Тиждень угорської мови продовжився у Мукачеві

Цьогоріч цикл заходів Тижня угорської мови, який вже 58 разів поспіль організувало Товариство зберігачів рідної мови, що базується у Будапешті, провели на Закарпатті, а саме у Великій Доброні, Мукачеві та Берегові.

Місцевими співорганізаторами заходу, який проходив під гаслом «Збережи нас, мила-мила рідна мово», що вийшли з-під пера закарпатського поета, лауреата Премії ім. Кошута Ласло Варі Фабіана, стали Закарпатське угорськомовне педагогічне товаристві та закарпатська філія Товариства зберігачів рідної мови.

Після відкриття 24 квітня серія заходів продовжилася 25 квітня у Мукачеві, у стінах Угорського дому ім. Мігая Мункачі. На початку дійства учні Мукачівської середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ виконали пісню «На ринковій площі Mукачева…» (A munkácsi vásártéren…), яку записав Бейла Барток у 1912 році під час свого туру зі збору народних пісень у селі Дерцен. Відтак Аніта Пфайфер, менеджер Угорського дому, привітавши присутніх, наголосила, що для них велика честь стати осередком для відзначення події такого високого рівня.

Директор Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана Ольга Киштофорі звернула увагу присутніх на те, що з точки зору використання рідної мови Мукачево, фактично, належить до діаспори, угорці, які тут проживають, мають докладати набагато більше зусиль для збереження рідної мови. За її словами, у змішаних шлюбах угорська мова дедалі частіше відходить на другий план, а діти, які навчаються в угорськомовних школах, на перервах спілкуються між собою здебільшого державною мовою. Тому збереження угорської мови є своєрідною місією для угорців, які тут проживають, додала директор школи.

Камені на купі поодинці – мертвий матеріал, окремі шматки, але вирізані один до одного, відшліфовані та з’єднані – перетворюються у щось значуще, наповнюються змістом, – зазначила у своєму листі голова Товариства зберігачів рідної мови Юдіта Югас, яка не змогла бути особисто присутньою на заході через стан здоров’я.

«Ті з нас, хто працює на справу рідної мови, на робочому місці, чи в сім’ї, поодинці навряд чи можуть досягти значного прогресу, але, об’єднавшись, ми можемо стати і є зберігачами, захисниками та формувачами. Ми шанобливо схиляємо голови перед тими, хто, як меншість у зруйнованій війною країні, має щодня боротися за свою батьківщину, за ідентичність, за своє збереження», – зачитала лист директорка закарпатської філії Товариства зберігачів рідної мови Жужанна Ковач.

«Мета заходу – висвітлення цінностей угорської мови, рідної мови, зміцнення духовного стану місцевих угорців, які є меншиною. І розуміння, що ми не одні, безперечно, примножує нашу силу та віру», – наголосила під час виступу Едіта Санто, голова закарпатської філії Товариства зберігачів рідної мови. «Збереження, плекання рідної мови є надзвичайно важливим завданням нашої громади, оскільки наша рідна мова в небезпеці, її збереження намагаються обмежити всіма способами. […] Маємо бути напоготові, мусимо дбати про рідну мову, бо якщо вона пропаде, то пропадемо й ми як нація. Ми живемо в мові, рідна мова – охорона нашої національності, мова – це минуле, теперішнє і майбутнє, мистецтво, цінність і радість, мова – для дітей і дорослих, спільна, наша, самі ми», – зазначила вона.

Після вітальних промов з віршами та піснями на тему любові до рідної мови виступили учні Мукачівської середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ.

Товариство зберігачів рідної мови не випадково обрало гаслом цьогорічного Тижня угорської мови рядки вірша Ласло Варі Фабіана, написаного у 1984 році: «Збережи нас, мила-мила рідна мово», адже всі спікери конференції звернулися до учасників заходу з таким самим закликом.

«По-справжньому бути собою я можу лише рідною мовою», — свідчив Деже Костолані. Наша неповторність, індивідуальність і стиль мовлення тісно пов’язані з нашою особистістю. На цьому під час виступу сфокусувала увагу диктор радіо, лауреат Премії ім. Казінці, вчитель-словесник Медіа-академії Аннамарія Турок. За її словами, недостатньо народитися з хорошими генетичними даними, потрібно їх розвивати, слід дуже багато працювати, розмірковувати, думати. Гарно говорити важливо, бо ми самі тоді стаємо кращими, виразнішими. Сприяють цьому постава, дихання і концентрація, які потрібно тренувати, практикувати, а потім відчути користь від усього цього і використовувати собі на благо.

Вчителька угорської мови та літератури Берегівського ліцею ім. Габора Бетлена Марта Рішко виступила із лекцією на тему «Послання закарпатської угорської літератури сучасній молоді: Житимемо і завтра!», у якій всебічно висвітлила угорськомовну літературу «краю, який тепер називається Закарпаттям», аспекти котрої згадувалися в хроніці Анонімуса Gesta Hungarorum. На прикладі тисячолітніх історичних фактів та літературних творів, створених у пізніші часи, вчителька запевнила присутню на заході молодь, що нам є чим пишатися, ми можемо пишатися своїм краєм, неповторною мовою, тим, що ми – закарпатські угорці.

«Здорова національна гордість необхідна для того, щоб поважати інших людей», – наголосив під час виступу краєзнавець Бейла Попович. На основі історичних подій ХХ століття він ґрунтовно й детально представив літературні аспекти нашого краю, висвітливши обставини формування закарпатської ідентичності, природну красу та визначні пам’ятки цього дивовижного краю, якими справедливо може пишатися кожен, хто вважає цей край, де століттями жили разом у мирі та злагоді люди різної національності, рідним домом.

Методистка, вчителька угорської мови та літератури Дерценської середньої школи Єва Іван обрала девізом для своєї презентації слова поета Дьордя Фалуді «Ода угорському слову». «Наше головне завдання і прагнення – виховувати майбутнє, людей, угорців. Що значить для нас угорська мова тут, на Закарпатті? Життя і те диво, що ми тут, угорці, дім, у якому ми народилися, – це міцний фундамент для нас, за який ми повинні боротися, тому що це запорука нашого збереження, наша опорна сила», – підкреслила вчителька. Вона також зачитала низку уривків із творів, написаних її учнями. Єва Іван також наголосила, що бути угорцем в Угорщини та бути угорцем на Закарпатті – різні речі, бо в нашому краї угорська мова є якраз тією сполучною ланкою, яка об’єднує місцеву спільноту, котра міцно тримається рідної землі.