ірка» – дитячий журнал, який об’єднує, з одного боку, закарпатську угорську творчу спільноту, тих, хто писав чи малював для нього, а з іншого – покоління бабусь з онуками, братів і сестер, однокласників, які ділилися тим, що прочитали в його останньому номері, таким чином також слугує своєрідним форумом для розбудови спільноти. Ніщо не доводить це краще, ніж те, що нас сьогодні зібралося так багато! Усіх тих, хто якимось чином пов’язаний із цим журналом. Сподіваюся, ми будемо збиратися ще багато разів у цій галереї на гарних захопливих виставках», – сказав Іштван Черничко.